Міжнародний день жертв насильницьких зникнень

 

Щороку 30 серпня світ вшановує пам'ять людей, які стали жертвами насильницьких зникнень. Цей день покликаний привернути увагу до трагедії тисяч сімей, що роками шукають своїх рідних, живучи між болем і надією.

Насильницьке зникнення – це не лише відсутність людини. Це й розбите життя її сім’ї, втрата впевненості у майбутньому, щоденні пошуки та молитви. Для тих, хто чекає, найстрашніше – невідомість.

Сьогодні ця тема боляче відгукується і в Україні. Від початку російської агресії тисячі наших співгромадян – військових та цивільних – вважаються зниклими безвісти. Хтось перебуває у полоні, хтось досі не знайдений на окупованих територіях, хтось – загинув, але його тіло не вдалося повернути. Для родин таких людей кожен день стає випробуванням віри й витримки.

Символом цього дня є надія – крихка, але незламна. Адже навіть у найтемніші часи серця рідних не перестають вірити, що вони обіймуть своїх найдорожчих.

У відділі читальних залів нашої бібліотеки представлено виставку «Не втрачайте надію: ті, хто чекає, ті, на кого чекають». Це матеріали, що розповідають про долі людей, які опинилися в полоні чи зникли безвісти, про біль і витримку їхніх родин, про тих, хто чекає й не перестає вірити. На сторінках цих видань оживають історії надії та боротьби за повернення додому.

Пам’ятаймо і підтримуймо!

30 серпня – це не лише день скорботи, а й заклик до дії: ми повинні пам’ятати кожного зниклого, підтримувати їхні родини, вимагати правди та справедливості. Бо суспільство, яке не забуває своїх людей, – непереможне.

Не втрачайте надію. Ті, хто чекає, заслуговують на обійми. Ті, на кого чекають, – на повернення додому.

29 серпня – День пам’яті захисників України

 
         29 серпня – це дата, яка навіки вписана в історію України чорним болем і світлою вдячністю. У цей день ми вшановуємо захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність і територіальну цілісність держави.

Свято пам’яті встановлено на державному рівні у 2019 році. Воно пов’язане з трагічними подіями серпня 2014-го – Іловайською трагедією. Тоді під час виходу з оточення сотні українських воїнів загинули від рук ворога, порушивши домовленості про "зелений коридор". Це була одна з найстрашніших сторінок російсько-української війни, яка показала світові: боротьба українців – це боротьба за життя, за свободу, за право мати власну державу.

Символом цього дня став сонях. Не випадково: саме на полях, засіяних соняшниками, точилися жорстокі бої під Іловайськом. Соняшник сьогодні – це образ скорботи, пам’яті, але й водночас життєвої сили, адже ця квітка завжди тягнеться до сонця, так само як українці – до світла свободи.

Кожен загиблий герой залишив по собі цілий світ: усмішку, мрії, плани, любов до рідних і України. Ми зобов’язані пам’ятати їх не лише як воїнів, а й як синів, дочок, батьків, друзів, які віддали найдорожче – життя – щоб ми жили під мирним небом.

Наш обов’язок – берегти пам’ять, бо вона дає нам силу вистояти.

У відділі читальних залів нашої бібліотеки представлено виставку «Величне ім’я України – захисник». Це книги, що зберігають історії справжніх героїв: спогади побратимів, художні твори, присвячені війні та захисникам, документальні дослідження. Тут оживають долі тих, хто став символом мужності й самопожертви.

          Запрошуємо всіх, хто хоче доторкнутися до цієї живої пам’яті. Бо тільки пам’ятаючи своїх героїв, ми здатні збудувати майбутнє, гідне їхнього подвигу.

Вічна пам'ять і слава героям!

29 серпня ми схиляємо голови перед усіма полеглими. Їхня відвага стала підмурком нашої свободи. Їхні імена назавжди залишаться в серці України.

Слава Україні! Героям слава!

Літературна виставка для педагогічної спільноти

 

Відділ читальних залів Волинської ОУНБ імені Олени Пчілки підготував тематичну виставку літератури для педагогічної спільноти вчителів громадянської та історичної освітньої галузі Луцької міської територіальної громади.

Виставка представила добірку науково-популярних, методичних та публіцистичних видань, які стануть корисними для вдосконалення навчального процесу, формування критичного мислення та громадянської свідомості учнів. Це книги, що допомагають глибше осмислити історичні події, розкрити питання прав людини, демократії, розвитку української державності та ролі громадянина в суспільстві.

Така виставка покликана підтримати вчителів у їхній важливій місії — виховувати свідомих громадян, які пам’ятають минуле й відповідально творять майбутнє України.

Кримські татари, караїми, кримчаки — корінні голоси України

Щороку 9 серпня світ відзначає Міжнародний день корінних народів — день, коли ми згадуємо про тих, чиї голоси часто залишаються на узбіччі історії, але без яких сама історія була б неповною. Це день шани, вдячності та уважного погляду до культур, які бережуть свою мову, пам’ять, землю й гідність попри виклики часу.

Для України ця дата особлива. Адже ми маємо своїх корінних народів — народів, які не мають іншої Батьківщини, окрім України. Саме ми є домом для трьох офіційно визнаних корінних народів: кримських татар, караїмів і кримчаків, чия історія тісно сплетена з долею Криму, а боротьба за права, мову й свободу триває й сьогодні.

До цієї дати у відділі читальних залів Волинської обласної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки представлено книжкову виставку «Народ, що не зник: кримські татари в колі корінних народів світу». Вона покликана не лише інформувати, а й пробудити повагу й розуміння до унікальних народів, культур та голосів, що формують мозаїку людства.

Ця виставка — не лише про минуле, а й про майбутнє. Про цінність різноманіття, про силу культури, яка, навіть під тиском, не зникає — а вкорінюється ще глибше.

Завітайте. Відкрийте для себе голоси, що звучать крізь століття.

Андрей Шептицький — серце, що билося за Україну

    29 липня 1865 року в мальовничому селі Прилбичі, що на Львівщині, народився Роман Марія Александр граф Шептицький — людина, яка залишила глибокий духовний і культурний слід в історії України. Граф за походженням, але монах у душі — він добровільно відмовився від світських привілеїв, аби стати слугою Бога, народу та правди.

Його рід мав славетне ім’я, велику владу і чималі статки. Проте Роман обрав шлях аскези, служіння й просвітництва. Освіту здобував у кращих університетах Європи — студіював право, філософію й богослов’я. Його інтелектуальні горизонти вражали: понад десять мов, серед яких українська, польська, англійська, французька, німецька, латинська, гебрейська. Під час візитів до США, Канади, Бразилії та Аргентини він обходився без перекладачів — бо розумів не лише слова, а й людське серце.

Випробування супроводжували його ще з юнацьких років — тяжка недуга, що прогресувала з часів скарлатини, прикувала його до інвалідного візка. Та навіть фізична слабкість не змогла зламати духа Митрополита. У 1939 році Апостольська столиця дозволила йому правити службу сидячи, але жоден дозвіл не замінив йому особистої відданості — він залишався з народом до останнього подиху.

Він був світочем милосердя. Під час Голодомору надсилав вагони зерна на Наддніпрянщину, у часи Голокосту — рятував євреїв, ховаючи їх у монастирях, школах, криптах. Лише в серпні 1944 року вдалося врятувати дві тисячі єврейських дітей. Особисто він урятував щонайменше 150 осіб. На допомогу сиротам виділив колосальну суму — майже мільйон доларів, зібраних у діаспорі.

Йому довелося пережити вбивства своїх братів Леона та Олександра, на власні очі бачити жорстокість нацизму й тоталітарних режимів. І навіть коли його виводили під стіни собору Святого Юра для страти, він залишався незламним. Його дух не скорився.

Та Андрей Шептицький — це не лише милосердя й боротьба. Це також естетика, культура, освіта. Він створював художні школи, фінансував стипендії митцям, купував їхні твори на аукціонах Європи. Особливо дбав про іконопис — сам мав до цього хист, навчаючись у власної матері. У соборі Святого Юра організував Народну школу імені Грінченка для бідних дітей, заснував Народну лічницю, де лікували безкоштовно.

А ще він був книголюбом. Його приватна бібліотека налічувала понад 20 тисяч томів. Для пергаментних видань він замовляв полиці з Італії. Національний музей у Львові успадкував понад три тисячі книг із його зібрання. На жаль, більшість цієї безцінної колекції було знищено за радянських часів...

Сьогодні, у 160-ту річницю від дня народження Великого Митрополита, у відділі читальних залів Волинської обласної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки діє книжкова виставка «Світоч духу: Андрей Шептицький». Ми щиро запрошуємо усіх охочих віддати шану людині, яка світлом своєї віри, мужності та любові освітлює нашу національну пам’ять.

Нескорені серця: заради життя і пам’яті

 У 1924 році Ліга Націй прoгoлoсила Женевську декларацію прав дитини. Торік виповнилося 100 років з часу першoгo етапу у розвитку та ствердженні ідеї про необхідність захисту прав дитини. Згoдoм, у 1959 році, Генеральна Асамблея OOН ухвалила Декларацію прав дитини, а через 30 років – Конвенцію про права дитини.

Наші діти ― найуразливіша частина населення і їх треба найбільше оберігати та забезпечувати їм щасливе життя. День захисту дітей ми завжди відзначали у святковій атмосфері зі сміхом, радощами, солодощами. Проте, варто пам’ятати про головну мету – розказати про проблеми і труднощі дітей у всьому світі, наголосити на важливості захисту їхніх прав.

4 червня, на жаль, не свято… День вшанування пам'яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України. Дата дня вшанування була вибрана не випадково, адже щорічно саме 4 червня відзначається Міжнародний день дітей – безневинних жертв агресії, який заснувала Генеральна асамблея Організації Об’єднаних Націй.

Російські військові порушують основоположні права українських дітей, передбачені Конвенцією ООН про права дитини та будь-яким іншим міжнародним чи національним законодавством. Кожна дитина з 7,5 мільйонів українських дітей, навіть якщо і не має тілесних чи психологічних уражень та ушкоджень, так чи інакше зазнала порушення її прав: на особисте життя та захист від посягань на нього; на захист від усіх форм фізичного та психологічного насильства; на відпочинок і дозвілля, освіту та родину; на захист від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень; на захист дитини від усіх форм експлуатації, що завдають шкоди будь-якому аспекту добробуту дитини, захист від катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження чи покарання, а у багатьох випадках – права на батьків. 

У відділі читальних залів організовано книжкову виставку «Права дитини в контексті сучасних викликів». 

Пам’ятаймо, діти – це майбутнє нації, тож робімо усе можливе задля їх збереження, підтримки та захисту їхніх прав. 

Нехай наші діти будуть щасливими! Слава Україні!

Реабілітовані історією

 

День пам’яті жертв політичних репресій в Україні відзначається щороку в  третю неділю травня. У 2025 році ця дата припадає на 18 травня.

Цей день встановлено Указом Президента України №431/2007 від 21 травня 2007 року – з метою вшанування пам’яті багатомільйонних жертв політичних репресій комуністичного режиму.

Цього дня Україна схиляє голову в скорботі за мільйонами знищених, зламаних, замучених. Політичні репресії — одна з найтемніших сторінок нашої історії. Вони торкнулися майже кожної родини. Тоталітарна машина безжально викреслювала життя тих, хто смів мислити інакше, любити Україну, мати гідність.

Щоб зберегти пам’ять про ці трагічні події, у нашій бібліотеці організовано книжкову виставку «Реабілітовані історією». На ній представлені архівні матеріали, художні твори, мемуари та документальні дослідження про долі репресованих українців — від доби «розстріляного відродження» до останніх років радянської системи.

Ми не можемо змінити минуле, але можемо зробити все, аби воно ніколи не повторилося.

Запрошуємо відвідати виставку, прочитати, замислитися. Бо історія — це не лише про минуле. Це про наше сьогодення і майбутнє.

«Скільки нас знищено — і скільки вижило лише для того, щоб пам’ятати...»

День пам’яті та примирення

8 травня — День пам’яті та перемоги

Цього дня Україна вшановує пам’ять загиблих у Другій світовій війні 1939–1945 років. День встановлено Законом України 2023 року — на знак солідарності з європейською традицією вшанування жертв найкривавішої війни в історії людства.

Друга світова розпочалась для України з бомбардувань німецькою авіацією 1 вересня 1939 року, а з червня 1941-го вся територія країни стала полем запеклих боїв. Близько 7 мільйонів українців було мобілізовано до лав Червоної армії. Половина з них не повернулася з фронту, решта — часто поверталась з інвалідністю.

Українці боролися в арміях Антигітлерівської коаліції, в підпіллі, у повстанських рухах. Наша земля стала ареною великих битв, а народ — символом незламності й жертовності. Однак визволення від нацизму не принесло свободи — натомість повернувся сталінський терор, депортації, голод і репресії.

Понад 8 мільйонів українців і представників інших народів, які проживали на нашій території, стали жертвами цієї війни. Загалом вона забрала до 85 мільйонів життів по всьому світу.

День пам’яті — це не про культ перемоги, а про ціну миру. Це — урок людству, що байдужість, страх і нерішучість лише підживлюють агресорів. Сьогодні українці знову боронять Європу — тепер від російської агресії, що увібрала в себе ідеї неонацизму, імперіалізму та тоталітаризму.

Ми маємо завершити боротьбу перемогою, відновити мир, територіальну цілісність і створити нову систему глобальної безпеки, яка не дозволить повторення подібних трагедій.

 

У рамках вшанування пам’яті у бібліотеці було організовано захід для учнів 6-х класів Ліцею села Рованці, під час якого презентовано книжкову виставку «У слід тіням: вшановуючи минуле, приймаючи мир». Запрошуємо всіх охочих до перегляду експозиції.

День спротиву російської окупації Криму

11 років тому росія розпочала найбільшу з часів Другої світової війни військову агресію в Європі, яку Організація Об’єднаних Націй визнала найсерйознішим збройним конфліктом.

Усе почалось в Криму. Диверсійні групи рф почали спроби захопити кримський півострів. 26 лютого 2014 року на заклик Меджлісу кримськотатарського народу до Верховної ради Автономної Республіки Крим вийшли тисячі кримських татар, українців та представників інших національностей чинити спротив російській окупації та заявили всьому світу про цілісність України. Наступного дня о 5-й ранку до урядових будівель АРК увійшли регулярні військові формування рф.

27 лютого 2014 року підрозділи спеціального призначення та десантних військ рф захопили будівлі Ради міністрів і Верховної ради Автономної Республіки Крим, над якими підняли прапор росії, а депутати Верховної ради Криму “ухвалили” рішення про проведення так званого референдуму щодо статусу півострова. Цей псевдоплебісцит відбувся 16 березня при великій кількості озброєних російських військовослужбовців, бойкотування “референдуму” Меджлісом кримськотатарського народу.

Перед тим – 1 березня 2014 року – рада федерації підтримала звернення Путіна про дозвіл на застосування збройних сил рф на території України. Регулярні російські війська та парамілітарні формування захопили засоби масової інформації, установи зв’язку, летовища, паромну переправу в Керчі, блокували українські військові частини і військово-морські бази, де перебували кораблі ВМС України. Також ворог взяв під контроль адміністративні будівлі і транспортні магістралі.

18 березня в москві був підписаний так званий “договір про прийняття Криму до складу росії”. 20 березня його “ратифікувала” державна дума рф, а 21 березня – рада федерації.

Грубо порушуючи територіальну цілісність та суверенітет України, російські війська окупували Крим – це було першою частиною російсько-української війни.

У 2020 році, Указом Президента України № 58 з метою вшанування мужності і героїзму громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території – в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, у відстоюванні територіальної цілісності України була встановлена пам’ятна дата – 26 лютого День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Увесь цей час кримський спротив триває. Крим чекає на повернення в Україну. Адже Крим – це Батьківщина українців і кримськотатарського народу, які по праву є господарями своєї землі.

СТОЇМО!… БОРЕМОСЯ!… ВІРИМО!…

У відділі читальних залів представлена книжкова виставка «Окупований Крим: роки опору та спротиву». Запрошуємо до перегляду.

ДЕМОКРАТІЯ, ПРАВО, БЕЗПЕКА: АКТУАЛЬНІ ВИКЛИКИ СУЧАСНОСТІ

Міжнародний день демократії проголошений Генеральною Асамблеєю ООН 15 вересня 2007 року. Демократія належить до універсальних і засадничих загальнолюдських цінностей і принципів Організації Об’єднаних Націй. Святкування Міжнародного дня демократії – хороший привід звернути увагу на стан демократії у світі та сприяти підвищенню поінформованості громадськості.

Демократія, в буквальному перекладі з грецької, означає народовладдя; державний лад, закріплений конституційно, при якому громадяни країни мають право брати участь в управлінні нею. Це право вони реалізують через участь у виборах, референдумах.

Зараз демократію відносять до основних і універсальних суспільних загальнолюдських цінностей. Вона є фундаментом для побудови принципів всіх провідних держав, співтовариств, союзів і федерацій, а також лежить в основі Організації Об’єднаних Націй.

Демократія – це не тільки мета, а й процес, і тільки за повної участі та підтримки міжнародної спільноти, державних органів влади, суспільства й окремих громадян ідеали демократії можна здійснити для кожної людини в кожному куточку світу.

До Міжнародного дня демократії у відділі читальних залів Волинської державної обласної універсальної наукової бібліотеки експонується книжкова виставка: «Демократія, право, безпека: актуальні виклики сучасності».

До уваги користувачів пропонується література, в якій розкривається суть демократії, історія запровадження демократичних моделей управління у країнах світу, стан та перспективи демократичних перетворень в Україні.

 

 

Незламні духом. Літопис українського державотворення

 

 

 

Україна вдруге відзначатиме День Української Державності, встановлений Указом Президента України від 24 серпня 2021 року. Ця дата особливо важлива тому, що відзначається в умовах повномасштабної збройної агресії росії проти України. День Державності відзначається того ж дня, коли українські християнські церкви вшановують памʼять Київського князя Володимира Великого та День Хрещення Руси–України.

 

 

В основі концепції книжкової експозиції «Незламні духом. Літопис українського державотворення»  – тяглість і спадкоємність державотворчих традицій України від Русі до сьогодення. Цей історичний аспект   висвітлений тематичним розділом «Народження нації та становлення української державності». Частина видань, що представлені в тематичному блоці, надійшли від Українського інституту книги в межах програми поповнення фондів публічних бібліотек. Це книги, які висвітлюють засадничі державницькі традиції у різні періоди української історії та сприяють створенню національної ідентичності і становленню нашої державності, а також розумінню історії України без цензури і фальшувань. 

Починаючи з 2014 року, відділ читальних залів, системно популяризує книги та періодичні видання щодо тематики російсько-української війни. Всі видання розміщені у відкритому доступі, доповнюються новими матеріалами. Сьогодні, коли всі ми об’єднані єдиною великою метою – нашої спільної Перемоги над ворогом,  відстоюванням територіальної цілісності держави, зміст та важливість цього свята для нас та майбутніх поколінь набуває глибокого змісту та сенсу. Українці виборюють свою державність зі зброєю в руках, платять неймовірно високу ціну за відстоювання  незалежності, як і попередні покоління незламних воїнів.

Чорнобиль – чорний спомин, вічний біль…

Минає 37 років від того часу, як трапилась чи не найжахливіша екологічна катастрофа сучасності, вибух на Чорнобильській атомній станції. Цю подію називають однією з найбільших трагедій ХХ століття, адже вона вплинула на життя не лише Українців, а й людей у всьому світі. Наслідки радіаційного впливу відчутні і до сьогодні.

26 квітня 1986 року у місті Прип’ять Київської області сталася аварія на Чорнобильській АЕС. О 01:23 ночі відбулося два вибухи на четвертому енергоблоці атомної радіостанції. Через це енергоблок був частково зруйнований, зайнялася пожежа. Величезна кількість радіоактивних речовин було викинута в атмосферу. Сила вибуху прирівнювалася до 500 бомб – таких, що колись були скинуті на Хіросіму.

На ліквідацію катастрофи було кинуло сотні пожежників та працівників аварійних служб. Пожежу намагалися загасити кілька днів поспіль, протягом усього того часу в атмосферу надходило все більше радіації. Цілком ліквідувати  пожежу вдалося лише 10 травня.

Внаслідок Чорнобильської катастрофи понад 100 тисяч жителів найближчих населених пунктів були евакуйовані, але лише на другий день. Радянська влада намагалася приховати інформацію про аварію та її наслідки. Місто Прип’ять та навколишні села стали непридатними для життя. Через високий рівень радіаційного фону багато ліквідаторів Чорнобильської катастрофи, працівників АЕС та жителів району померли від променевої хвороби. Загалом за приблизними розрахунками число померлих від аварії на ЧАЕС сягає 4000 осіб. Наслідки Чорнобильської катастрофи відчутні і досі, збільшилося число онкохворих пацієнтів…

Після аварії у 1986 році над четвертим енергоблоком ЧАЕС було збудовано «Укриття» більш відоме, як «Саркофаг». Кілька десятиліть воно слугувало захистом від радіоактивних речовин. Коли «Укриття» почало руйнуватися, у період з 2012 по 2019 рік було споруджено «Нову захисну оболонку» у формі арки. Місто Прип’ять та прилеглі населені пункти досі залишають непридатними для життя.

Під час повномасштабної війни росії проти України тема Чорнобильської трагедії набула нової актуальності. Адже російські війська вторглися на територію Чорнобильської АЕС, утримували персонал станції у заручниках протягом тижнів та вели там воєнні дії, які вже назвали «ядерним тероризмом».

«Навіть через стільки років ми спостерігаємо, що методи СРСР, запозичені росією, продовжують становити загрозу для всіх довкола. Інакше неможливо пояснити причини, через які російські війська ховали боєприпаси і мінували територію навколо Чорнобильської АЕС», – заявив прем’єр-міністр України Денис Шмигаль…      

24 лютого у перший день вторгнення російські військові захопили ЧАЕС.

9 березня внаслідок пошкодження російськими військами високовольтної лінії «750 кВ ЧАЕС – Київська», Чорнобильська АЕС і всі ядерні об’єкти Зони відчуження залишилися без електропостачання.

20 березня внаслідок потрапляння снаряду почалась пожежа в Зоні відчуження. Особливу небезпеку становить розповсюдження пожежі в Зоні відчуження на територіях з високим рівнем радіаційного забруднення та місцях розміщення об’єктів інфраструктури поводження з радіоактивними відходами у 10-кілометровій зоні навколо ЧАЕС.

23 березня російські військові розграбували і знищили нову Центральну аналітичну лабораторію, яка була унікальним комплексом аналітичних послуг на будь-якому етапі поводження з радіоактивними відходами, від кондиціонування до захоронення.

27 березня окупаційні війська росії ігнорують загрози та застереження та продовжують транспортувати і зберігати значну кількість боєприпасів

(десятки тон реактивних снарядів, мінометних боєприпасів, снарядів для ствольної артилерії) в безпосередній близькості від атомної станції.

2 квітня ЗСУ без пострілу повернули Чорнобильську АЕС.

Широкомасштабне російське вторгнення в Україну, яке триває з 24 лютого, вже призвело до деградації та знищення унікальних ландшафтів України, нанесло серйозної шкоди для економіки та інфраструктури держави. Війна в Україні знищує оселища та особливо цінні території, де існують різні види тварин, що несе загрозу для дикої природи та стійкості екосистем в транскордонному контексті. Окупант продовжує обстрілювати житлові райони міст, об’єкти промисловості та інфраструктури. Експерти та активісти  почали фіксувати злочини російських загарбників проти довкілля.

Вашій увазі у відділі читальних залів Волинської державної обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки представлена книжкова виставка «Чорнобиль – чорний спомин, вічний біль….», яка складається з трьох розділів: «Чорнобиль. 1986-й: Хроніка подій», «Чорнобильська катастрофа і Волинь», «Чорнобиль в художній літературі». На виставці експонується  література по даній тематиці, періодичні видання, альбоми. Запрошуємо до перегляду.

Чорнобильська катастрофа – це не лише екологічна трагедія, це історія ліквідаторів та місцевих мешканців, життя яких назавжди змінилося після аварії на АЕС. 

Пам’ятаймо про подвиг ліквідаторів!

Пам’ятаймо про їхню відвагу!

Пам’ятаймо про велику відповідальність!

Пам’ятаймо!

 

26 ЛЮТОГО – ДЕНЬ КРИМСЬКОГО СПРОТИВУ

   Дев’ять років тому російська федерація розпочала збройну агресію проти України. Все почалось в Криму. Диверсійні групи рф почали спроби захопити Кримський півострів. 26 лютого 2014 року на заклик Меджлісу кримськотатарського народу до Верховної ради Автономної Республіки Крим вийшли тисячі кримських татар, українців та представників інших національностей чинити спротив російській окупації та заявили всьому світу про цілісність України. Наступного дня, о 5-й ранку до урядових будівель АРК увійшли регулярні військові формування рф.

   Цьогоріч ця дата як ніколи сильно резонує із тим, що відбувається навколо. Той спротив, що його у 2014 році почали найхоробріші та найвідданіші мешканці Криму, тепер чинить без перебільшення уся країна. Сьогодні день, коли ми стоїмо пліч-о-пліч супроти повномасштабної російської агресії, коли б’ємося за кожен клаптик рідної землі, і коли без вагань знищуємо тих, хто на цю землю непрохано прийшов. Кримський спротив – це наш символ і дороговказ, це наша сила і нагадування, як важливо бути вірним цінності свободи.

    Ми обов’язково витримаємо російську навалу та повернемо український Крим.

   У відділі читальних залів ВДОУНБ імені Олени Пчілки експонується книжкова виставка «Окупований Крим: роки опору та спротиву».

   Користувачі книгозбірні можуть познайомитися із найновішими виданнями, які присвячені даній тематиці.

   Серед книг:

    Абдулаєва Г. Кримські татари: від етногенезу до державності / Г. Абдулаєва. – Київ : Гамазин, 2021. – 408 с.

   Книжка «Кримські татари: від етногенезу до державності» – не просто начерк до життя й становлення кримських татар як етносу, це чудова можливість для читачів будь-якого віку довідатися й поміркувати в історичному (а подекуди й політичному) ракурсі про те, ким насправді є кримські татари, кримчаки, караїми, звідки вони взялися і яким чином сформувалися як народ. І чому зараз вони разом з іншими, на жаль, нечисленними етнічними групами змушені боронити свій статус корінного населення півострова, і якою є їхня роль у формуванні сучасної України. Детальне дослідження кримського історика Гюльнари Абдулаєвої допоможе відновити багатовікову етнічну історію кримських татар та інших корінних народів Криму, розвіє численні нав’язані міфи, продемонструє національну самобутність, унікальність та цінність етносу кримських татар для людської цивілізації.

Книга видана за сприяння Українського інституту книги.

 

   Громенко Сергій. Скоропадський і Крим: від протистояння до приєднання  / С. Громенко. – Київ : Наш формат, 2021. – 349 с.

    Чий Крим зараз і кому він має належати в майбутньому? Яким мусить бути статус півострова: незалежна держава, член союзу або суб’єкт федерації, автономія чи регіон під іноземним протекторатом? Кому має належати право управління Кримом – етнічній більшості чи корінним народам? Як Україні поводитися з півостровом – дати йому якнайширші повноваження чи запровадити пряме керування з Києва, умовляти кримців добрим словом чи запровадити безжальну економічну блокаду? Ні, це питання не з порядку денного 2014 року після російської анексії Криму – вони постали перед Україною ще сто років тому.

   Ця книжка розповідає, як реагували на виклики щодо Криму Українська Держава й міжнародна спільнота наприкінці Першої світової війни.

   Книга видана за сприяння Українського інституту книги.

   Кримськотатарський національний рух у 1917-1920 рр. за архівами комуністичних спецслужб / упоряд.: А. Іванець, А. Когут. – Київ : К.І.С., 2019. – 448 с.

   Наукове видання “Кримськотатарський національний рух у 1917–1920 рр. за архівами комуністичних спецслужб” містить чимало документів, що вважалися втраченими, і є важливим для деконструкції російських міфів про Крим. Читачів зацікавлять документальні чекістські переклади чотирьох протоколів національних установчих зборів і першого національного парламенту кримських татар Курултаю (грудень 1917 р.), які зараз зберігаються на території тимчасово окупованого Криму.

   Якубова Л. Кримський вузол / Л. Якубова, С. В. Кульчицький. – 2-е вид. – Київ : Кліо, 2019. – 496 с.

   У книжці висвітлено історичні передумови, економічні підоснови, внутрішні та зовнішні причини формування кримського вузла, а також окреслено можливі сценарії його розв'язання. Показано, що цинізм подій так званої "кримської весни" спричинив неочікуваний для правлячих кіл Росії ефект. Україна тимчасово втратила Крим, однак Росія назавжди втратила Україну та українців.

   Андрієвська А. Люди "сірої зони". Свідки російської анексії Криму 2014 року / А. Андрієвська. – Київ : К.І.С., 2018. – 263 с.

   У збірці свідчень про російську анексію Криму 2014 року йдеться про ту частину історії «кримської весни», яку замовчує або навмисно спотворює російська пропаганда.

   Понад півсотні оповідей спростовують міфи про те, що анексія півострова була безкровна і що «кримчани не намагалися чинити опір, а добровільно вибрали Росію». Як насправді Крим опинився під контролем Росії та чим це обернулося для його мешканців? Які методи застосовують російські спецслужби та силовики щодо мирних громадян на півострові? Відповіді на ці та інші питання дають кримчани, які стали свідками та жертвами російського військового захоплення півострова навесні 2014 року.

   Запрошуємо переглянути запропоновані книги у відділі читальних залів Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки.