Підсумовуючи кіноклубні події, що проходили
в межах Кіноклубу Docudays UA при
Волинській ДОУНБ імені Олени Пчілки, ми хочемо пригадати тих, хто допомагав нам створювати
довірливу атмосферу, просуваючи знання про права людини, ідентичність і багатоманітність у
суспільстві, бар’єри сприйняття і межі толерантності, проговорити та переосмислити майбутнє
України. Це тільки невелика кількість людей, що були з нами і залишили свої
письмові та усні рефлексії.
Коментар від кандидата психологічних наук, доцента кафедри практичної психології та психодіагностики Волинського національного університету імені Лесі Українки Антонія Мельника після перегляду стрічки Уляни Осовської та Дениса Страшного «Казка про Коника»:
“У фільмі показано, що чужої біди не буває, і що війна окрім жорстокості та ненависті може мобілізувати людей, згуртувати їх і показати самі позитивні загальнолюдські риси толерантності, співчуття, емпатії. Цей фільм корисний як для тих, хто зазнав горя втрат, психологічних травм, розчарування в житті, - так і для тих, хто незважаючи на власні турботи та побутові проблеми намагається зі всіх сил на своєму місці внести посильний вклад у допомогу людям, що були вимушені покинути свої домівки і поселитися на чужині. Незважаючи на викладення досить трагічних моментів, фільм, на мою думку, оптимістичний. Він дає змогу утвердитись в тому, що які б негаразди не стались в державі і у житті кожного”
Постійна відвідувачка бібліотеки - Марина Кравцова, переселенка з Луганська зазначила, що кадри з фільму нагадали їй знайомі місця, там де вона народилася, де проходило її безтурботне дитинство та насичене активне доросле життя. Це ті краєвиди Донеччини та Луганщини які постійно вирують у спогадах з мрією повернутися. За словами пані Марини, фільм наповнений надзвичайно потужною енергетикою, якому надають позитиву яскраві анімаційні ролики, що засвідчують промоцію реальних історій про доброту під час війни. У спогадах пригадала як приїхала на Волинь, та наголосила на дружньому ставленні луцької громади до ВПО, де знайшла не тільки підтримку, а й однодумців і друзів.
Експертом під час перегляду стрічки режисерки Маріанни Каат «Шахта №8» була психологиня, членкиня Національної асоціації психологів України, сертифікований викладач навчальних тренінгів Юлія Крючкова з міста Маріуполь, яка зазначила: “Фільм не втрачає своєї актуальності, після Перемоги Донбас повернеться до України і проблеми регіону також. Проблема інтеграції в суспільство людей з окупованих територій буде нагальною і довготривалою в нашій державі. Цей процес повинен бути підкріплений насамперед державною політикою, щодо розв’язання проблем соціалізації звільнених міст, але й потребує від суспільства не тільки толерантності, взаємоповаги та співчуття, а й мотивованої взаємодії, спрямованого руху до свідомого ставлення до співгромадян, до історії та політики власної держави”
Після перегляду стрічки
«Євромайдан SOS» Сергія Лисенка, громадська діячка, журналістка Марія Доманська, звернувшись до
молоді, наголосила:
"Майдан зробив велику
хвилю, яка триває до сьогодні. Майбутнє залежить від вибору який кожен зробить
самостійно, вибираючи чи приниження, чи відстоювання своєї власної гідності.
Все що Ви робите формує Вас, вашу особистість, і від особистісного вибору
кожного залежить наша спільна перемога, адже кожна маленька боротьба створює
силу, яка протидіє злу. І тільки в нашій нації є нездоланний ген свободи.
Найгірша людська риса - це байдужість. Ми відрізняємося від росіян тим, що коли
нас б'ють - ми піднімаємося. Коли виникне ситуація, яка буде принижувати вашу
гідність і буде стояти питання обрати свободу чи несвободу, я вам бажаю
здійснити свій вибір на користь боротьби за власну гідність та незалежність.
Мова - це питання державності та національної безпеки. Від кожного з нас залежить якою буде Україна в майбутньому. І тільки від нас залежить чи зможемо
ми у поствоєнній країні збудувати стійкі демократичні інститути. Випробування,
які зараз переживає країна, змушують нас проявити свої найкращі риси – боротися
за свободу, брати відповідальність на себе, приймати складні рішення,
допомагати армії, пройти курси тактичної медицини, військові вишколи, бути
готовими захищати територіальну цілісність. Воїни, які зараз боронять нас на
передовій зробили свій вибір - вони обрали свободу і ніколи до рук не візьмуть
паспорт громадянина росії”
Дякуємо всім хто долучався до кіноклубних подій!
