четвер, 21 жовтня 2021 р.

Другий Зимовий похід Армії Української Народної Республіки

До 100 річчя з часу проведення Другого Зимового походу Армії Української Народної Республіки (25.10–21.11.1921) та розстрілу вояків Армії  УНР біля містечка Базар (нині – село Коростенського району Житомирської області) (21.11.1921) відділ читальних залів Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки пропонує користувачам інформаційні матеріали даної тематики.

Другий зимовий похід або Листопадовий рейд – військова операція Армії УНР проти РСФРР у жовтні–листопаді 1921 року.

У жовтні 1921 командуванням Армії УНР та Повстанчою Командою було розроблено план, який передбачав надання воєнної допомоги партизанському рухові в Україні. Активні дії повстанських загонів повинні були перешкодити вивезенню продовольства з України в Росію і тим самим врятувати населення від голоду (якраз на зиму 19211922 рр. прийшовся перший голодомор, спровокований більшовицькою політикою «воєнного комунізму»: фактичного пограбування села так званою «продрозкладкою»). Стратегічним завданням операції було підняття всенародного повстання і повалення більшовицького режиму в Україні. Загальне командування Повстанською Армією здійснював Юрій Тютюнник.

Другий Зимовий похід частин Армії УНР став останньою спробою українських національно-державних сил відкритим військовим шляхом утримати незалежність України в ході національно-визвольних змагань 1917–1921 рр.

 

неділя, 17 жовтня 2021 р.

Торгівля людьми – сучасний прояв рабства

Серед найголовніших порушень прав людини в сучасному світі актуальним є торгівля людьми. Це третій, після торгівлі зброєю та наркотиками, за прибутковістю злочин. На превеликий жаль, ця проблема не втрачає актуальності й у наш час. Складна економічна ситуація в Україні, високий рівень безробіття, недосконалість законодавства та правова необізнаність громадян є основними умовами, що сприяють цьому явищу.

Проблема торгівлі людьми є дуже гострою, особливо в цей нелегкий період для України, коли велика кількість громадян сподівається знайти кращого життя за межами нашої країни, але багато з них потрапляють до рук шахраїв. Державними установами, правоохоронними органами, міжнародними компаніями, а також мережею громадських організацій по всій території України приділяється особлива увага запобіганню торгівлі людьми.

З метою привернути увагу громадськості до цієї теми, у відділі читальних залів Волинської ДОУНБ імені Оленни Пчілки розгорнуто інформаційну книжкову виставку «Торгівля людьми – сучасний прояв рабства».

середа, 13 жовтня 2021 р.

«За честь, за волю, за українську долю». Зустріч з учасниками АТО/ООС (до Дня захисників і захисниць України)

Вже стало доброю традицією у Волинській ДОУНБ імені Олени Пчілки відзначати свято 14 жовтня патріотичними зустрічами, тематичними імпрезами, презентаціями з учасниками та учасницями УПА, АТО та ООС. 14 липня 2021 року Верховна Рада України проголосувала за законопроєкт № 2325 згідно з яким «День захисника України» перейменовано на «День захисників і захисниць України». 

Цей день став не просто формальним державним святом, а набув нового формату всенародного відзначення  у зв’язку з новими викликами подій 2014 року. Мета заходів, що ініціює бібліотека, – вшанувати мужність та героїзм ветеранів російсько-української війни – військових, добровольців, капеланів, госпітальєрів і  волонтерів, військових-медиків – всіх тих, хто в різний спосіб наближають перемогу над російським агресором. 

На зустрічі був присутній Голова Луцької міської організації Спілки воїнів АТО Волині Олег Кобилинський,  військовослужбовці військової частини №1141 Національної гвардії України Микола Тишик, Андрій Соколюк та військовий священник (капелан) Сергій Лівончук.


Захід відбувся за партнерства з Луцьким педагогічним коледжем та за сприяння викладачів: Анатолія Кравця та Надії Павлюк.  
 
Поезію, присвячену захисникам України, прочитали студентки Луцького педагогічного коледжу, учасниці суспільно-політичного клубу «Всесвіт» Ангеліна Клевець та Вікторія Копанько (керівник Анатолій Кравець).


Музичні номери прозвучали у виконанні Амзи Каріни,  Демчука Олексія, Ярмолюк Вікторії – вихованців викладача Луцького педколеджу Надії Павлюк.

Директорка Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки Людмила Стасюк  вручила подяки за співпрацю й активну участь у підготовці та проведенні цього заходу Анатолієві Кравцю, викладачеві-методисту, керівнику історичного клубу „Всесвіт” КЗВО "Луцький педагогічний коледж" та Надії Павлюк, викладачеві з постановки голосу цього ж вищого навчального закладу.

Учасники заходу мали змогу ознайомитися з книжковою виставкою "Навіки слава Україні, героям слава на віки".

Ведуча заходу – Олена Сільчук.

вівторок, 12 жовтня 2021 р.

ПЕРШИЙ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ЦЕРКОВНИЙ СОБОР 1921 РОКУ

14–30 жовтня 1921 року у Києві в Софійському соборі відбувся Всеукраїнський православний церковний Собор. 

Скликання собору було підготовлене Всеукраїнською православною церковною радою (ВПЦР). Збереглися списки делегатів (432 особи із семи губерній України); склад делегатів на засіданнях не був сталим. Найчисленнішими були делегації від українських громад Києва (142 особи), Київщини (169 осіб), Чернігівщини (40 осіб), Полтавщини (39 осіб). Склад Собору втілював принцип соборноправності: приблизно сьома частина його делегатів були священнослужителями, решта – миряни: вчителі, селяни, робітники, студенти, урядовці, юристи, кооператори, агрономи, лісники, представники інших професій, і серед них академіки Агатангел Кримський та Сергій Єфремов, професори Володимир Чехівський, Василь Данилевич, Григорій Стороженко та Петро Стебницький, композитор Кирило Стеценко, письменники Людмила Старицька-Черняхівська та Григорій Косинка.

Жоден із запрошених єпископів на собор не прибули, усі вони належали до Російської православної церкви в Україні та не захотіли узяти участь у Соборі українських православних. Це означало, згідно з канонами Церкви, що Собор не мав права обирати предстоятеля церкви – митрополита – та, в результаті, покладати єпископів. Перед більшістю віруючих тоді постало питання канонічності Собору та його відповідності церковним звичаям.

Чи не найважливішу роль тут зіграв протоієрей Василь Липківський, що виступив із першою доповіддю, в якій обґрунтував канонічність Собору. Він сформулював такі тези на розгляд православних:

«1. Усі вірні, які прибули на Собор, є не приватні особи, а обранці-представники своїх церковних громад, і тому на Соборі лунає голос усієї Української церкви.

2. Усі члени Собору зібрались для вирішення справ Христової церкви в Україні, отже, з нами перебуває сам Христос.

3. Усі члени Собору вірують, що Українською церквою керує Дух Святий і що їх зібрала на Собор благодать Святого Духа.

4. Це все означає, що Собор має всі умови для того, аби бути цілком канонічним.

5. Московські єпископи не прибули на Собор через те, що вони не вважають себе членами нашої Церкви або не вважають себе обранцями цієї Церкви».

Після уважного обговорення тез отця Василя Собор визнав своє зібрання канонічним і правочинним голосом усієї Української церкви. Далі, на підставі дослідження Святого письма, Собор декларував, що в апостольські часи взагалі не існувало єпископської висвяти й що, наприклад, апостола Павла висвятили пророки, які не були єпископами. Ще одним прикладом був апостол Тимофій, якого висвятили покладанням рук священиків, а не єпископів.

Учасники Собору наголошували, що благодать Святого Духа притаманна не окремим єпископам, а Церкві в цілому, тобто громаді вірних, і саме тому, на їхню думку, українська церква також мала повне право покласти на обранця свої руки й звести на нього благодать Святого Духа, як це мало місце в апостольські часи.

Цілком закономірно, що 21 жовтня Всеукраїнський церковний Собор обрав, а 23 жовтня хіротонізував руками всіх присутніх пресвітерів на першого єпископа УАПЦ й митрополита Київського і всієї України протоієрея Василя Липківського.

Після цього була висвячена українська ієрархія й затверджені головні засади життя Української церкви, такі, як автокефалія, відокремлення від держави, соборність, а також – рідна мова в храмах та в церковних школах.

Звертаючись у завершальний день Собору до українського православного люду, митрополит Василь (Липківський) сказав: «Все, що сталося, було підготовлено найкращими силами України. Кожен з вас повинен бути апостолом церкви Української».

23 жовтня 1921 року отець Василь, будучи у новому сані, звернувся до віруючих зі своїм першим архіпастирським посланням, у якому закликав:

«Святу православну Христову віру, … держіть непохитно, нею оживляйтесь, від неї не відходьте… Святу християнську надію … виховуйте й оживляйте в собі, нехай не в'яне ця надія в нас при всяких бідах і напастях земних. Батьки наші не втрачали надії на Христа в наших тяжких обставинах життя. Не втрачайте ж її тепер, коли світ волі над нами засяяв. А над усім цим піднесіть любов християнську, любов до єднання, до братерства, до взаємної у всьому допомоги, любов навіть до ворогів… Щиро ж благословляю вас і всю Українську Церкву нашу першим своїм архіпастирським благословенством, що його через ваші молитви від Господа Бога нині одержав».

Отже, своїми рішеннями Собор проголосив створення Української Автокефальної Православної Церкви, наголосив на непідлеглості Церкви керівництву інших церков і визнав примусовий перехід Київської церкви під зверхність Московського патріархату 1686 року аморальним та неканонічним актом.

В ухвалах Собору поєдналися вимоги демократизації церковного життя з вимогами відродження українських церковних традицій (виборність парафіяльного духовенства, відродження стилю національного церковного будівництва, українського церковного співу і української православної обрядовості) та запровадження української мови в богослужінні. Всевладдя вищих ієрархів в організації Церкви було обмежене засадами соборноправності. Здійснення висвяти єпископів самими учасниками собору без участі єпископів (учасники собору посилалися при цьому на давні традиції Александрійського патріархату) означало рішучий розрив з організаційними засадами РПЦ та інших православних церков і стало підставою для різкої критики на адресу собору прихильників православної канонічності у формуванні єпископату. Проте делегати собору ухвалили, що надалі "священний чин хіротонії здійснюється за участі двох і більше єпископів по чину всесвітньої Східної Церкви".

Дотримуючись основ віровчення, затверджених на семи Вселенських соборах, і залишаючись "цілком на ґрунті православного розуміння Христової віри", собор прийняв "Канони Української православної церкви", головні положення яких наголошували на автокефалії як одній з принципових засад організації православної церкви ("автокефальні церкви народів і країн вільно єднаються у всесвітню єдину апостольську православну Христову Церкву") та на виборних засадах в організації церковного життя. Передбачалося перетворення життя монастирів "в напрямку первісних чернечих релігійно-трудових громад згідно з умовами сучасного загальноцерковного життя". Канони УАПЦ визнали за необхідне "ґрунтовний перегляд уставів сучасних Божих служб і обрядів" з метою вияву "живої церковно-релігійної творчості". Пастирство священнослужителів усіх рівнів розглядалося як служіння в церкві. Безшлюбність і належність до чернечого сану оголошено не обов'язковими для вступу на єпископське служіння в УАПЦ. Ці правила в організації церковного життя надавали ухвалам собору значення новітньої української церковної реформації. 


До вашої уваги у відділі читальних залів Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки зібрано матеріли, що стосуються 100-річчя із часу проведення І Всеукраїнського православного церковного Собору. Розділ в структурі книжкової виставки «Головні віхи Української революції 1917–1921рр.» має одноіменну назву: «Перший Всеукраїнський Церковний Собор». 




середа, 6 жовтня 2021 р.

"Разом - за безпечні пологи!".

Стартувала Всеукраїнська кампанія 

ГО "Докудейз" "Разом - за безпечні пологи!".

Під час  осінньої школи для модераторів /-ок кіноклубів медіапросвіти з прав людини DOCUDAYS UA, мета якої – сприяти посиленню потенціалу модераторів у поширенні знань про права людини, просуванні демократичних реформ в Україні стартувала унікальна  Всеукраїнська кампанія ГО "Докудейз" "Разом - за безпечні пологи!". Розказати майбутнім матерям і батькам, які права вони мають під час вагітності та пологів, а також навчити їх захищати себе в разі будь-яких порушень — така мета всеукраїнської кампанії «Разом — за безпечні пологи!». Амбасадорами кампанії є письменниця Катерина Бабкіна, співачка Світлана Тарабарова ведучий рубрики #татоможевсе на «1+1» Сергій Багаліка та ін.

 Інформацію про Кампанію можна знайти на сайті

 (https://bezpechnipolohy.org.ua/)

Окрім новин кампанії та тематичних статей, у розділі «Корисні матеріали» на сайті можна прочитати або завантажити інформаційний буклет. Буклет містить розлогу інформацію про ситуації, які можуть відбуватися під час ведення вагітності, як забезпечуються права людини до, після і під час пологів, представлений міжнародний та український досвід.