14 БЕРЕЗНЯ – ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОГО ДОБРОВОЛЬЦЯ

Щороку 14 березня в Україні відзначається День українського добровольця. Пам'ятна дата встановлена Верховною Радою України у 2017 році, щоб вшанувати мужність та героїзм захисників незалежності, суверенітету й територіальної цілісності нашої держави.

Україна переживає найбільше випробування у своїй новітній історії – повномасштабну збройну боротьбу з російським агресором за власну незалежність і територіальну цілісність. Завжди, у найважчі часи нашої історії, знаходилися відважні, які добровільно брали зброю до рук і ставали на захист своєї Батьківщини. Воїни Русі-України, лицарі Костянтина Острозького, козаки Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького, Івана Виговського та Івана Мазепи, воїни Армії Української Народної Республіки та Галицької армії Західноукраїнської Народної Республіки, Антигітлерівської коаліції часів Другої світової війни, Української Повстанської Армії мужньо здобували героїчні перемоги й віддавали свої життя за українську землю.

Нині добровольцем став увесь Український народ: ті, хто прийшов до центрів комплектування та поповнив ряди Збройних Сил України; ті, хто став до лав територіальної оборони; ті, хто всіляко допомагає захисникам і готовий стати до їхніх лав завтра. Наша готовність добровільно стати на захист України є вирішальною запорукою нашої перемоги.

Дякуємо усім, хто нині захищає Україну!

Володимир Вернадський у контексті сучасності

До 160-річчя від дня народження вченого-енциклопедиста, першого президента Української Академії наук Володимира Івановича Вернадського у Волинській ДОУНБ імені Олени Пчілки відбулася година історичного портрету «Володимир Вернадський у контексті сучасності».

Геніальний вчений-природознавець і мислитель, основоположник генетичної мінералогії, біогеохімії, радіогеології, вчення про наукознавство, біосферу і ноосферу. Організатор і перший президент Української академії наук (1918–1921), Державного радієвого інституту (1922), Лабораторії живої речовини (1927, нині Інституту геохімії і аналітичної хімії імені В. І. Вернадського РАН) та багато ін. Доктор мінералогії і геогнозії (1897), професор (1898, академік Української академії наук (1918).

Володимир Іванович Вернадський народився 12 березня 1863 року у м. Петербурзі. Прадід його – запорізький козак, воював проти Польщі на боці Богдана Хмельницького. Батько, Іван Васильович, працював професором Київського університету, а пізніше – професором Олександрійського ліцею в Петербурзі. Мати, Ганна Петрівна, походила з відомого українського роду Константиновичів. На формування світогляду В. І. Вернадського значний вплив мали родинні зв’язки з Є. М. Короленком і М. І. Гулаком.

Ґрунтовні знання Володимир Іванович одержав на природничому відділенні фізико-математичного факультету Петербурзького університету, який закінчив 1885 році. Володіючи майже всіма романськими, германськими і слов’янськими мовами, Володимир Іванович впродовж багатьох років мав тісні наукові зв’язки з кращими школами Франції, Італії, Німеччини, Чехословаччини, Швейцарії, Греції, Англії.

Його життя й діяльність тісно пов’язані з Україною. Він завжди називав себе українцем і навіть прізвисько мав «упертий хохол», адже восени 1917 року змушений був через свої політичні переконання рятуватися на Україні від російського більшовицького терору. Душею й думкою Володимир Іванович завжди був з Україною, цікавився і знав її історію, був залюблений в її природу, багато зробив для розвитку української науки і культури. З Україною пов’язана й досить плідна науково-організаційна діяльність.

Складається враження, що Володимира Вернадського впродовж усього життя хтось оберігав – чи то Бог, чи то доля… Але був у нього і реальний світлий ангел-охоронець – Наталія Ігорівна. Лише за такого міцного і надійного тилу міг настільки повно розкритися талант вченого. З цією жінкою, яка була все життя йому вірною подругою, неоціненною помічницею у наукових пошуках (переписувала, друкувала його рукописи), вірною і люблячою дружиною Вернадський прожив душа в душу і думка в думку 56 щасливих років, виростивши двох чудових дітей Георгія і Ніну. Вчений-мислитель помер 6 січня 1945 р.

Наукову діяльність Вернадського високо оцінено світовою спільнотою. Його було обрано почесним членом ряду іноземних академій наук та наукових товариств. АН України встановлено премію його імені, золоту медаль імені Вернадського. Найбільша бібліотека України носить ім’я Вернадського. На пошану вченого названо два мінерали «вернадит» і «вернадскит». На честь науковця названо астероїд 2809 Вернадський. Світ пам’ятає великого вченого – першого президента Академії Наук України.

У 2000 році на всеукраїнському шоу "Людина року" вченому, за його заслуги перед вітчизняною і світовою наукою, та людством було присвоєно звання "Людина століття".

В 2003 році Національним банком України в обіг випущена ювілейна монета номіналом 2 гривні, в 2013 – срібна пам'ятна монета у серії "Видатні особистості України" номіналом 5 гривень, присвячена 150-річчю від дня народження академіка Вернадського.

У 2019 році портрет геніального вченого, Володимира Вернадського було вирішено розмістити на найдорожчій банкноті України – номіналом  1000 гривень.

В Дніпрі, Запоріжжі, Львові, Конотопі існують вулиці Володимира Вернадського.

В Києві встановлено пам’ятник вченому на проспект його імені.

У далекій Антарктиді іменем ученого названо гірський хребет. У 1996 році заснована українська антарктична станція «Академік Вернадський».

Під час заходу демонструвалися уривки з фільмів: «Академік Вернадський: пишемо історію», «Академік Володимир Вернадський і його кохана дружина Наталія Старицька», «Станція Академік Вернадський: життя та робота в Антарктиді».

До 160-річчя від дня народження видатного вченого було розгорнуто книжкову виставку «Володимир Вернадський – великий учений і мислитель, патріот України», розділами якої є: «З Україною в серці», «Фундатор Української Академії наук», «Вернадський відомий і невідомий». На виставці було представлено окремі видання і збірники наукових праць В. І. Вернадського. Матеріали про Володимира Вернадського складають видання, які висвітлюють життєвий і творчий шлях геніального вченого

На заході було прочитано студенткою КЗВО «Луцького педагогічного коледжу» Копанько Вікторією, членкинею клубу «Всесвіт» єдиний вірш написаний Володимиром Вернадським «У герці за волю».

Ведуча заходу – Поліна Тимощук.

УВАГА! ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС!

ЖІНОЧЕ ТОВАРИСТВО ІМЕНІ ОЛЬГИ БАСАРАБ та ОЛЕНИ ТЕЛІГИ, ОРГАНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ (ОУН) за підтримки ДЕРЖАВНОГО КОМІТЕТУ з ТЕЛЕБАЧЕННЯ і РАДІОМОВЛЕННЯ УКРАЇНИ ОГОЛОШУЮТЬ про проведення щорічного Всеукраїнського літературного конкурсу імені Олени Теліги та Олега Ольжича – 2023 "ТІЛЬКИ ТИМ ДАНА ПЕРЕМОГА, ХТО У БОЛІ СМІЯТИСЬ ЗМІГ!"

Конкурс проводиться з метою утвердження історичної пам’яті українського народу, його національної свідомості, формування та поширення духовних цінностей та пріоритетів – патріотизму, відданості справі державотворення, вшанування учасників українських національно-визвольних змагань.

Положення про конкурс, а також Інформація про хід і результати Конкурсу розміщується у засобах масової інформації, на сайтах Держкомтелерадіо (http://comin.gov.ua), Культурна референтура ОУН (https://kroun.info ), ОУН (http://kmoun.info), на сторінках соціальної мережі Facebook: Жіноче товариство імені Ольги Басараб та Олени Теліги (https://uk-ua.facebook.com/basarab.teliha), Організація Українських Націоналістів (https://www.facebook.com/profile.php?id=100064672212339)

Прийом конкурсних робіт триває з 1 березня до 1 липня 2023 р.

Конкурсні роботи надсилаються за адресою: bibliovv@ukr.net«Конкурс, оргкомітет».

Долучайтеся. Бажаємо всім учасникам успіхів!

 

До 160-річчя від дня народження Володимира Вернадського

 

 

 

ФЛЕШМОБ-ЧИТАННЯ ПОЕЗІЙ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Відділ читальних залів Волинської державної обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки долучився до флешмобу-читання поезій Лесі Українки з нагоди 152-ї річниці від дня народження великої поетеси.

Леся Українка Цикл «Сльози – перли»(Посвята Іванові Франкові)

Леся Українка «Скрізь плач, і стогін, і ридання…». Читає Ольга Хомяк.

26 ЛЮТОГО – ДЕНЬ КРИМСЬКОГО СПРОТИВУ

   Дев’ять років тому російська федерація розпочала збройну агресію проти України. Все почалось в Криму. Диверсійні групи рф почали спроби захопити Кримський півострів. 26 лютого 2014 року на заклик Меджлісу кримськотатарського народу до Верховної ради Автономної Республіки Крим вийшли тисячі кримських татар, українців та представників інших національностей чинити спротив російській окупації та заявили всьому світу про цілісність України. Наступного дня, о 5-й ранку до урядових будівель АРК увійшли регулярні військові формування рф.

   Цьогоріч ця дата як ніколи сильно резонує із тим, що відбувається навколо. Той спротив, що його у 2014 році почали найхоробріші та найвідданіші мешканці Криму, тепер чинить без перебільшення уся країна. Сьогодні день, коли ми стоїмо пліч-о-пліч супроти повномасштабної російської агресії, коли б’ємося за кожен клаптик рідної землі, і коли без вагань знищуємо тих, хто на цю землю непрохано прийшов. Кримський спротив – це наш символ і дороговказ, це наша сила і нагадування, як важливо бути вірним цінності свободи.

    Ми обов’язково витримаємо російську навалу та повернемо український Крим.

   У відділі читальних залів ВДОУНБ імені Олени Пчілки експонується книжкова виставка «Окупований Крим: роки опору та спротиву».

   Користувачі книгозбірні можуть познайомитися із найновішими виданнями, які присвячені даній тематиці.

   Серед книг:

    Абдулаєва Г. Кримські татари: від етногенезу до державності / Г. Абдулаєва. – Київ : Гамазин, 2021. – 408 с.

   Книжка «Кримські татари: від етногенезу до державності» – не просто начерк до життя й становлення кримських татар як етносу, це чудова можливість для читачів будь-якого віку довідатися й поміркувати в історичному (а подекуди й політичному) ракурсі про те, ким насправді є кримські татари, кримчаки, караїми, звідки вони взялися і яким чином сформувалися як народ. І чому зараз вони разом з іншими, на жаль, нечисленними етнічними групами змушені боронити свій статус корінного населення півострова, і якою є їхня роль у формуванні сучасної України. Детальне дослідження кримського історика Гюльнари Абдулаєвої допоможе відновити багатовікову етнічну історію кримських татар та інших корінних народів Криму, розвіє численні нав’язані міфи, продемонструє національну самобутність, унікальність та цінність етносу кримських татар для людської цивілізації.

Книга видана за сприяння Українського інституту книги.

 

   Громенко Сергій. Скоропадський і Крим: від протистояння до приєднання  / С. Громенко. – Київ : Наш формат, 2021. – 349 с.

    Чий Крим зараз і кому він має належати в майбутньому? Яким мусить бути статус півострова: незалежна держава, член союзу або суб’єкт федерації, автономія чи регіон під іноземним протекторатом? Кому має належати право управління Кримом – етнічній більшості чи корінним народам? Як Україні поводитися з півостровом – дати йому якнайширші повноваження чи запровадити пряме керування з Києва, умовляти кримців добрим словом чи запровадити безжальну економічну блокаду? Ні, це питання не з порядку денного 2014 року після російської анексії Криму – вони постали перед Україною ще сто років тому.

   Ця книжка розповідає, як реагували на виклики щодо Криму Українська Держава й міжнародна спільнота наприкінці Першої світової війни.

   Книга видана за сприяння Українського інституту книги.

   Кримськотатарський національний рух у 1917-1920 рр. за архівами комуністичних спецслужб / упоряд.: А. Іванець, А. Когут. – Київ : К.І.С., 2019. – 448 с.

   Наукове видання “Кримськотатарський національний рух у 1917–1920 рр. за архівами комуністичних спецслужб” містить чимало документів, що вважалися втраченими, і є важливим для деконструкції російських міфів про Крим. Читачів зацікавлять документальні чекістські переклади чотирьох протоколів національних установчих зборів і першого національного парламенту кримських татар Курултаю (грудень 1917 р.), які зараз зберігаються на території тимчасово окупованого Криму.

   Якубова Л. Кримський вузол / Л. Якубова, С. В. Кульчицький. – 2-е вид. – Київ : Кліо, 2019. – 496 с.

   У книжці висвітлено історичні передумови, економічні підоснови, внутрішні та зовнішні причини формування кримського вузла, а також окреслено можливі сценарії його розв'язання. Показано, що цинізм подій так званої "кримської весни" спричинив неочікуваний для правлячих кіл Росії ефект. Україна тимчасово втратила Крим, однак Росія назавжди втратила Україну та українців.

   Андрієвська А. Люди "сірої зони". Свідки російської анексії Криму 2014 року / А. Андрієвська. – Київ : К.І.С., 2018. – 263 с.

   У збірці свідчень про російську анексію Криму 2014 року йдеться про ту частину історії «кримської весни», яку замовчує або навмисно спотворює російська пропаганда.

   Понад півсотні оповідей спростовують міфи про те, що анексія півострова була безкровна і що «кримчани не намагалися чинити опір, а добровільно вибрали Росію». Як насправді Крим опинився під контролем Росії та чим це обернулося для його мешканців? Які методи застосовують російські спецслужби та силовики щодо мирних громадян на півострові? Відповіді на ці та інші питання дають кримчани, які стали свідками та жертвами російського військового захоплення півострова навесні 2014 року.

   Запрошуємо переглянути запропоновані книги у відділі читальних залів Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки.

 

 

"Ми українці, і ми – непереможні!"

 24 лютого 2022 року назавжди розділило життя українців на до та після. О п'ятій ранку російські війська здійснили масовану повітряну атаку по всій території України та почали повномасштабний воєнний наступ.

Вже майже рік армія р.ф. завдає підступні удари по цивільним об'єктам, медзакладам та школам, знищує вщент українські міста і села, обстрілює «зелені» евакуаційні коридори, регулярно нехтує нормами Женевської конвенції 1949 року про захист цивільного населення під час війни та скоює воєнні злочини, цинічно вбиваючи українців.

 Війська загарбників наштовхнулися на потужний супротив українців, які завзято боронять свою землю, волю та незалежність.

 З початком військових дій ми започаткували постійно діючу тематичну експозицію „Ми українці, і ми – непереможні», яка систематично доповнюється новими матеріалами.

Більш детально з цими та іншими історіями пропонуємо вам ознайомитись, переглянувши виставку у Волинській державній обласній універсальній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки.

 Віримо в Перемогу і дякуємо кожному захисникові!

Слава Україні !