Грушевський: крізь життя, боротьбу і слово

29 вересня 2026 року виповнюється 160 років від дня народження Михайла Грушевського - видатного українського історика, науковця, письменника, громадсько-політичного діяча, голови Української Центральної Ради.

Його ім’я нерозривно пов’язане з українською історичною наукою та процесами українського державотворення. Грушевський присвятив життя дослідженню минулого України, розвитку української науки й культури, відстоюванню права українського народу на власну історію та державність.

До ювілейної дати відділ читальних залів Волинської ОУНБ імені Олени Пчілки підготував онлайн-хронограф «Грушевський: крізь життя, боротьбу і слово».

У хронографі послідовно відтворено основні сторінки життя та діяльності Михайла Грушевського: дитинство й освіту, становлення як ученого, працю у Львові та Києві, наукову й громадську діяльність, участь в Українській революції 1917–1921 років та роботу на чолі Української Центральної Ради.

Онлайн-хронограф дає можливість не лише пригадати основні віхи біографії видатного українця, а й побачити складну епоху, в якій йому довелося жити, працювати та боротися за українське слово, культуру й право на власний історичний шлях.

Запрошуємо переглянути онлайн-хронограф «Грушевський: крізь життя, боротьбу і слово» та разом відкрити постать Михайла Грушевського через його життя, працю і спадщину.

Бабин Яр: пам’ять, яку не можна стерти

29 вересня в Україні вшановують пам’ять жертв трагедії Бабиного Яру - одного з найвідоміших символів Голокосту та нацистського терору в Україні.

У вересні 1941 року Київ опинився під владою нацистських окупантів. 28 вересня на вулицях міста з’явилися оголошення з наказом євреям Києва зібратися наступного ранку біля залізничної станції. Людей змусили повірити, що йдеться про переселення.

29 та 30 вересня 1941 року тисячі людей прийшли до Бабиного Яру. Серед них були жінки, діти, літні люди та чоловіки. Нацистські окупанти та їхні пособники розстріляли 33 771 єврея. Ця цифра була зафіксована у звіті німецького командування.

Однак масові вбивства в Бабиному Яру не припинилися. Упродовж 1941–1943 років тут загинули десятки тисяч людей різного походження та статусу: євреї, роми, радянські військовополонені, українські патріоти, підпільники, цивільні кияни та інші жертви нацистського терору.

Серед українців, убитих у Бабиному Яру, була Олена Теліга - поетеса, публіцистка та діячка українського визвольного руху. Її життя обірвалося в лютому 1942 року.

Восени 1943 року, відступаючи з Києва, нацисти намагалися знищити сліди своїх злочинів. В'язнів Сирецького табору змушували розкопувати масові поховання та спалювати тіла загиблих. Так окупанти прагнули приховати масштаби скоєного.

Після війни про трагедію Бабиного Яру довгий час говорили недостатньо. Радянська влада замовчувала специфіку Голокосту та намагалася представити загиблих лише як «мирних радянських громадян».

Бабин Яр сьогодні – це місце скорботи, пам’яті та осмислення минулого. Він нагадує, до яких страшних наслідків можуть призвести ненависть, антисемітизм, расизм, знецінення людського життя та безкарність злочинів.

До Дня пам’яті трагедії Бабиного Яру у відділі читальних залів Волинської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки організовано книжкову виставку «Тиша крізь крики минулого: Бабин Яр в пам’яті».

Представлені на виставці книги та інформаційні матеріали розповідають про історію Бабиного Яру, трагедію Голокосту, злочини нацистського окупаційного режиму, долі людей, які стали жертвами масових убивств, а також про формування історичної пам’яті про ці події.

Книжкова виставка покликана не лише ознайомити читачів з історичними фактами, а й спонукати до роздумів про цінність людського життя, відповідальність за збереження правди та необхідність пам’ятати тих, кого було вбито лише за те, ким вони були.

Пам’ять – це спосіб не дозволити минулому зникнути в тиші.

Бабин Яр мовчить.

Але книги говорять.

Говорять про людей, чиї голоси були назавжди обірвані, і про історію, яку ми маємо пам’ятати.

Ганна Бортник: у пошуках краси, духовності та сенсу життя

 

Що є краса? І чи справді вона потрібна нам у час, коли навколо стільки тривог і випробувань?

Саме з таких запитань розпочинається знайомство з творчістю Ганни Мусіївни Бортник (Артемізії), волинської авторки, яка багато років присвятила культурі, мистецтву, освіті та просвітницькій діяльності.

Її творчий доробок запрошує читача не просто читати, а зупинитися, замислитися і подивитися на звичні речі під іншим кутом.

Ганна Бортник народилася на Волині та живе у Луцьку. Її професійний шлях тісно пов'язаний із культурою та освітою. Особливе місце у її професійній діяльності посідала освітня та мистецька робота. Ганна Бортник викладала у школах Луцька. Багаторічний читацький досвід, інтерес до мистецтва, літератури, історії та духовної культури стали основою її власного творчого пошуку. З юності й донині авторка прагне осмислити одвічні питання: у чому полягає сенс людського життя, яке призначення людини та її місце у світі?

«Мій Аметист» - книга для тих, хто ставить великі запитання

Одним із результатів цього пошуку стали книги «Мій Аметист» - філософсько-релігійні та мистецькі есеї, у яких авторка звертається до складних питань духовності, біблійних сюжетів, походження людини, її призначення та взаємозв'язку зі світом.

У своїх записах Ганна Бортник поєднує філософські роздуми, біблійні мотиви, літературу, мистецтво та народний фольклор. Вона пропонує читачеві переосмислити відомі поняття й поглянути на них з іншої перспективи. Авторка визначає свої записи як есеї та водночас як особливий жанр, оздоблений літературно-мистецькими творами світової класики й фольклору.

Це видання розраховане на вдумливого читача, якому цікаво не лише отримувати готові відповіді, а й самостійно розмірковувати, ставити запитання та шукати власне розуміння складних тем.

Краса як шлях до духовного

Окреме місце у творчості Ганни Бортник посідає тема краси.

У першій бесіді з циклу «Бесіди про розумне, добре і вічне» авторка розмірковує про те, що таке краса і яке місце вона займає в людському житті. Природа, музика, живопис, архітектура, література стають для неї приводом поговорити про значно більше - любов, добро, гармонію, духовність і пошук сенсу буття.

Авторка переконана, що здатність бачити прекрасне допомагає людині долати труднощі, зберігати внутрішню рівновагу та відкривати у світі щось більше за повсякденність. Цю думку чудово передає наведений у тексті вислів Олександра Довженка про двох людей, які дивляться на калюжу: один бачить лише брудну воду, а інший - відображення в ній сяйва зірок.

Саме таким є і запрошення авторки до читача: навчитися бачити глибше.

Історія, що не зупинилася перед темрявою

Особливого звучання творчості Ганни Бортник додає її життєва історія. Із 2003 року авторка повністю втратила зір. Проте це не стало крапкою у її творчому та інтелектуальному пошуку. Навпаки, вона продовжила працювати зі словом, осмислювати прочитане, звертатися до мистецтва, філософії та духовної спадщини людства. Свій творчий псевдонім Артемізія авторка пов'язує з латинською назвою полину.

📚 Запрошуємо познайомитися з творчістю Ганни Бортник та відкрити для себе книги «Мій Аметист». З працями пані Артемізії можна ознайомитися у відділі читальних залів та відділі міського абонементу. Можливо, ця зустріч стане для вас не просто знайомством із волинською авторкою, а приводом для власної розмови про красу, духовність, людину та сенс життя.

Михайло Драгоманов: ідеї, що творили націю

18 вересня 2026 року виповнюється 185 років від дня народження Михайла Петровича Драгоманова – видатного українського вченого, історика, філософа, фольклориста, публіциста, громадського та політичного діяча, чиї ідеї стали важливою частиною українського інтелектуального руху ХІХ століття.

До цієї пам’ятної дати у відділі читальних залів Волинської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки організовано книжкову виставку «Михайло Драгоманов: ідеї, що творили націю».

Михайло Драгоманов народився 18 вересня 1841 року в Гадячі на Полтавщині. Здобувши освіту в Київському університеті, він присвятив себе науковій, педагогічній та громадській діяльності. Його наукові зацікавлення були надзвичайно широкими: історія, етнографія, фольклор, література, політична думка, питання освіти та суспільного розвитку.

Він був одним із активних діячів української «Громади», виступав за розвиток української культури й освіти, свободу особистості, демократичні права та місцеве самоврядування. Драгоманов послідовно відстоював право українців на власний культурний розвиток і прагнув донести українське питання до європейського суспільства.

Через свої політичні погляди та громадську діяльність Драгоманов був змушений залишити Україну. У Женеві він заснував українську друкарню та видавав політичний збірник «Громада», який став важливим осередком української суспільно-політичної думки за межами Російської імперії. Саме за кордоном він активно представляв українські інтереси в європейському інтелектуальному середовищі.

Останні роки життя Михайло Драгоманов провів у Болгарії, де став професором Софійського університету. Помер 2 липня 1895 року в Софії, залишивши по собі величезну наукову та публіцистичну спадщину.

Особливе місце в житті Драгоманова посідає його родина. Він був старшим братом Олени Пчілки та рідним дядьком Лесі Українки. Для юної Лесі Драгоманов став не лише близькою людиною, а й важливим інтелектуальним наставником. Він вплинув на формування її світогляду, заохочував до самоосвіти, знайомив із європейською літературою, історією, філософією та суспільно-політичною думкою.

Їхнє листування та зустрічі свідчать про глибоку духовну близькість. Особливо важливим для Лесі Українки став період перебування в Софії у 1894–1895 роках, коли вона жила в родині Драгоманових, багато читала, працювала та спілкувалася з дядьком. Водночас Леся Українка не була лише його ученицею – вона критично переосмислювала його погляди й поступово виробила власну, самостійну систему переконань.

Ідеї Михайла Драгоманова не залишилися лише сторінками історії. Його роздуми про свободу, освіту, права людини, національну культуру, відповідальність громадянина та місце України в Європі й сьогодні звучать напрочуд актуально.

Книжкова виставка «Михайло Драгоманов: ідеї, що творили націю» знайомить користувачів із життям, науковою та громадською діяльністю видатного українського мислителя, його творчою спадщиною та впливом на український національний рух. Представлені видання допоможуть глибше зрозуміти постать людини, яка своїми знаннями, працею та ідеями працювала над формуванням модерної української нації.

185 років потому спадщина Михайла Драгоманова залишається важливою частиною нашої інтелектуальної історії. Адже нація твориться не лише боротьбою, а й думкою, освітою, культурою та людьми, які мають сміливість мислити на випередження свого часу.

 

Бібліографічний список літератури, представленої на виставці:

·        Михайло Драгоманов: автожиттєпис / уклад. І.С. Гриценко, уклад. В.А. Короткий, уклад. М.В. Томенко. - К. : Либідь, 2009. - 440 с.

·        Михайло Драгоманов. Бібліографія (1861-2011) : бібліографія / упоряд. М.О. Мороз, упоряд. В.А. Короткий, упоряд. І.І. Тіщенко, упоряд. І.С. Гриценко, упоряд. С.І. Білокінь, вступ. ст. Л.С. Бондар. - Дрогобич : Коло, 2011. - 740 с

·        Хроніка 2000 : український культурологічний альманах. - К. : Фонд сприяння розвитку мистецтв, 2000 -     .

Вип. 79 : Невідомий Драгоманов. Михайло Драгоманов - дослідник всесвітньої історії, політик і людина / авт. проекту: А. В. Толстоухов, В. П. Андрущенко. - 2009. - 464 с.

·        Сестра моя, Софія [Текст] / ред. Л. Івшина ; упоряд.: І. Сюндюков, Р. Гривінський. - Київ : Укр. прес-група, 2016. - 487 с

·        Ушкалов Л. Чарівність енергії: Михайло Драгоманов / Л. Ушкалов. - Київ : Дух і літера, 2019. - 600 с. - (Постаті культури).

·        Дмитренко М. Драгоманов Михайло Петрович  / М. Дмитренко // Українська фольклористична енциклопедія / Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнографії ім. М.Т. Рильського. - Київ : ІМФЕ, 2019. - С. 270-273.

·        Драгоманов М. П. Вибране : ("... мій задум зложити очерк історії цивілізації на Україні...") / М. П. Драгоманов; упоряд. та авт. іст.-біогр. нарису Р.С. Міщук. - К. : Либідь, 1991. - 682 с. - (Пам'ятки історичної думки України).

·        Драгоманов М. П. Пропащий час. Література українська, проскрибована урядом російським [Текст] / М . П. Драгоманов ; упоряд.: І. Сюндюков, М. Томак ; упоряд. Н. Тисячна. - К. : Укр. прес-група, 2012. - 72 с. - (Бронебійна публіцистика).

·        Драгоманов М. П. Літературно-публіцистичні праці : у 2 -х т. / М. П. Драгоманов. - Київ : Наукова думка, 1970.

Т. 1. - 1970. - 531 с.

Т. 2. - 1970. - 594 с.

·        Листування Івана Франка та Михайла Драгоманова / ред. І. Вакарчук. - Львів : Львівський нац. ун-т ім. І.Франка, 2006. - 551 с

Їх шукають. На них чекають

30 серпня - Міжнародний день жертв насильницьких зникнень. Ця дата покликана привернути увагу до проблеми насильницьких зникнень, нагадати про права зниклих людей та їхніх родин, а також про необхідність встановлення долі кожної людини, зв’язок із якою було втрачено.

Для України цей день має особливе й болісне значення. Російсько-українська війна принесла тисячі історій військовослужбовців і цивільних, які зникли безвісти внаслідок бойових дій, окупації, незаконного утримання чи примусового переміщення. За кожною такою історією стоїть конкретна людина, її родина, друзі, плани та мрії.

Для рідних зниклого безвісти час ніби зупиняється. Мати чекає на сина, дружина - на чоловіка, діти - на батька чи матір, сестра - на брата. Вони продовжують жити між надією і тривогою, очікуючи бодай найменшої звістки.

Особливо важливо пам’ятати: статус «зниклий безвісти» не означає підтвердження загибелі людини. Це означає, що її місце перебування або доля наразі невідомі. Пошук триває, а разом із ним живе надія на повернення.

Встановлення долі зниклих безвісти є надзвичайно складним процесом. Пошук може тривати місяцями й роками та потребує роботи державних органів, правоохоронців, військових, міжнародних і гуманітарних організацій. Важливу роль у цьому процесі відіграють свідчення очевидців, документи, інформація з місць бойових дій та звільнених територій, а також дані, які допомагають встановити особу людини.

Для родин це не просто пошук інформації. Це боротьба за право знати правду про долю близької людини.

Саме цій важливій темі присвячена книжкова виставка «Не втрачайте надію: ті, хто чекає, ті, на кого чекають», організована у відділі читальних залів Волинської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки.

        Ці книги говорять не лише про війну. Вони говорять про людей. Окрему увагу на виставці привертають книги, у яких зібрані свідчення захисників і захисниць України, які пройшли через російський полон, розповідають про пережите, силу духу та шлях до повернення додому. Про тих, хто захищає Україну. Про тих, хто пережив полон. Про тих, хто втратив зв’язок із рідними. І про тих, хто щодня продовжує чекати.

Книжкова виставка - це також можливість замислитися над тим, наскільки важливо берегти пам’ять про кожну людину, яка зникла в умовах війни. Адже за сухим формулюванням «зниклий безвісти» стоїть чиєсь життя і родина, яка не перестає чекати.

Зниклий безвісти - не означає забутий.

Невідомість - не крапка.

Пошук триває, доки не встановлено долю людини.

І поки рідні чекають, ми маємо пам’ятати про них, говорити про цю проблему та не дозволяти історіям зниклих безвісти залишатися лише цифрами у статистиці.

Запрошуємо ознайомитися з книжковою виставкою «Не втрачайте надію: ті, хто чекає, ті, на кого чекають» у відділі читальних залів Волинської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки.

Поки триває пошук - живе надія.

Бібліографічний список літератури, представленої на виставці:

Суботіна В. Полон / Валерія "Нава" Суботіна. - Харків : Фоліо, 2024. - 254 с. - (Воєнні щоденники) (Книжки війни).

Суботіна В. Азовсталь. Сталева пресслужба / Валерія "Нава" Суботіна. - Харків : Фоліо, 2024. - 252, [1] с. : фот. - (Воєнні щоденники) (Книжки війни).

Вільний у полоні. Книга-діалог із Ігорем Козловським [Текст] / упоряд. Анна Грувер. - Львів : Вид-во Старого Лева, 2025. - 149, [1] с. - (Бібліотека українського ПЕН). - Бібліогр.: с. 147-[150].

Донеччанка О. Все буде добре, побратими / Ольга Донеччанка. - Вид. 2-ге. - Львів : Апріорі, 2025. - 214, [1] с. : фот. - (Серія "Війна без вибору").

Макеєв В. 100 днів полону, або Позивний "911" / Валерій Макеєв ; [мал. Сергія Захарова]. - Харків : Фоліо, 2016. - 188, [3] с. : іл.

Гардінґ Л. Вторгнення. За лаштунками кривавої війни Росії та боротьби України за виживання : [війна очима кор. The Guardian, який потрапив до "чорного списку" Кремля] / Люк Гардінґ ; [пер. з англ. І. Возняк]. - Харків : Віват, 2023. - 346, [8] с. : іл., карта, фот. кольор. - (Історія та політика).

Логвиненко Б. Деокупація. Історії опору українців. 2022 / Борис Логвиненко ; [передм. Олександри Матвійчук]. - Київ : Українер, 2023. - 278, [1] с. : фот.

Мовчан А. Окупація : роман-хроніка / Альона Мовчан. - Одеса : Олді+, 2023. - 199 с. : фот.

Вовк І. Ізоляція. Таємні в'язниці Донбасу в оповідях врятованих від тортур та смерті / Ірина Вовк, Дар’я Бура. - Харків : Фоліо, 2020. - 345, [3] с. : іл. - (Хроніка).

Шишацький Є. Мандрівка до потойбіччя. Маріуполь / Євген Шишацький. - 2-ге вид., перероб. та допов. - Харків : Орбіта, 2022. - 220, [1] с.

Лаюк М. Бахмут : [репортажі, есеї] / Мирослав Лаюк ; передм. Богдана Логвиненка ; фот. Данила Павлова. - Київ : Українер, 2023. - 254 с. : фот. 

«Коли мене запитають що таке війна, я без роздуму відповім: імена» - поет Максим Кривцов (Далі)

29 серпня, у День пам’яті Захисників і Захисниць України, вчетверте відбувається всеукраїнська акція «Стіл пам’яті». Її мета проста й водночас надзвичайно важлива - вшанувати тих, хто віддав своє життя за Україну, залишивши для них символічне місце за столом.

Акцію започаткувала Марія Грабар у пам’ять про свого чоловіка, Захисника України Іллю Грабаря, який загинув у грудні 2022 року під Бахмутом. Згодом ініціатива переросла у всеукраїнську традицію. Нині її проводять Благодійний фонд імені Іллі Грабаря та Платформа пам’яті «Меморіал».

Суть акції - зарезервувати стіл на честь полеглих Захисників і Захисниць. Такий стіл ніби чекає на свого гостя, який мав би сьогодні бути поруч. Це не просто порожнє місце. Це символ присутності тих, кого забрала війна.

📚 Волинська ОУНБ імені Олени Пчілки долучилася до акції

Цьогоріч Волинська обласна універсальна наукова бібліотека імені Олени Пчілки стала учасницею акції «Стіл пам’яті».

У бібліотеці створено символічне місце пам’яті, де працівники та користувачі бібліотеки мають можливість зарезервувати стіл для своїх полеглих Героїв і Героїнь.

      Кожне ім’я, залишене на столі пам’яті, - це окрема історія. Це син і донька, чоловік і дружина, батько й мати, брат, сестра, друг, побратим, сусід, однокласник, односельчанин. За кожним іменем - життя людини, її мрії, родина та майбутнє, заради якого вона боролася.
      Бібліотека в цьому випадку стає не лише місцем збереження книг та інформації. Вона стає простором живої пам’яті, де можна назвати ім’я, розповісти історію, залишити згадку про людину та показати: її пам’ятають.

🕯️ Пам’ять, яку творимо разом

«Стіл пам’яті» об’єднує людей у різних містах і країнах. У 2025 році до акції долучилися понад 3500 місць в Україні та за кордоном, а серед учасників були також понад 170 військових підрозділів. Усі зареєстровані учасники вносяться до спеціальної національної мапи акції.

Мапа акції "Стіл пам’яті" 2026 р.

Ця мапа показує масштаб спільної пам’яті: від міста до міста, від бібліотеки до кав’ярні, від військового підрозділу до університету люди залишають місце для тих, хто вже не зможе сісти за цей стіл.

Ми можемо не знати всіх Героїв особисто. Але можемо пам’ятати їхні імена.

Можемо говорити про них.

Можемо берегти їхні історії.

Можемо залишити для них місце серед нас.

Запрошуємо ознайомитися з мапою учасників акції «Стіл пам’яті» та побачити, скільки місць по Україні й за її межами цього дня об’єднує одна спільна традиція - пам’ятати тих, хто віддав життя за Україну.

🔗 Мапа акції «Стіл пам’яті»: https://www.google.com/maps/d/u/0/viewer?mid=1DrUZEjuIHtTa9CMrlUJb4wWDnMJST6I&ll=-3.81666561775622e-14%2C33.851920000000064&z=1

🕯️ Пам’ятаємо кожного.

Називаємо кожного.

Не залишаємо порожньою пам’ять про тих, хто віддав життя за Україну.

Пам’ять - це дія. І пам’ять серед нас.

Пам’ятаємо тих, хто віддав життя за Україну

 

29 серпня - День пам’яті захисників і захисниць України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави.

Це день, коли ми схиляємо голови перед тими, хто віддав найдорожче - своє життя - за свободу України та право українців жити у власній незалежній державі.

Дата 29 серпня пов’язана з Іловайською трагедією 2014 року, коли під час виходу українських військових з оточення загинули сотні наших захисників. Водночас цей день - не лише про одну військову операцію. Це день пам’яті про всіх, хто від 2014 року, а після 24 лютого 2022-го - у масштабній боротьбі, став на захист України.

Серед полеглих - військовослужбовці та добровольці, чоловіки й жінки, сини й доньки, батьки й матері, друзі та побратими. За кожним іменем - життя, родина, мрії та майбутнє, якого вони не встигли побачити.

До Дня пам’яті захисників України у відділі читальних залів Волинської ОУНБ імені Олени Пчілки організовано книжкову виставку «Їхня жертва - наша свобода». Представлені видання розповідають про російсько-українську війну, мужність українських військових, бойові події та долі людей, які стали на захист Батьківщини.

Пам’ятати - це не лише знати дату.

Пам’ятати - це знати імена.

Пам’ятати - це берегти історії.

Пам’ятати - це не дозволити забути.

Запрошуємо відвідати книжкову виставку у відділі читальних залів Волинської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки.