Ті, хто несуть світло в окопи

12 жовтня у Волинській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки відбулася зустріч із військовими капеланами «Ті, хто несуть світло в окопи», присвячена Дню військового капелана в Україні.

Військове капеланство є особливою місією служіння, що поєднує духовну підтримку, милосердя та людську присутність там, де вони найбільше потрібні. Військові капелани перебувають поруч із українськими захисниками у найважчі моменти, підтримують словом і молитвою, допомагають долати страх, переживати втрати та знаходити внутрішні сили для боротьби.

Учасники зустрічі мали змогу ознайомитися з історичними витоками духовної опіки українського воїнства, що сягають княжої доби та особливого розвитку набули в часи українського козацтва. Йшлося про військових священників, які супроводжували Українських січових стрільців, служили в добу Української революції 1917–1921 років, підтримували українських повстанців і зберігали вірність своєму покликанню в найскладніші періоди нашої історії.

Окрему увагу було приділено становленню сучасного військового капеланства під час російсько-української війни. Від 2014 року священнослужителі різних конфесій вирушали на схід України, щоб підтримати військовослужбовців, бути поруч із ними на передовій, у шпиталях і місцях дислокації військових підрозділів. Згодом капеланська служба отримала офіційне державне визнання та законодавче врегулювання.

Важливою частиною зустрічі стало знайомство з книгою «Капелани. На службі Богу і Україні», виданою у 2019 році за результатами проєкту Українського інституту національної пам’яті «Усна історія АТО». Видання містить особисті свідчення військових капеланів різних конфесій про їхнє служіння, поїздки на фронт, спілкування з воїнами, пережиті випробування та людські історії, що залишаються важливою частиною пам’яті про російсько-українську війну. Серед героїв книги є й волиняни: Михайло Бучак, Олександр Вронський та Олег Дядюсь, відомий як ігумен Макарій.

До розмови долучилися військові капелани: отець Руслан, військовий капелан 6-го Волинського прикордонного загону; пастор Сергій, військовий капелан І бригади Сил територіальної оборони; отець Олександр, капелан Збройних сил України. Вони мали нагоду розповісти про своє служіння, духовну підтримку українських військовослужбовців і важливість бути поруч із воїнами в умовах війни.

Особливого емоційного забарвлення зустрічі надали музичні композиції: «Країна буде» у виконанні Вікторії Шепелюк, «Серце плакало» та «Капелане, я вернусь…» у виконанні Назара Марчука, «Відповідь» у виконанні Максима Ярмоленка. Музичні номери були підготовлені під керівництвом Надії Павлюк, керівниці вокальної студії «Успіх».Музичні твори надали заходу особливої емоційності, передавши біль утрат, силу віри та незламну надію на перемогу України.

На завершення присутні ознайомилися з книжковою виставкою «Капелани: світло серед темряви війни», на якій представлені видання про історію військового капеланства, духовну підтримку українського війська та людей, які присвятили себе служінню Богу, Україні й людині.

Зустріч «Ті, хто несуть світло в окопи» стала нагодою висловити вдячність військовим капеланам за їхню важливу працю, мужність і відданість покликанню. Адже навіть у найтемніші часи війни поруч із воїном має бути той, хто допоможе зберегти віру, підтримати надію та не втратити людяності.

Дякуємо військовим капеланам за служіння, духовну підтримку наших захисників і готовність бути поруч у найважчі моменти.

Слава Україні! Героям слава!

Запрошуємо!

 

Слава і честь захисникам та захисницям України

1 жовтня в Україні відзначають День захисників і захисниць України та День Українського козацтва. Цього дня також вшановують Покрову Пресвятої Богородиці, яка здавна особливо шанувалася українським воїнством.

Усі ці дати об’єднує одна важлива тема — захист рідної землі, свободи, гідності та права українського народу на власне майбутнє.

З цієї нагоди у Волинській ОУНБ імені Олени Пчілки відбулася година спілкування «Слава і честь захисникам та захисницям України».

Особливою частиною заходу стала презентація уривків із вистави-рефлексії «Хроніка жіночої війни 2022. Місія – 200», створеної на основі реальних подій російсько-української війни.

Глядачі мали змогу почути монологи та інтерв’ю, у яких оживали історії людей, чиї долі назавжди змінила війна. Звучали розповіді Тетяни Потоцької-Євчук, волонтерки, яка з 2022 року допомагала повертати тіла загиблих Героїв їхнім рідним; історії полеглих Героїв Сашка Буська та жінок-Героїнь, які віддали свої життя за Україну. Прозвучали й уривки з інтерв’ю Юлії Паєвської (Тайри), яка пережила російський полон, а також історії жінок, яким довелося пережити втрату найдорожчих людей.

Сценарій вистави написала у 2022 році керівниця «Театральної майстерні Олени Пчілки» Наталка Максимчук.

Учасниками вистави стали актори «Театральної майстерні Олени Пчілки», студентки Волинського фахового коледжу культури і мистецтв імені І. Ф. Стравінського Олена Дмитрієва та Марія Ольхова, вихователька ДВНЗ № 19 Ольга Антош та учениця Луцької гімназії № 7 Олена Цьок.

Особливо важливим було почути наших захисниць — військовослужбовиць секції цивільно-військового співробітництва штабу військової частини А0959: т.в.о. начальника секції, лейтенанта Антоніну Фурцевич та офіцера секції, капітана Юлію Смолякову.

За кожним їхнім словом — власний досвід, пережите, побратими, дороги війни, моменти тривоги й надії. Їхні розповіді ще раз нагадали: за великими словами «оборона», «свобода», «незалежність» завжди стоять конкретні люди, їхні долі, родини та життя.

До учасників заходу звернулася заступниця директора з наукової роботи нашої книгозбірні Євгенія Євтушок, яка наголосила на важливості пам’яті, вдячності та шани до тих, хто захищає Україну.

Поруч із живими голосами цього дня звучала і пам’ять про тих, хто вже не повернеться додому.

Їх немає серед нас, але вони залишаються в історії України, у пам’яті рідних і побратимів, у назвах вулиць, фотографіях, книгах і наших серцях.

Важливою складовою заходу стала книжкова виставка «Нескорені серця: від козацьких традицій до сучасних героїв».

На її сторінках зустрічаються різні епохи української історії. Тут — козацькі походи та військові традиції, герої минулого й історії сучасних захисників і захисниць. Це книги про людей, які в різні часи виборювали право України бути собою.

Бо пам’ять — це теж форма боротьби.

Доки ми читаємо, досліджуємо, називаємо імена й розповідаємо правду наступним поколінням, історія наших Героїв не зникає. Вона продовжує жити — у слові, у книзі, у пам’яті, у нашій щоденній вдячності.

Сьогодні ми схиляємо голови перед тими, хто віддав за Україну найдорожче — своє життя. І дякуємо тим, хто продовжує боронити її сьогодні.

Низький уклін кожному й кожній, хто стоїть на захисті України.

Світла пам’ять усім полеглим Героям.

Нехай Покрова береже наших захисників і захисниць.

Нехай Україна вистоїть.

Слава захисникам і захисницям України

Слава Україні!

Грушевський: крізь життя, боротьбу і слово

29 вересня 2026 року виповнюється 160 років від дня народження Михайла Грушевського - видатного українського історика, науковця, письменника, громадсько-політичного діяча, голови Української Центральної Ради.

Його ім’я нерозривно пов’язане з українською історичною наукою та процесами українського державотворення. Грушевський присвятив життя дослідженню минулого України, розвитку української науки й культури, відстоюванню права українського народу на власну історію та державність.

До ювілейної дати відділ читальних залів Волинської ОУНБ імені Олени Пчілки підготував онлайн-хронограф «Грушевський: крізь життя, боротьбу і слово».

У хронографі послідовно відтворено основні сторінки життя та діяльності Михайла Грушевського: дитинство й освіту, становлення як ученого, працю у Львові та Києві, наукову й громадську діяльність, участь в Українській революції 1917–1921 років та роботу на чолі Української Центральної Ради.

Онлайн-хронограф дає можливість не лише пригадати основні віхи біографії видатного українця, а й побачити складну епоху, в якій йому довелося жити, працювати та боротися за українське слово, культуру й право на власний історичний шлях.

Запрошуємо переглянути онлайн-хронограф «Грушевський: крізь життя, боротьбу і слово» та разом відкрити постать Михайла Грушевського через його життя, працю і спадщину.

Бабин Яр: пам’ять, яку не можна стерти

29 вересня в Україні вшановують пам’ять жертв трагедії Бабиного Яру - одного з найвідоміших символів Голокосту та нацистського терору в Україні.

У вересні 1941 року Київ опинився під владою нацистських окупантів. 28 вересня на вулицях міста з’явилися оголошення з наказом євреям Києва зібратися наступного ранку біля залізничної станції. Людей змусили повірити, що йдеться про переселення.

29 та 30 вересня 1941 року тисячі людей прийшли до Бабиного Яру. Серед них були жінки, діти, літні люди та чоловіки. Нацистські окупанти та їхні пособники розстріляли 33 771 єврея. Ця цифра була зафіксована у звіті німецького командування.

Однак масові вбивства в Бабиному Яру не припинилися. Упродовж 1941–1943 років тут загинули десятки тисяч людей різного походження та статусу: євреї, роми, радянські військовополонені, українські патріоти, підпільники, цивільні кияни та інші жертви нацистського терору.

Серед українців, убитих у Бабиному Яру, була Олена Теліга - поетеса, публіцистка та діячка українського визвольного руху. Її життя обірвалося в лютому 1942 року.

Восени 1943 року, відступаючи з Києва, нацисти намагалися знищити сліди своїх злочинів. В'язнів Сирецького табору змушували розкопувати масові поховання та спалювати тіла загиблих. Так окупанти прагнули приховати масштаби скоєного.

Після війни про трагедію Бабиного Яру довгий час говорили недостатньо. Радянська влада замовчувала специфіку Голокосту та намагалася представити загиблих лише як «мирних радянських громадян».

Бабин Яр сьогодні – це місце скорботи, пам’яті та осмислення минулого. Він нагадує, до яких страшних наслідків можуть призвести ненависть, антисемітизм, расизм, знецінення людського життя та безкарність злочинів.

До Дня пам’яті трагедії Бабиного Яру у відділі читальних залів Волинської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки організовано книжкову виставку «Тиша крізь крики минулого: Бабин Яр в пам’яті».

Представлені на виставці книги та інформаційні матеріали розповідають про історію Бабиного Яру, трагедію Голокосту, злочини нацистського окупаційного режиму, долі людей, які стали жертвами масових убивств, а також про формування історичної пам’яті про ці події.

Книжкова виставка покликана не лише ознайомити читачів з історичними фактами, а й спонукати до роздумів про цінність людського життя, відповідальність за збереження правди та необхідність пам’ятати тих, кого було вбито лише за те, ким вони були.

Пам’ять – це спосіб не дозволити минулому зникнути в тиші.

Бабин Яр мовчить.

Але книги говорять.

Говорять про людей, чиї голоси були назавжди обірвані, і про історію, яку ми маємо пам’ятати.