Військові капелани. Їх зброя - молитва

Відважно й самовіддано наша країна захищає свою незалежність, відбиваючи широкомасштабну агресію росії. Війна важка та болюча… Попри страх і біль ми не опускаємо рук, а боремося задля перемоги України та миру. Це наша спільна справа. Ми всі повинні розуміти, що свободу та незалежність здобуває «не хтось» і «не там», а вся Україна.

Є ще одна категорія героїв цієї війни, які тримають дуже важливу її оборону, а саме – духовну – це капелани! Вони, ризикуючи власним життям, допомагають воїнам виконувати свій обов’язок, морально підтримуючи їх.

Актуальність військового капеланства розпочалася зі збройної агресії рф у 2014 році. Саме тоді священники почали їздити до району бойових дій як волонтери, щоб підтримувати й допомагати військовим і цивільному населенню. Наступним етапом став 2015-2016-й, коли священники прийшли до війська на посади капеланів як цивільні особи. Проте держава не могла забезпечувати їм всіх гарантій і прав під час перебування в районі бойових дій, а саме там має бути військовий капелан. Бути поруч із військовослужбовцем — саме таким є девіз військового капелана. Тому у 2021 році набув чинності Закон України «Про службу військового капеланства». Саме після початку широкомасштабного вторгнення у 2022 році почала реалізовуватися Служба військового капеланства.

День військового капелана приурочено до дня вшанування святителя Мартина Милостивого, єпископа Турського, якого вважають засновником військового капеланства і покровителем військових капеланів.

Військові капелани в Україні виконують важливу роль. Словом і вчинком, порадою й увагою, добротою та співчуттям вони оберігають душі бійців, зцілюючи їхні невидимі рани. Вони є не лише духовною, а й психологічною підтримкою для бійців. Їх зброя – Слово Господнє. Своїми проповідями капелани зцілюють душі та зміцнюють у воїнів віру в Господа.

Місія капеланів – не лише духовна, а й волонтерська. Вирушаючи на передову, священники щоразу везуть бійцям найнеобхідніше. Тож і зустрічають наші бійці своїх наставників з особливою теплотою та радістю. Бо капелани завжди готові служити Богу, людям і Україні.

Сьогодні, в Волинській ОУНБ імені Олени Пчілки відбулася зустріч з військовими штатними капеланами з нагоди Дня військового капелана в Україні, під назвою “Військові капелани. Їх зброя - молитва”. На заході виступили військові капелани: капелан 204-ї  Севастопольської бригади тактичної авіації Олександр Вронський, капелан Сотої бригади Волинської ТРО Володимир Труш, капелан 1-шої Галицько - Волинської бригади РТВ Володимир Лозинський, капелан Сергій Лісницький з отцем Петром, помічником,  Віталій Антонюк – капелан охорони батальйону аеродрому, Волощук Сергій - пастор церкви євангельських християн баптистів, капелан 1-ої бригади ТРО. 

До Дня військового капелана  підготували тематичну виставку «Капелани – герої, які підтримують стійкість духу наших воїнів». Серед матеріалів є книга «Капелани. На службі Богу і Україні» на якій залишили свої побажання запрошені отці. Це видання Українського інституту національної пам’яті, що побачило світ наприкінці 2019 року. У ньому спогади військових капеланів різних конфесій, які від початку війни на Сході України здійснювали душпастирське служіння серед українських воїнів. Серед 35 військових капеланів героями книжки стали волиняни: священники Православної церкви України Михайло Бучак, Олександр Вронський та Олег Дядюсь.

Музичні номери прозвучали у виконанні студенток Луцького педагогічного коледжу Анастасії Захарчук, Анастасії Коцюби  та Вікторії Гусак під керівництвом Надії Павлюк.

На зустріч з військовими капеланами учасниками російсько-української війни, що відбулася в актовій залі Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки, завітали студенти та викладачі КЗВО «Луцького педагогічного коледжу» Волинської обласної ради, учні  Волинського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Небесної Сотні.

Хвилиною мовчання вшанували світлу пам’ять всіх українців, які загинули у  війні за волю та незалежність України.

Сьогодні хочеться побажати всім нам завжди відчувати у своєму житті захист та бути вдячним за нього Господу Богу і всім тим, хто сьогодні нас захищає. Нехай Господь дає нам сили, стійкість, мужність для того, щоб ми продовжували йти нашим шляхом боротьби, але з твердою вірою в те, що ми рухаємося до остаточної правильної мети. А наша мета — це перемога. Тому вітаю всіх вас з Днем військового капелана і бажаю всім нам рухатися вперед до перемоги.

Слава Україні!                                 

Героям слава!

 

Військові капелани. Їх зброя – молитва

 

“Душу - Богові, життя - Україні, честь - для себе”

1 жовтня, у християнське свято Покрови Пресвятої Богородиці ми відзначаємо  День захисників та захисниць України і, водночас, День Українського козацтва.

У Волинській ОУНБ імені Олени Пчілки спільно з КЗВО «Луцький педагогічний коледж» викладачі коледжу Анатолій Кравець, Надія Павлюк, клуб «Всесвіт» і вокальна майстерня «Успіх» провели зустріч з ветеранами російсько-української війни “Душу - Богові, життя - Україні, честь - для себе”

Це державне свято було започатковане у 2014 році. Спочатку воно називалося День захисника України, і лише в 2021 році отримало нинішню назву.

Цей день обрали невипадково. Споконвіків на свято Покрови наші пращури вшановували воїнів-захисників. Традиція ця дуже давня і походить ще з часів Київської Русі. Козаки вважали Покрову своєю заступницею. На Січі була церква на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Збираючись у похід на ворога, козаки проводили молебень до своєї покровительки. Повернувшись щасливо з походу, дякували їй за збережене життя.

День захисника і захисниць України – свято не тільки військових. Це свято нескорених, свідомих громадян, які вболівають за долю нашої країни, день усіх небайдужих, які своєю професійною діяльністю, сумлінною працею, волонтерською роботою забезпечують Україні захист. 

Перегорнімо сучасну сторінку історії України, вдивімось в обличчя наших героїв – захисників України! Революція гідності, події на Донбасі…Вони тривожать наші душі, не залишають байдужими жодного громадянина України, і тому кожному з нас необхідно усвідомити, за що боролися учасники Революції Гідності і заради чого пожертвували своїм життям Небесна Сотня, заради чого захищають нашу Україну воїни АТО.

       

Настав той час! Війна настала! Ніким не оголошена війна. Несправедлива, незрозуміла війна…Війна це горе не однієї людини, а цілого народу. Будь- яка війна несе смерть. Каліцтво вдягає в жалобу тисячі материнських сердець. Захисники не шкодують свого здоров’я, готові покласти своє молоде життя на вівтар боротьби із сепаратистами на вистражданих східних кордонах країни.

Це наш  біль і наша гордість, це наші сльози і наш душевний щем вдячності за все, що зробили ці люди для нас. Вони – теперішній голос нашого сумління, своїм прикладом показують силу та незламність українського духу.

Поряд із чоловіками на захист Батьківщини стали і жінки. В сучасній українській армії кожен десятий боєць – жінка. Вони пліч-о-пліч із чоловіками служать на передовій, освоїли спеціальності снайпера, кулеметника, розвідника, механіка, інструктора, медика. Тому 1 жовтня ми вітаємо всіх захисників України, незалежно від статі. 

Вклоняємося подвигу тих, хто віддав своє життя в ім’я свободи нашої держави, мужньо захищаючи рідну землю, і тим хто тепер несе військову службу в зоні бойових дій, їхній відданості українському народові, мужності та героїзму.

 

Сьогодні ми вшановуємо пам’ять всіх українців, які загинули у нашій вітчизняній війні. Усіх, кого ми втратили через вторгнення росії. Через терор, розв’язаний окупантами.  Усіх, хто воював. Усіх військових і усіх цивільних. Дорослих і дітей. Усіх, хто міг би ще жити, якби росія не почала цю війну. Вічна пам’ять кожному, хто загинув за Україну!

Всі присутні в залі хвилиною мовчання вшанували пам'ять полеглих.

На нашій зустрічі були присутні ветерани, учасники бойових дій, які брали участь на Сході та Півдні України: Максим Денисенко, ветеран війни, учасник бойових дій, а також його дружина Людмила Денисенко; Сергій Сак, ветеран війни, учасник бойових дій, стрілець кулеметного відділення. Головна увага, шана і безмежна вдячність нашим воїнам-захисникам.

 

З вітальним словом до присутніх звернулася т.в.о. директора книгозбірні Наталія Граніч.

На зустріч з ветеранами  завітали студенти та викладачі з  КЗВО «Луцький педагогічний коледж», користувачі бібліотеки та громадськість міста.

Нікого не залишили байдужими виступи студентів клубу «Всесвіт» і вокальної майстерні «Успіх». Поезію прочитала авторка своїх віршів Анастасія Веснянка.

Учасники зустрічі мали змогу ознайомитись з виставками літератури «До волі, до бою, до Перемоги», а також «Міста героїв». А на згадку про зустріч та з побажаннями перемоги студенти подарували військовим обереги.

Нехай Господь і обереги бережуть Вас.

 Слава Україні – Героям Слава!!!

 

Онлайн-семінар “Екологічна просвіта та інформування у роботі бібліотек в умовах воєнного стану”

Сьогодні, 1 жовтня, відбувся онлайн-семінар “Екологічна просвіта та інформування у роботі бібліотек в умовах воєнного стану”, організатором якого була Всеукраїнська екологічна ліга.

Під час проведення онлайн-зустрічі розглядалися питання:

♻️ психологічна підтримка дітей та дорослих в природі;

♻️ реабілітація в природі;

♻️ психологічна підтримка та зміцнення ментального здоров’я;

♻️ форми патріотизму та поваги до української культури;

♻️ оздоровлення і відпочинок;

♻️ вплив російської військової агресії на довкілля України.

Була представлена програма “Екологічними стежками рідної України”.

Учасники семінару отримали методичні та інформаційні матеріали щодо формування екологічного світогляду та культури громадян України, поширення інформації про стан довкілля.

Причини і початок Другої світової війни. Події 1939–1941 років

 

Для України Друга світова війна розпочалася 1 вересня 1939 року. Українці у складі польської армії вступили у бій вже 1 вересня 1939 р., а українські міста Львів, Самбір та Дрогобич зазнали бомбардувань німецькою авіацією у перші дні війни. Частина української етнічної території була окупована нацистами в перші тижні війни.

1 вересня 1939 р. – Німеччина вторглася у Польщу, що означало фактичний початок Другої світової війни. 3 вересня війну Третьому Рейху оголосили союзники Польщі Великобританія та Франція, але збройного протистояння агресору не розпочали, обмежившись  на цьому етапі економічними і політичними санкціями.

Без підтримки західноєвропейських союзників польське військо змушене було відступати на схід, углиб країни. 8 вересня перші німецькі підрозділи досягли Варшави. Оборона польської столиці тривала 20 днів.

17 вересня 1939 р., відповідно до домовленостей із Гітлером, на територію Польської держави зі сходу увійшли радянські війська (т.з. «визвольний похід у Західній Україні та Західній Білорусії»). Того ж дня ними були зайняті Тернопіль та Рівне, наступного – Коломия, Станіславів (Івано-Франківськ) та Луцьк.

До 20 вересня Львів був оточений нацистами, а 22 – до міста підійшли підрозділи червоної армії, які допомогли Вермахту добити оборонців Бресту. 22 вересня 1939 р. там відбувся спільний радянсько-німецький військовий парад Вермахту та червоної армії. 24 вересня радянські й німецькі війська здійснили спільну операцію з оточення польських з’єднань під Замостям. 28 вересня впала Варшава.

Перетин червоною армією державного кордону Польщі означав фактичний вступ радянського союзу у Другу світову війну 17 вересня 1939 року на боці нацистської Німеччини.

Територіальний поділ Польщі між срср і Німеччиною був завершений 28 вересня 1939 р. підписанням останніми договору про дружбу і кордон.

Внаслідок переділу Центральної і Східної Європи між Третім Рейхом і срср до складу радянського союзу у 1939 році були включені території Західної України та Західної Білорусії, а в 1940 році – країни Балтії, Бессарабія та Північна Буковина.

Наприкінці 1939 р. срср здійснив напад на Фінляндію, розв’язавши радянсько-фінську війну 1939–1940 рр., за що був оголошений агресором і виключений з Ліги націй 14 грудня 1939 р.

Радянський союз з вересня 1939 року по червень 1941 року залишався союзником Третього рейху, поставляючи йому необхідні для ведення агресії в Європі сировину, матеріали, інформацію.

Невизнання срср міжнародних угод та конвенцій нарівні з діями нацистів спричинили неймовірно кривавий перебіг військових дій та величезні людські втрати.

Вже за рік після останніх пострілів Другої світової планета опинилися перед загрозою нових конфліктів. На щастя, все обмежилося лише «холодною війною» та локальними конфліктами за сфери впливу. Однак непокаране зло загрожує рецидивами. Чечня, Грузія, Крим та Донбас тому яскраві приклади.

До Вашої уваги представлено книжкову виставку "Причини і початок Другої світової війни. Події 1939–1941 років".

Своїми позитивними враженнями від огляду друкованих видань, що представлені на виставці, ділиться користувачка нашої бібліотеки Тертурян Тетяна. Тетяна Арсентіївна була змушена переїхати з Миколаєва до Луцька через повномасштабне вторгнення росії.

Запрошуємо до ознайомлення з матеріалами виставки.

 

Мужність і відвага: Україна більше за життя (до Дня пам'яті захисників України)

 

         Це не єдиний день у році, коли ми згадуємо, віддаємо шану, розповідаємо про тих, хто віддав життя, щоб відстояти Україну, її державність, незалежність і соборність. Але це особливий день, нагода для всіх у суспільстві разом зосередитися на пам’яті, шані і вдячності.

Цей День пам’яті держава започаткувала в 2019 році. Саме 29 серпня, бо з цією датою пов’язаний один із найтрагічніших епізодів російсько-української війни до повномасштабного вторгнення – вихід українських воїнів з оточення під Іловайськом у 2014 році. Тоді російське керівництво – традиційно для себе – порушило домовленості: українських військових розстріляли, коли вони колонами проходили тим, що мало бути «зеленим коридором». Їхній шлях пролягав через соняшникові поля. Тому традиційним символом пам’ятного дня 29 серпня став соняшник. 

Повномасштабне вторгнення росії 24 лютого 2022-го відкрило нову сторінку героїзму, стійкості.

Цього року, поки триває війна до перемоги, ми не можемо ані знати точну кількість, ані назвати всіх поіменно, ані розповісти всі історії. Але ми впевнені, що українське суспільство докладе всіх зусиль, щоб наші загиблі герої були в нашій пам’яті не абстрактною цифрою. Щоб вони отримали максимальну шану, якої тільки заслуговують ті, хто віддав життя за свою країну. Щоб наша пам’ять про них була живою.

Пам’ятаємо і будемо пам’ятати.

До Вашої уваги книжкова виставка, присвячена Дню пам'яті захисників України.

Положій Є. Книга Іловайськ. Розповіді про справжніх людей / Є. Положій. – Харків : Фоліо, 2018. – 378 с.

"Іловайськ" – книга про мужність неймовірний героїзм і людяність українських солдат і офіцерів, бійців добровольчих батальйонів, батальйонів тероборони, всіх тих, хто опиняється в кінці серпня 2014 року в "Іловайському котлі", що став найбільшою поразкою української армії в ході війни на сході. Це чесна книга про війну, яка, як відомо, нікого ще не зробила краще, натомість, серед крові, вогню та заліза люди залишаються людьми.

Автор почув історії близька сотні учасників Іловайської трагедії, книга побудована на реальних подіях. Тим не менше, просимо вважати всі збіги імен, прізвищ та позивних випадковими.

 

Вовк І. На щиті. Спогади родин загиблих воїнів. Дебальцеве / І. Вовк. – Харків: Фоліо, 2018. – 604 с.

Вовк І. На щиті. Спогади родин загиблих воїнів. Іловайськ / І. Вовк. – Харків: Фоліо, 2020. – Кн. 1. – 480 с.

Вовк І. На щиті. Спогади родин загиблих воїнів. Донецький аеропорт / І. Вовк. – Харків: Фоліо, 2020. – Кн. 2. – 480 с.

Перша частина тритомника «На щиті» відтворює в оповідях становлення українського війська в умовах ворожого вторгнення й сепаратистського руху. Імена перших загиблих під «Градами», у літаку чи у гелікоптері, «на броні» чи «на розтяжках», на кургані Савур-могила, в Луганському аеропорту чи в підступному «зеленому коридорі» Іловайська вже належать новітній історії.

Друга книга тритомника — про загиблих у «котлі» Цвітних Пісків (цей епізод війни чомусь лишився непоміченим), про розстріляну Луганщину під містом промовистого імені — Щастя, про донецький форпост  — ДАП, що у свідомості громадян постає «символом», за який  полягли герої-кіборги, полонені й розстріляні після тортур.

Третя книга тритомника — оповіді про оборонців Дебальцевого, загиблих спекотного літа 2014-го і у найтяжчі  зимові місяці 2015-го; про непохитних вояків Світлодарської дуги, про героїв Авдіївки, Зайцевого й Мар’їнки, що пролили свою кров на точках «нуль».  Вояки оживають у спогадах матерів і батьків, братів і сестер, дружин і дітей, щоб ми не змарнували історичного шансу незалежності.

Спогади про загиблих українських вояків, що захищали нашу землю в перші дні, тижні, місяці й роки російсько-української війни, зібрані й художньо адаптовані, — це потреба людської пам’яті, пам’яті серця про незабутніх. Це непроминальний біль живих, їхня туга за втраченим, а також нагадування людям цивільним, хто заплатив найдорожчу ціну за їхній спокій і добробут.

У виданні використані фотоматеріали з родинних архівів.

 

Подобна Є. Дівчата зрізають коси / Є. Подобна. – Київ : Люта справа, 2018. – 346 с.

Це спогади 25 жінок-воячок, які брали участь в російсько-українській війні у складі Збройних сил України та добровольчих підрозділів у 2014-2018 рр. як стрілки, кулеметниці, медики, мінометниці, снайперки та ін. 

У спогадах йдеться про бойові операції різних років на Луганщині та Донеччині, про звільнення українських міст та сіл від окупантів, спогади про побратимів, місцевих мешканців, воєнний побут, а також роздуми про становище жінки в українському війську в різні періоди війни. Розповіді доповнені фотографіями із зони бойових дій.

Ці історії було записано з листопада 2017 до липня 2018 року воєнною кореспонденткою Євгенією Подобною.

Збірник спогадів “Дівчата зрізають коси” підготовлено в рамках проекту Українського інституту національної пам’яті “Усна історія АТО”.

 

Зек Б. Спецпідрозділ "Світязь" в Антитерористичній операції на Донбасі (2014–2018 рр.) / Б. Зек. – Житомир : Бук-Друк, 2021. – 80 с.

 Книга кандидата історичних наук Богдана Зека охоплює бойовий шлях роти «Світязь» 2014-2018 років. Джерельною базою для книги стали опубліковані інтерв’ю очевидців подій, а також розмови з добровольцями формування «Світязь». 

У відділі читальних залів відбулася презентація виставки для внутрішньопереміщених осіб із Донеччини та Луганщини.