26 лютого – День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя

Цю пам’ятну дату запроваджено у 2020 році Указом Президента України №58 - як знак пошани до сміливості й незламності людей, які навесні 2014-го стали на захист українського Криму та відкрито заявили про свою вірність державі.

Саме 26 лютого 2014 року в місті Сімферополь тисячі кримських татар, українців та представників інших національностей вийшли під стіни парламенту, щоб підтримати територіальну цілісність держави. Це був останній масштабний мирний мітинг перед початком відкритої окупації півострова.

Російська агресія розпочалася 20 лютого 2014 року - з перекидання військових підрозділів у Крим і район Керченської протоки. Згодом з’явилися так звані «зелені чоловічки» - військові без розпізнавальних знаків, які блокували українські частини, захоплювали адміністративні будівлі та аеропорти.

28 лютого під контролем російських військових було оголошено про проведення так званого «референдуму». 16 березня відбувся псевдореферендум, який не визнається Україною та міжнародною спільнотою. Після захоплення останньої української військової частини - морського тральника «Черкаси» - Крим остаточно опинився під окупацією.

Війна Росії проти України почалася саме з Криму. І триває досі.

До цієї пам’ятної дати у відділі читальних залів Волинської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки організовано книжкову виставку «Кримський спротив: незгасна воля України».

Запрошуємо відвідати експозицію, де зібрані матеріали про події 2014 року та сучасний спротив окупації. Крим - це не сторінка минулого. Це частина України, яка чекає на повернення.

Небесна Сотня: голоси, що кличуть жити гідно

У бібліотеці відбувся літературно-музичний вечір пам’яті «У полум’ї гідності: вшанування Героїв Небесної Сотні», присвячений Героям Небесної Сотні — тим, хто став символом відваги й незламності під час подій Революції Гідності.

Зустріч розпочалася виконанням Державного Гімну України. У залі панувала особлива тиша — не формальна, а жива, сповнена вдячності. Адже щороку 20 лютого Україна на державному рівні вшановує подвиг Небесної Сотні — людей, які заплатили найвищу ціну за право жити у вільній державі.

Учасники вечора переглянули відеоматеріали про події Майдану, згадали перші мирні протести, студентські зібрання, пісні й молитви, що згодом переросли у трагічні дні масових розстрілів. Серед Героїв — люди різного віку, професій і регіонів. Наймолодшому було 17, найстаршому — 82 роки.

Окремо згадали наших земляків-волинян, чиї імена навіки вписані в історію України:

·                     Віктор Хомяк

·                     Олександр Бадера

·                     Сергій Байдовський

·                     Едуард Гриневич

·                     Василь Мойсей

·                     Іван Тарасюк

·                     Юрій Сидорчук

За кожним із цих імен — життя, родина, мрії, нездійснені плани. Їх об’єднала гідність і внутрішня потреба бути там, де вирішувалася доля країни.

Під час заходу слово мали рідні Героїв: родичка Віктора Хомяка — Наталя Бугай, сестра Сергія Байдовського — Олена Стрельбіцька, брат Василя Мойсея — отець Роман, тато Івана Тарасюка — Микола Тарасюк. Їхні виступи були щирими, без пафосу — живими спогадами. Лунали поезії, звучали пісні  у виконанні студентів Луцького педагогічного інституту, під керівництвом викладачів інституту Надії Павлюк - керівник вокальної студії "Успіх" та Анатолія Кравця - керівник клубу "Всесвіт". Кожен твір пронизував серця присутніх.

Хвилиною мовчання вшанували пам’ять полеглих.

До заходу долучився Волинський регіональний музей українського війська та військової техніки, представивши експозицію оригінальних речей майданівців — живі свідки тих буремних днів.

Також відділом читальних залів було організовано книжкову виставку «Небесна Сотня: світло, що не згасає», де представлені документи, спогади, фотоматеріали та літературні видання про Майдан.

На заході були присутні студенти КЗВО "Луцького педагогічного інституту", Волинського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Небесної Сотні та Технічного фахового коледжу ЛНТУ. Події 2013–2014 років змінили хід нашої історії. Сьогодні, в умовах повномасштабної війни, ідеали Майдану продовжують жити у вчинках українських захисників і волонтерів. Пам’ять про Небесну Сотню — це не лише спомин, це дороговказ.

Ми зобов’язані жити так, щоб їхня жертва не була марною.

Світло їхньої гідності не згасає.

Запрошуємо усіх бажаючих

Крути: юність, що стала щитом України

 

У бібліотеці відбулася історична година "Крути: юність, що стала щитом нації" присвячена пам’яті Героїв Крут  не як формальне вшанування історичної дати, а як розмова про вибір і відповідальність. Про той момент, коли історія перестає бути абстрактною і ставить людину перед прямим запитанням: що ти зробиш для майбутнього своєї держави?

29 січня 1918 року кількасот українських студентів, гімназистів і курсантів стали на захист Києва біля станції Крути, вступивши в нерівний бій із багатотисячним більшовицьким військом. Вони чітко усвідомлювали: сил замало, шансів обмаль. Але була мета - виграти час. І цей час було виграно. Саме кілька днів, здобутих під Крутами, дали змогу українській делегації підписати Брестський мир і заявити про Українську Народну Республіку на міжнародній арені.

Під час заходу звучали документальні відеоматеріали, пісні, історичні пояснення, поезія. Особливе емоційне наповнення мала поезія Павла Тичини «Пам’яті тридцяти» - не як реквієм, а як нагадування про ціну державності. Хвилина мовчання стала моментом особистого осмислення для кожного присутнього.

Окрему увагу було приділено волинянам - учасникам бою під Крутами. Історії Івана Грушецького, Митрофана Швидуна, Гната Мартинюка, Остапа Гаврилюка, Матвія Данилюка та загиблого Михайла Мирки показують, що Крути - це не лише одна точка на карті, а довга й складна доля покоління. Доля, що продовжувалася через табори, арешти, підпілля, мовчання і - пам’ять. Символічною стала й згадка про правнука Матвія Данилюка - Володимира Іщука, який загинув у боях за Іловайськ, поєднавши подвиг Крут із сучасною війною за незалежність України.

Поруч із розмовою працювала книжкова виставка "Крути: подвиг і трагізм", що зібрала історичні дослідження, документи та художні твори про події під Крутами. Особливу цінність становлять рідкісні діаспорні видання, подаровані бібліотеці, зокрема: «СНІП. Український декламатор» (Вінніпег, 1938), «Крутянська подія» В. Зарицького (Чикаго, 1972), «Крути» С. Збаразького (Мюнхен–Нью-Йорк, 1958), а також книги з колекцій Юрка Покальчука, Прокопа Наумчука та Якова Зозулі. Вони дають змогу побачити події без міфів і спрощень - такими, якими вони були насправді.

Захід ще раз нагадав: пам’ять починається не з гучних слів, а з читання, осмислення і роботи з джерелами. Герої Крут не були жертвами - вони були свідомими захисниками своєї держави. Вони не знали, чи буде Україна. А ми - знаємо.

Пам’ятаємо подвиг Героїв Крут.

Слава Україні.