четвер, 31 грудня 2020 р.

Щиро Вітаємо Вас з наступаючим Новим роком та Різдвом Христовим!


 КОЛЕКТИВ ВІДДІЛУ ЧИТАЛЬНИХ ЗАЛІВ ВОЛИНСЬКОЇ ДОУНБ ІМЕНІ ОЛЕНИ ПЧІЛКИ ВІТАЄ ВСІХ З НОВИМ РОКОМ ТА РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ!!!

 

Бажаємо у новому 2021 році творчої наснаги і завзяття в роботі, миру і благополуччя в родинах, здоров’я, оптимізму, мудрості у житті, віри, надії і любові в серці!

Хай Новій рік принесе з собою радісні сподівання та віру в те, що наступний рік буде кращий, а ніж попередній. Хай доля буде прихильною до вас, даруючи вам приємні враження, цікаві зустрічі, любов і віру у власні сили!

Сподіваємось, Новий рік стане для вас успішним і плідним, щедрим на здобутки та добрі справи.


Ми Вас цінуємо, любимо, чекаємо!!!

Веселих та добрих Вам свят!

субота, 26 грудня 2020 р.

Підсумовуємо результати діяльності Docudays UA 2020

Не дивлячись на складність та нові виклики, 2020 рік відкрив для нас ще й нові можливості для розвитку і самоосвіти. Кіноклуб Docudays UA при Волинській ДОУНБ імені Олени Пчілки став фіналістом конкурсу на кращий імпакт-клуб серед DOCU/CLUBів та "Найкращий сценарій просвітницьких заходів з прав людини", експертне журі якого, було сформоване з представників міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA та Української Гельсінської спілки з прав людини (УГСПЛ). На конкурс подавався сценарій фільму режисера української документальної стрічки Романа Бондарчука "Ромська мрія". Для нас це був перший досвід модерації в онлайні з використанням нових інструментів та занурення відвідувачів/-ок у тему дискусії.

Перегляд фільму офлайн "Ромська мрія" з відкриттям виставки художніх робіт представника ромської спільноти із села Битень Ковельського району Сергія Юзепчука викликав позитивний резонанс та зацікавленість у громаді. Ці події відбулися завдячуючи нашим постійним партнерам – регіональному представнику та координатору Уповноваженого Верховної Ради з прав людини у Волинській області Любов Сітовській і Віталію Єлову, медпрацівнику та другу бібліотеки – Ользі Чепенюк.

Однією з крайніх подій було обговорення фільму польського режисера Лукаша Чайки "Про звірів та людей" (2019), яке відбулося в межах XVII Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA відбулося за участі Оксани Сущук, директорки Ківерцівського краєзнавчого музею, голови Волинської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, координаторки проєкту "Захистимо пам’ять"; Ханни Матусовської, члена правління іудейської ортодоксальної громади міста Луцька.

В грудні цього року працівники бібліотеки Наталія Рибачук, Жанна Литвина, Софія Ворожейкіна, Наталія Ільчук взяли участь в навчальній онлайн- конференції програми DOCU ДІЄ.

Ми завдячуємо всім, хто підтримує діяльність Кіноклубу своїми виступами та експертними коментарями, зокрема,  Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Волинській області та Луцькому місцевому центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Ми вдячні за активність викладачам та студенам Луцького педагогічного коледжу, Волинського медичного інституту, підопічним Територіального центру соціального обслуговування громадян міста Луцька в особі Оксани Крамар. 

Напередодні Нового року ми бажаємо всім нових перемог та надихаючих історій успіху в 2021 році.

неділя, 13 грудня 2020 р.

ХVІІ Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA: карантинні виклики та нові можливості

Завершився XVII Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно  про права людини Docudays UA на Волині. Цього року фестиваль мав карантинні обмеження та в більшості перебував на різноманітних онлайн атракціях. Семінари із питань гендернозумовленого насильства, кібербулінгу, численні онлайн-покази фестивальних стрічок з правозахисними дискусіями на актуальні теми та перегляди офлайн збирали небайдужих людей до питань прав людини.

Партнером Міжнародного фестивалю Docudays UA є Волинська державна обласна універсальна наукова бібліотека імені Олени Пчілки, де відбувся показ фільму польського режисера Лукаша Чайки Про звірів та людей” (2019), який через історію Варшавського зоопарку розповів про Голокост під час Другої світової війни. Участь в обговоренні взяли Оксана Сущук, директорка Ківерцівського краєзнавчого музею, голова Волинської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, кандидатка історичних наук, координаторка проєкту „Захистимо пам’ять”; Ханна Матусовська, член правління іудейської ортодоксальної громади м. Луцька; Любов Сітовська, регіональна представниця Уповноваженого Верховної Ради з прав людини у Волинській області; директорка бібліотеки Людмила Стасюк.

Активними учасниками обговорення були студенти Луцького педагогічного коледжу, підопічні територіального центру соціального обслуговування громадян міста Луцька, а також відвідувачі книгозбірні. Щиро дякуємо вам за небайдужість до теми!

Організатор подій – Волинський прес-клуб. Координаторка Мандрівного Docudays UA на Волині Богдана Стельмах.

До нових зустрічей шанувальниці і шанувальники правового кіно!








 

ТРИВАЄ Х ЮВІЛЕЙНИЙ ОБЛАСНИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС "НЕПОВТОРНІСТЬ"

Запрошуємо взяти участь в 
Х обласному  літературному конкурсі на кращі власні поетичні та прозові твори серед творчої молоді віком від 15 до 30 років 

До участі в конкурсі приймаються як поетичні, так і прозові твори.
 

Поетичний рукопис має містити до 15-20 поезій, 

прозовий рукопис – 1 великий твір (повість, роман), 

або 3-5 творів малої  форми
(оповідання, новели, есеї, гуморески, фейлетони та ін.).

Разом із рукописом  необхідно подати про себе такі відомості: 
прізвище та ім’я, вік, місце навчання або роботи, домашня адреса, телефон.
    
Переможців очікує:
  За  1 місце – фінансування творів окремою збіркою.
  За 2 і 3 місце – грошові винагороди.
 
 Кінцевий термін подачі конкурсних робіт – 15 лютого 2021 року
 
Організатори конкурсу – управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації, Волинська державна обласна універсальна наукова бібліотека імені Олени Пчілки.
 
Детальніше з умовами конкурсу ви можете ознайомитися тут.
Гиф анимация Открытая книга на полу
 
Надсилайте свої роботи за адресою:
43021, м. Луцьк, вул. Шопена,11
Волинська державна обласна універсальна наукова бібліотека імені Олени Пчілки
конкурс «Неповторність»

четвер, 10 грудня 2020 р.

АНДРІЙ МЕЛЬНИК: ПОРТРЕТ НА ТЛІ ІСТОРИЧНОЇ ДОБИ ХХ СТОЛІТТЯ

12 грудня у відділі читальних залів Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки експонується книжкова виставка приурочена до 130-ї річниці з дня народження визначного політичного і державного діяча, голови Проводу ОУН, полковника Андрія Мельника, одного з організаторів Січових Стрільців, Української Військової Організації, Українського Національного Комітету, Української Національної Ради; ініціатора створення та ідеолога Світового Конгресу Вільних Українців; багатолітнього в'язня польських тюрем, німецького концтабору Заксенгаузен; послідовного прихильника відновлення незалежності Української Держави на всіх її етнічних землях та борця за незалежність України у ХХ сторіччі.

Андрій Атанасович Мельник(1890–1964) народився 12 грудня 1890 року в невеличкому селі Воля Якубова (це теперішній Дрогобицький район Львівщини). Батько, Атанас Мельник, був громадським діячем, людиною неординарних здібностей, дружив з родиною Івана Франка. Мати, Марія Коваль, рано померла від туберкульозу; батько оженився вдруге, і його нова дружина, Павлина Матчак, виховала Андрія після смерті його рідного батька.

Навчався в народній школі в Самборі і Дрогобичі(18971900), в гімназіях у Дрогобичі(19001905) та Стрию. Після навчання два роки важко хворів на туберкульоз, двічі був оперований у Львові і Дрогобичі. У 1912 році вступив до Вищої Школи Земельної Управи у Відні на лісового інженера.

У 1914 році добровольцем вступив до Леґіону Українських Січових Стрільців, українського військового формування в складі австро-угорської армії. Під час Першої світової війни воював проти російської армії на території Галичини. Спочатку йому довірили керівництво чотою, а згодом він очолив сотню стрільців УСС. Ті, хто воював разом з Мельником, відзначали його надзвичайну відповідальність за наслідки бою і за долю стрільців, його дисциплінованість, нефальшиву хоробрість і харизму.

Пізньої осені 1916 року потрапив у полон, де вперше зустрівся, з старшиною Легіону УСС Євгеном Коновальцем, це стало початком їхнього знайомства і співпраці.

Коновалець не раз у своїх публікаціях, заводячи мову про українське військо в 19171920-х, писав: «Я і полковник Андрій Мельник». Власне, підкреслював, що всі його заслуги варто ділити на них двох. Характерно, що обидва мали добрий військовий вишкіл. Проте сам Мельник, згадуючи ті події, зізнавався: «Ми всі одностайно стали тоді при Євгені Коновальцеві».

Більше інформації див. :Культурнареферантура ОУН

Після втечі з полону у січні 1918 року став одним з організаторів куреня Січових Стрільців. Після здобуття Києва Директорією Української Народної Республіки йому було присвоєно військове звання отамана військ УНР.

Більше інформації про військову діяльність та життєвий шлях видатного державного і політичного провідника української нації, борця за незалежність України у ХХ столітті зможете дізнатися познайомившись із представленою літературою на книжковій виставці.

«Цей Мельниклюдина витонченої культури, дуже ввічливий і гарно вихований… Полковник завжди був сумний і маломовний. Коли ми з ним уранці зустрічалися, випромінювала від нього велика гідність і джентльменство. Все перший вітався і запитував про моє здоров’я. А про себе не говорив ніколи. Однак пригадую собі, що були моменти, коли Мельник виходив зі свого сховища і ставав балакучий. Це бувало тоді, коли згадував визвольні змагання України», – з щоденника Андре Франсуа-Понсе – французького посла у Берліні(08.1931–18.10.1938), члена Французької академії з 1952 року.

Через радянську ідеологію, на особу Андрія Мельника було скеровано багато неправди, і дотепер він достатньо невідомий (невелика кількість публікацій). Щоб не залишилося й сліду родини Мельників, радянська влада у 1950 році  його рідне село зробила планово депресивним та безперспективним із суто політичних міркувань. Щоб стерти пам'ять про походження з Волі Якубової видатних діячів українських визвольних змагань, зокрема і Андрія Мельника, Михайла Матчака, Івана Блажкевича, з назви села забрали прикметник «Якубова» і стали називати його просто Воля. Село підпало під жорстокі репресії. З 1946-го по 1950-й рік на Сибір(Томську область і Хабаровський край) було вивезено 156 сімей. Вивозили всіх, хто мав хоч якийсь стосунок до родини полковника Мельника, або був просто однофамільцем, вивозили родини дивізійників, бійців УПА, вивозили кращих і заможніших господарів.

Тому важливо пам’ятати знакові історичні постаті в українській історії та її національно-визвольному русі для того, щоб не забувати про шлях, який довелося подолати нашій країні у своєму становленні.


четвер, 26 листопада 2020 р.

Голодомор: пам'ять на тлі історії

Кожного року в Україні, в четверту суботу листопада, прийнято вшановувати День пам’яті жертв голодоморів, щоб віддати шану всім загиблих від штучного голоду, організованого радянською владою в XX столітті.

У ХХ сторіччі українці пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років. Утім, серед найбільш трагічних сторінок історії українського народу особливо сумне місце займає Голодомор 1932-1933 років. За різними даними, у 1932-1933 роках від голоду загинуло від 4,5 до 10 мільйонів людей.

Голодомору передувала насильницька колективізація сільських господарств, "розкуркулення" селян, хлібозаготівельна кампанія, масовий терор на селі. Тож, українські селяни стали наступними жертвами сталінського режиму після тотальних репресій щодо української інтелігенції та духівництва.

Керівництво Радянського Союзу, маючи намір знищити частину українців, офіційно заперечувало факт масової смертності в Україні від голоду в 1932–1933 роках. Тільки з відновленням державної незалежності український народ зміг зірвати табу з теми Голодомору та жорстокого вбивства радянською владою мільйонів українців.

28 листопада 2006 року законом України Голодомор 1932−1933 років був визнаний геноцидом українського народу.

Традиційною скорботною акцією цього дня є "Запали свічку пам’яті".

З нагоди вшанування пам’яті жертв Голодоморів у Волинській державній обласній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки організована книжкова виставка «Голодомор: пам'ять на тлі історії» де експонується комплект книг проєкту «Боротьба за свідомість».

Проєкт «Боротьба за свідомість»

У 2019 році Національний музей Голодомору-геноциду та філіал музею «Інститут дослідження Голодомору» спільно зі Службою безпеки України та Всеукраїнською правозахисною організацією “Меморіал” імені Василя Стуса  реалізували освітньо-патріотичний проєкт «Книги для 100 університетів та бібліотек України: боротьба за свідомість». Проєкт був спрямований на поповнення фондів наукових бібліотек сучасними науковими та науково-популярними виданнями з історії України ХХ ст., зокрема про геноцид української нації – Голодомор 1932–1933 рр.

Тоді в рамках вказаного проєкту були передані бібліотекам українських університетів, міським і районним бібліотекам, обласним універсальним науковим бібліотекам 10 тис. книг:  рідкісних видань, енциклопедичну літературу, що покликані вести боротьбу за свідомість, насамперед свідомість молоді, яка формує національну українську еліту.

Відтепер кожен студент, науковець чи будь-яка людина, що цікавиться історією, у будь-якій точці України зможе отримати доступ до видань, яких немає у продажу.

Усього у Волинську ДОУНБ імені Олени Пчілки надійшло 62 видання, більшість яких отримав відділ читального залу (30 примірників) та відділ книгозберігання основного фонду (20), з них 3 книги іноземною мовою.

На сьогодні бібліотеки мають потребу у  таких проєктах, адже книги патріотичного спрямування важливі для формування українського, патріотичного, громадянського суспільства та покликані вести боротьбу за свідомість української спільноти.

"Круглий стіл" онлайн із питань протидії гендернозумовленому, домашньому насильству

Із нагоди Міжнародної акції «16 днів проти насильства», яка розпочалася 25 листопада, у Міжнародний день за ліквідацію насильства проти жінок, та в межах XVII Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA відбувся "круглий стіл" онлайн із питань протидії гендернозумовленому, домашньому насильству в якому взяла участь завідувачка відділу читальних залів, керівниця кіноклубу Docudays UA при Волинській ДОУНБ імені Олени Пчілки Жанна Литвина.

Головними спікерами події були завідувачка Кафедра політології, управління та державної безпеки Факультету історії, політології та національної безпеки Волинського національного університету імені Лесі Українки, голова «Гендерного центру Волині» Оксана Ярош, юрист, національний експерт і тренер із запобігання та протидії домашньому та гендернозумовленому насильству, голова громадської організації «Велес» Віктор Вальчук, начальник відділу управління превентивної діяльності Головного управління поліції у Волинській області Валерій Чоботан, начальник сектору ювенальної превенції Головного управління поліції у Волинській області Інна Остапович, керівниця відділу сім’ї та молоді департаменту сім’ї, молоді та спорту Луцької міської ради Зарина Дацик, журналістка Аріна Крапка та працівниця Волинського обласного центру соціально-психологічної допомоги Тетяна Склезь

За результатами круглого столу до органів влади буде скероване звернення щодо ситуації з приміщенням Волинського обласного центру соціально-психологічної допомоги та посилення роботи у напрямку протидії домашньому та гендернозумовленому насильству у Луцьку й Волинській області.

Р.S: Отримати допомогу постраждалим жінкам можна за телефоном «гарячої лінії» Волинського обласного центру соціально-психологічної допомоги – 050 670 99 54. 

Безкоштовну юридичну підтримку надають у Луцькому місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги (вул. Яровиця, 18), (0332) 77-07-17.

Організатори зустрічі - Волинський прес-клуб і Кафедра політології, управління та державної безпеки Факультету історії, політології та національної безпеки Волинського національного університету імені Лесі Українки

 

четвер, 19 листопада 2020 р.

"Україна – територія гідності і свободи"

21 листопада в Україні відзначається День Гідності та Свободи.

У цей день вшановують громадянський подвиг, патріотизм і мужність людей, що виступили на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору під час подій Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013-2014 років. 

Три місяці революції. Від обуреного протесту до народного єднання. Революція як вибух пробудженої гідності, як ейфорія свободи, як біль усвідомлення ціни, як народження новітньої історії України. Революція, яка залишила глибокий, визначальний і незабутній слід в історії нашої держави та наших серцях.

З нагоди відзначення сьомої річниці Революції у Волинській ДОУНБ імені Олени Пчілки організована книжкова виставка «Майдан. Простір гідності, свободи і єднання» та в межах Кіноклубу Docudays UA при Волинській ДОУНБ імені Олени Пчілки ініційований перегляд і обговорення документального фільму «Євромайдан. Чорновий монтаж». Ця стрічка про Революцію Гідності, відео-хроніка українського протесту від перших та до останніх його днів. Він поєднав роботи багатьох українських документалістів, які знімали щоденне життя, і найгарячіші моменти українського протесту. Авторами епізодів, які потрапили у стрічку, є 10 режисерів: Володимир Тихий, Андрій Литвиненко, Катерина Горностай, Роман Бондарчук, Юлія Гонтарук, Андрєй Кісєльов, Роман Любий, Олександр Течинський, Олексій Солодунов, Дмитро Стойков. 

 

 


четвер, 12 листопада 2020 р.

100 РОКІВ З ЧАСУ ЗАСНУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО ЦЕНТРУ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В ЕКЗИЛІ

До цієї дати у відділі читальних залів Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки експонується книжкова поличка в межах постійнодіючої книжкової  виставки "Головні віхи Української революції 1917–1921рр." 

12 листопада 1920 року голова Директорії Симон Петлюра затвердив прийнятий Радою Міністрів УНР «Закон про тимчасове Верховне Управління та порядок законодавства в Українській Народній Республіці». Цим законом встановлювалися правила обрання глави держави на випадок його смерті, або добровільної відставки, а також наголошувалося, що закон є чинним до часу створення нового парламенту незалежної Української держави. Після смерті Симона Петлюри у травні 1926 року, його обов’язки виконував тодішній голова уряду УНР Андрій Лівицький. Було вирішено скасувати рішення про утворення Ради Республіки, натомість створити Державний Центр УНР в екзилі. Згодом осередки Центру почали створюватися у багатьох європейських столицях, його представники вели активні переговори з іноземними урядами, запевняючи їх, що саме УНР, а не УРСР, репрезентує спадкоємність ідеї державної незалежності України.

У 1948 році Державний Центр УНР було реформовано: запроваджено інститут президента УНР, віце-президента, Української Національної Ради (парламенту) та Уряду. Останнім Президентом УНР в екзилі у 1989-1992 роках був Микола Плав’юк. На урочистому засіданні Верховної Ради 22 серпня 1992 року він наголосив: «Державний Центр Української Народної Республіки в екзилі діяв безперервно від 1920 року за кордоном. Як легітимний речник і оборонець інтересів українського народу, ДЦ УНР в екзилі зберіг на довгі роки посольства і місії УНР в столицях прихильних до України держав, на форумі Ліги Націй, а пізніше майже в усіх важливих країнах світу діяли Представництва ДЦ УНР, які проробили величезну дипломатичну, політичну й інформаційну працю... З великою радістю і сатисфакцією ми прийняли Вашу перемогу, перемогу народу України в 1991 році. Бо саме вона найкраще доказує, що 70 років діяльності Державного Центру УНР в екзилі були потрібні Україні!».

  З публікації УКРІНФОРМ

 

середа, 11 листопада 2020 р.

Вечір-спогад, присвячений пам'яті Олександра Булавіна – генерал-майора у відставці, голови обласної організації ветеранів України

Вечір-спогад, присвячений пам'яті Олександра Булавіна – генерал-майора у відставці, голови обласної організації ветеранів України у Волинській державній обласній універсальній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки.

5 листопада 2020 року у відділі читальних залів головної бібліотеки Волині зібралися дослідники-краєзнавці, побратими-ветерани, аби вшанувати світлу пам'ять Олександра Олександровича Булавіна, генерал-майора у відставці, відомого далеко за межами Волині письменника-документаліста, з-під пера якого вийшло 20 книг.

Олександр Булавін народився 25 жовтня 1953 року в селі Селець Володимир Волинського району в сім'ї сільських інтелігентів. Здобув вищу освіту у Львівському лісотехнічному інституті. За власним бажанням перейшов на службу в органи державної безпеки. Служив у Ківерцях, Луцьку, Києві. У 1998-2000 рр. очолював управління СБУ у Полтавській області. Працював радником Служби зовнішньої розвідки, викладав в академії, став першим генералом, який повернувся на свою малу батьківщину Волинь. Спільно з благодійним фондом «Останній солдат» розгорнув діяльність із виявлення і перезахоронення воїнів Першої і Другої світової воєн, відкриття меморіальних дощок.

Про активну пошукову роботу Булавіна О.О. на вечорі вели мову власний кореспондент газети «Голос України» у Волинській області, почесний краєзнавець України Микола Якименко, заслужений працівник культури України Геннадій Гулько, котрі наголосили на таких рисах особистості Олександра Булавіна, як людська порядність, принциповість, почуття обов'язку.

Олександр Олександрович був учасником багатьох краєзнавчих конференцій, автором численних публікацій у пресі. Цю грань особистості письменника, журналіста розкрили у своїх виступах Геннадій Бондаренко – кандидат історичних наук, голова Волинської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, Олександр Дем'янюк – доктор історичних наук, проректор Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти.

Та особливим предметом турботи Олександра Булавіна були ветерани. Із 2014 року перебуваючи на чолі обласної організації, сприяв виявленню багатьох імен героїв. Із Володимира-Волинського прибув для участі в вечорі 93-літній голова міської організації ветеранів Володимир Сєдов. Про співпрацю з Олександром Олександровичем повідали Ростислав Чапюк, у минулому – народний депутат, нині – голова ветеранської організації «Діти війни», Валерій Севрюков, голова Луцької міської організації ветеранів України.

Пам'ять Олександра Булавіна, який відійшов у вічність 30 серпня 2020 року, було вшановано хвилиною мовчання. Хвилюючим акцентом вечора-спогаду став показ відеоряду світлин із особистих архівів Геннадія Бондаренка, Миколи Якименка. Присутні мали змогу ознайомитися з виставкою видань, подарованих Булавіним О.О. Волинській ДОУНБ імені Олени Пчілки.