Крути: історія української нескореності

 

У Крутах у 1918 році вирішувалася доля молодої української держави. Кілька сотень відважних юнаків та чоловіків зробили свій вибір – виступили проти російської військової агресії, стали на захист України.

Бій під Крутами був оборонною операцією, яка зупинила на кілька днів наступ переважних сил ворога. Ця битва символізує патріотизм, стійкість і самопожертву української молоді в боротьбі за державність.

Тоді захисники української незалежності не змогли вистояти в боротьбі з переважними силами агресора. Та подвиг крутянців, як і всіх Героїв визвольних змагань, став прикладом для захисників України в нинішній російсько-українській війні.

Сьогодні ми маємо завершити їхню справу.

Пам’ятаємо подвиг Героїв Крут!

Шануємо кожного і кожну, хто нині виборює нашу перемогу, право жити у вільній країні на своїй землі!

    Щоб будувати майбутнє, треба добре знати справжню історію, любити свою країну і гаряче бажати зробити її кращою. Щоб зберегти пам’ять про героїчні дні юнаків в обороні Волі України, пропонуємо переглянути книжкову виставку: «Крути: історія української нескореності» в відділі читальних залів нашої книгозбірні.

Ви маєте можливість познайомитися з найрізноманітнішою літературою. Це – історичні матеріали та статті, в яких розкривається хід та причини трагедії: художні твори, публіцистика різних часів.

На виставці представлені рідкісні видання української діаспори з колекцій Юрка Покальчука, Прокопа Наумчука та Якова Зозулі.

Сьогодні можна провести паралелі між подвигом кількох сотень юнаків, які гідно витримали бій під Крутами, ціною своїх життів зупинили ненадовго ворога, та героями Євромайдану, героями, які тепер гинуть на Сході України.

 

День Соборності України

Щороку 22 січня в день проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки Україна відзначає День Соборності. Ідея соборності була й залишається базовою національною цінністю українців. А нині вона є передумовою успіху нашого спротиву зовнішній агресії. Сьогодні соборність для України означає деокупацію всіх територій, захоплених ворогом, відновлення єдності з Донеччиною, Луганщиною та Кримом.

Напередодні Дня Соборності України у відділі читальних залів Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки відбулася історична година “День Соборності України – єднання сили і духу народу”.

Активну участь в історично - літературній імпрезі взяли відвідувачі територіального центру міста Луцька Валентина Добрянська, Олена Бубела, Світлана Павлюк та Валерія Коваленко з Харкова (організатор культурно - дозвіллєвої діяльності Луцької територіальної громади Оксана Крамар). Активістками центру були продекламовані вірші зі збірки „СНІП: деклямації на проголошення самостійності і соборності України” (Вінніпег, Канада, 1937). Звучала поезія Уляни Кравченко, Бориса Грінченка, Богдана Крихкого.

А також щиро і надпотужно лунала пісня у виконанні Оксани Крамар та Світлани Павлюк.

Дякуємо за стале партнерство територіальному центру міста Луцька.

Заглибитися в тематику заходу допомогла книжкова виставка: «Соборна. Вільна. Незалежна».

В структурі тематичної експозиції - рідкісні видання української діаспори з колекцій Юрка Покальчука, Прокопа Наумчука та Якова Зозулі. Серед них – книга Ісаака Мазепи «Україна в огні й бурі революції» з автографом автора; документальна історія Павла Христюка (з нагоди 50-ліття Соборности України) та ін. Серія «Політичні портрети» знайомить читачів з відомими українцями, які творили історію в період Української революції 1917 - 1921 рр. Автори книжок, щоб описати життєвий шлях кожного з політичних діячів, опрацювали численні архівні документи, у тому числі й ті, що не були доступними раніше. За їхніми словами кожне з видань написане популярною мовою, містить багато цікавих фактів. Дослідження Михайла Галущака “За пів кроку до перемоги. Військове будівництво та операції Галицької Армії в 1918–1919 роках”, яка вийшла за сприяння Українського інституту книги. Книга, яка поєднала наукове дослідження історії Галицької Армії та особистий досвід автора, здобутий під час АТО.

Модераторка заходу прочитала поезію українського поета Максима Кривцова “Він переїхав в Бучу в середині березня 2021-го”, який загинув на війні. Вірш надрукований в поетичній антології «Поміж сирен» яка вийшла 2023 року в Харківському видавництві «Віват». Увібравши голоси 59 сучасних українських поетів і поеток, ця збірка показує, якими ми стаємо в горнилі випробувань: водночас сильними і водночас вразливими, але завжди непереможними.

Соборність передбачає не лише пам’ять про спільне минуле, а й потребує згуртованої співпраці заради майбутнього. Коли ми, люди з різних регіонів країни, разом працюємо, створюємо знакове й важливе, боремося з окупантами.

З Днем Соборності України!

Добро в найстрашніший час. Історія Олени Вітер

11 січня 1904 року – у селі Миклашів на Львівщині народилася Олена Вітер – церковна та громадська діячка, настоятелька греко-католицького монастиря, політв’язень радянських концтаборів, «Праведник народів світу» (1976). До 13 років жила з батьками в Австрії. Закінчила гімназію сестер Василіянок у Львові, у 1921 р. стала студенткою медичного інституту. У 1922 р. після смерті батька залишила навчання і стала черницею-василіянкою на ім’я Йосифа. Протягом 1932–1939 рр. – ігуменя монастиря у селі Якторів (нині Львівська область. У 1930 р. вона стала членом Організації українських націоналістів. При монастирі Олени Вітер заснувала у 1924 р. «Рідну школу», в якій українські діти мали можливість навчатися українською мовою. У 30-х рр. вона відкрила вечірню школу для дорослих, драматичний гурток та дитячий садок. Згодом за цю роботу чекісти звинуватили її у «націоналістичному вихованні молоді». Додатково ігуменя Йосифа збирала пожертви для порятунку українських політичних в'язнів.

 

Дітей не лише доглядали, годували та одягали, їх також навчали християнським молитвам і звичаям. У 1939 р. Якторівський монастир розгромила радянська влада. Сестра Йосифа очолила Львівський монастир студиток. Таємно вона організовувала нелегальний перехід за кордон підпільників.

11 червня 1940 р. Олену Вітер заарештували співробітники НКВС за співпрацю з учасниками визвольного руху. У червні 1941 р. її засудили до смертної кари. Бог порятував її від розстрілу, хоч у радянських документах було зазначено про виконання вироку. 24 червня 1941 року начальник тюремного управління НКВД у Львівській області Лерман звітував, що згідно наказу керівництва із 1355 вбито 924. У день написання звіту Львів бомбардували німецькі літаки, у місті почалися заворушення, організовані ОУН. У результаті підпільникам вдалося влаштувати втечу частини в'язнів, серед них звільнилася й Олена Вітер.

У роки німецької окупації у львівському сиротинці, що знаходився під її опікою, ігуменя Йосифа переховувала від нацистів єврейських дітей, серед яких були Лілі Польман, Натан Левін

12 жовтня 1945 року сестру Йосифу вдруге заарештували радянські спецслужби.  Затримана  зізналася: «Мала зв'язок з УПА, надавала їм допомогу в боротьбі проти радянської влади, повністю поділяла їхні думки і працювала на користь створення самостійної України. Це я робила цілком усвідомлено, будучи вороже налаштованою до радянської влади». Її засудили на 20 років ув’язнення, яке відбувала у радянських концтаборах. 

Сестра Йосифа вийшла на волю 29 березня 1956 року, відбувши в ув’язненні 10 років, 5 місяців та 17 днів,  та із забороною оселитися у Львові. Проживала у м. Скалат на Тернопільщині, де й померла 15 листопада 1988 року, не доживши менше року до виходу греко-католицької церкви з підпілля.

У 1976 році Олена Вітер стала першою українкою, яку визнали «Праведником народів світу» за порятунок єврейських дітей під час Голокосту.

До 120-річчя від дня народження Олени Вітер у відділі читальних залів Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки організована тематична викладка літератури «Добро в найстрашніший час. Історія Олени Вітер».

Запрошуємо до перегляду.