Добро в найстрашніший час. Історія Олени Вітер

11 січня 1904 року – у селі Миклашів на Львівщині народилася Олена Вітер – церковна та громадська діячка, настоятелька греко-католицького монастиря, політв’язень радянських концтаборів, «Праведник народів світу» (1976). До 13 років жила з батьками в Австрії. Закінчила гімназію сестер Василіянок у Львові, у 1921 р. стала студенткою медичного інституту. У 1922 р. після смерті батька залишила навчання і стала черницею-василіянкою на ім’я Йосифа. Протягом 1932–1939 рр. – ігуменя монастиря у селі Якторів (нині Львівська область. У 1930 р. вона стала членом Організації українських націоналістів. При монастирі Олени Вітер заснувала у 1924 р. «Рідну школу», в якій українські діти мали можливість навчатися українською мовою. У 30-х рр. вона відкрила вечірню школу для дорослих, драматичний гурток та дитячий садок. Згодом за цю роботу чекісти звинуватили її у «націоналістичному вихованні молоді». Додатково ігуменя Йосифа збирала пожертви для порятунку українських політичних в'язнів.

 

Дітей не лише доглядали, годували та одягали, їх також навчали християнським молитвам і звичаям. У 1939 р. Якторівський монастир розгромила радянська влада. Сестра Йосифа очолила Львівський монастир студиток. Таємно вона організовувала нелегальний перехід за кордон підпільників.

11 червня 1940 р. Олену Вітер заарештували співробітники НКВС за співпрацю з учасниками визвольного руху. У червні 1941 р. її засудили до смертної кари. Бог порятував її від розстрілу, хоч у радянських документах було зазначено про виконання вироку. 24 червня 1941 року начальник тюремного управління НКВД у Львівській області Лерман звітував, що згідно наказу керівництва із 1355 вбито 924. У день написання звіту Львів бомбардували німецькі літаки, у місті почалися заворушення, організовані ОУН. У результаті підпільникам вдалося влаштувати втечу частини в'язнів, серед них звільнилася й Олена Вітер.

У роки німецької окупації у львівському сиротинці, що знаходився під її опікою, ігуменя Йосифа переховувала від нацистів єврейських дітей, серед яких були Лілі Польман, Натан Левін

12 жовтня 1945 року сестру Йосифу вдруге заарештували радянські спецслужби.  Затримана  зізналася: «Мала зв'язок з УПА, надавала їм допомогу в боротьбі проти радянської влади, повністю поділяла їхні думки і працювала на користь створення самостійної України. Це я робила цілком усвідомлено, будучи вороже налаштованою до радянської влади». Її засудили на 20 років ув’язнення, яке відбувала у радянських концтаборах. 

Сестра Йосифа вийшла на волю 29 березня 1956 року, відбувши в ув’язненні 10 років, 5 місяців та 17 днів,  та із забороною оселитися у Львові. Проживала у м. Скалат на Тернопільщині, де й померла 15 листопада 1988 року, не доживши менше року до виходу греко-католицької церкви з підпілля.

У 1976 році Олена Вітер стала першою українкою, яку визнали «Праведником народів світу» за порятунок єврейських дітей під час Голокосту.

До 120-річчя від дня народження Олени Вітер у відділі читальних залів Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки організована тематична викладка літератури «Добро в найстрашніший час. Історія Олени Вітер».

Запрошуємо до перегляду.