четвер, 12 жовтня 2023 р.

«Капелани: на службі Богу і Україні» (патріотична година з нагоди Дня військового капелана в Україні)

 

День військового капелана, який в Україні відзначається 12 жовтня, приурочено до дня вшанування святителя Мартина Милостивого, єпископа Турського, якого вважають засновником військового капеланства і покровителем військових капеланів.

Минуло понад півтора року після повномасштабного вторгнення росії на територію України. ЗСУ гідно дають відсіч ворогу та боронять нашу державу. Волонтери дбають про цивільне населення та допомогають з евакуацією, їжею. Є ще одна категорія героїв цієї війни, які опікуються духовним та душевним станом воїнів та населення. Це капелани. Щодня вони поруч із воїнами на передовій, готові молитися, підтримати, вислухати, причащати та сповідати. Капелани підтримують бойовий дух воїнів, а також вселяють спокій мирному населенню.

Військовий капелан вкладає до рук воїна наймогутнішу зброю – віру. Дає найціннішу втіху – надію. Діяльність капелана – не служба, а щире духовне служіння, здатне підтримати бійців у важку годину, розрадити, а часом навіть врятувати.

Інститут капеланів у Збройних силах, Національній гвардії і Державній прикордонній службі України був офіційно запроваджений у липні 2014 року, після початку російсько-української війни. Закон України «Про військове капеланство» ухвалили в листопаді 2021-го. Він запустив Службу військового капеланства та змінив статус капеланів на війні. Нині вони  військовослужбовці, як і інші солдати складають військову присягу. Покликання капеланів – завжди бути біля воїнів, особливо в такий непростий період часу, як зараз, а їхня головна зброя – це молитва.

Українські військові капелани здійснюють постійний духовний супровід воїнів не тільки під час військових операцій – вони супроводжують навчання та підготовку майбутніх військовослужбовців, проводять заходи на підтримку Збройних Сил України, відвідують різні точки фронту для духовної опіки тих, хто потребує – і звершують Чин поховання полеглих Героїв. Протягом усього часу воєнних дій на Сході України, а надто від часу повномасштабного вторгнення ворога значення діяльності військових капеланів годі переоцінити. Капеланство охоплює різні релігії відповідно до потреб військовослужбовців – але усі вони спрямовані на духовну допомогу тим, які боронять незалежність України.

 

На зустріч з військовими капеланами учасниками російсько-української війни, що відбулася в актовій залі Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки, завітали студенти та викладачі КЗВО «Луцького педагогічного коледжу» Волинської обласної ради, учні  Волинського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Небесної Сотні, користувачі бібліотеки та громадськість міста.

Література, що присвячена капеланській діяльності, була представлена на тематичній виставці «Капелани – герої, які підтримують стійкість духу наших воїнів».

На заході виступили військові капелани – члени ГО «Військові капелани Волині»: протоієрей 6-го Волинського прикордонного загону Михайло Хімчак, капелан 204-ї  Севастопольської бригади тактичної авіації Олександр Вронський, капелан Волинського ТЦК Юрій Близнюк, капелан Сотої бригади Волинської ТРО Володимир Труш та військовий капелан церкви Асамблеї Бога Дмитро Груша зі своєю помічницею Яною Бащук.



Поезію, присвячену капеланам України, прочитала студентка КЗ вищої освіти «Луцького педагогічного коледжу», учасниця суспільно-політичного клубу «Всесвіт» Оксана Михальчук (керівник Анатолій Кравець). Музичні номери прозвучали у виконанні студенток педагогічного коледжу Анастасії Захарчук та Каріни Амзи під керівництвом Надії Павлюк.

Хвилиною мовчання вшанували світлу пам’ять всіх українців, які загинули у  війні за волю та незалежність України.


Присутнім в залі військовим капеланам були подаровані квіти та власноруч виготовлені студентами ЛПК обереги  разом з нашою безмежною шаною та вдячністю.

Щирі слова вдячності усім військовим капеланам України за їхнє служіння Богу, людям та Украні, за те, що навіть під свистом ворожих куль, вони так відважно зцілюють людські душі, висловила модераторка заходу, головний бібліотекар відділу читальних залів Олена Сільчук.





четвер, 5 жовтня 2023 р.

До 140-річчя від дня народження Петра Болбочана

 

Чимало українських героїв, на жаль, маловідомі широкому загалу. Одним із них є Петро Болбочан – український військовий діяч, полковник Армії УНР, очільник Кримської операції проти більшовиків з метою встановлення на території півострову української влади та взяття під контроль Чорноморського флоту. З листопада 1918 року по січень 1919 року Болбочан керував обороною північно-східної України.

До 140-річчя від дня його народження у відділі читальних залів Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки організована книжкова виставка: «Полковник Петро Болбочан: життя покладене на вівтар Української революції».


Народився Петро Болбочан 5 жовтня 1883 року у селі Ярівка на Чернівеччині у сім’ї священика, навчався в духовній семінарії. Закінчив Чугуївське юнкерське училище. Учасник Першої світової війни як офіцер 38-го Тобольського полку, нагороджений кількома орденами. 

З початком Української революції 1917-1921 рр. займався організацією українських військових частин. 22 листопада 1917-го очолив сформований із добровольців Південно-Західного фронту російської армії 1-й Український Республіканський полк. Оскільки солдатський комітет перебував під контролем більшовиків, полк роззброїли, а казарми підірвали і розстріляли гарматами. 

На початку 1918-го сформував Республіканський курінь, реорганізований у 2-й Запорізький піший курінь. «Запорожці» Петра Болбочана стали одним з найбільш боєздатних з’єднань Армії УНР: відіграли ключову роль у звільненні Києва в лютому 1918-го та під час визволення від більшовиків Лівобережжя та Південно-Східної України, блискуче провели Кримську операцію в квітні 1918-го. Мав незаперечний авторитет серед підлеглих, а більшовики обіцяли за його голову 50 тисяч золотих рублів. 

З грудня 1918-го – командувач Лівобережної групи Армії УНР. Після відступу з Лівобережжя знятий з командування Запорозьким корпусом. Декілька днів провів під арештом, а потім кілька місяців – під наглядом місцевої влади у Станіславові (Івано-Франківськ). Гостро критикував суперечливу політику уряду та його міністрів.

9 червня 1919-го у Проскурові (нині Хмельницький) зробив невдалу спробу захопити командування корпусом. Був заарештований і засуджений до страти за підозрою у намірах здійснити державний переворот (усунути від влади Головного отамана Симона Петлюру). Завдяки великій симпатії у військах, мав змогу втекти. Однак не зробив цього, бо прагнув довести, що за ним немає жодної провини.

Розстріляний 28 червня 1919-го на станції Балин на Хмельниччині. 

Слідство продовжувалося і після страти, але не знайшло ніяких підтверджень державної зради та підготовки заколоту.

У трагічній долі Петра Болбочана, який став жертвою політичних інтриг і наклепницької кампанії, відбилася вся неоднозначність і трагічність тогочасного державотворчого процесу та військового будівництва.

Однією із книг, яка варта уваги є «Отаман Болбочан та інші: роман майже документальний» письменника-шістдесятника, Заслуженого діяча мистецтв України та Почесного громадянина Луцька – Йосипа Струцюка.


Струцюк, Йосип Григорович. Отаман Болбочан та інші [Текст] : роман майже документальний / Й. Г. Струцюк. – Київ : Український пріоритет, 2017. – 191 с. : фот.

У книзі трагічне ім’я одного з найталановитіших українських воєначальників 1917-1920 pp. минулого століття Петра Болбочана лише останнім часом (і то доволі несміливо) повертається до нас без проекції «кривих дзеркал». На жаль, це спотворення через людську гординю і заздрість цупко пристало до вишколеної військової постаті безстрашного лицаря на тлі буремних революційних нуртів, які свинцем і кров’ю ідентифікувалися тоді в Україні, вписуючи почасти суперечливі та неоднозначні сторінки в нашу історію. Хай там що, а отаман Болбочан таки мав право сказати: «Ми перед батьківщиною свій обов’язок виконали чесно». За що й мусимо пом’янути героїв.

Йосип Струцюк про свій твір сказав так:

 – Я лише, спираючись на документи і свідчення,  написав правду. І про отамана Петра Болбочана, і про Головного отамана Симона Петлюру. До речі, і не лише про них. Якщо під іконопис підібране не те, що треба, дерево, то не варто з нього робити ікону. Все одно згодом фарби потріскаються.

Матеріал опубліковано в газеті «Слово Просвіти».

Також на виставці експонуються книги, отримані бібліотекою завдяки Українському інституту книги, і що містять матеріали щодо Кримської операції Петра Болбочана 1918 року та спогади про нього.


Мараєв, Владлен Ростиславович. Україна, 1918: Хроніка [Текст] / В. Р. Мараєв ; худож. М. С. Мендор. Харків : Фоліо, 2020. 295 с. : іл., фот. (Великий науковий проект).

 

 

 

 

 

 

Коваль, Роман. «Батькам скажеш, що був чесним». Невигадані історії та вояцькі біографії [Текст] / Р. Коваль ; ред. Ю. Юзич. – Київ : Холодний яр, 2019. – 568 с. – (Отаманія XX століття ; кн. 10).

 

 

 

 

 

 

Сьогодні матеріали з тематичної виставки про Петра Болбочана були презентовані студентам під час відкритої лекції, яка відбулася в стінах КЗВО «Луцького педагогічного коледжу».



Запрошуємо на зустріч з військовими капеланами Волині

 


понеділок, 2 жовтня 2023 р.

Україна понад усе. Незламні Герої (зустріч з учасниками російсько-української війни до Дня захисників і захисниць України)



День захисників і захисниць України – державне свято України, що відзначається щороку 1 жовтня в день Покрови Пресвятої Богородиці. Започатковано 14 жовтня 2014 року президентським указом із назвою «День захисника України». Через реформу церковного календаря в Україні з 2023 року святкування перенесено з 14 жовтня на 1 жовтня.

Саме 1 жовтня ми віддаємо шану героям, які захищали і захищають українську незалежність. Особливо актуальним це свято стало за часів повномасштабної війни, коли наші бійці щодня ризикують життям на сході та півдні України, відвойовуючи окуповані території.

Війна росії з Україною триває понад 9 років. За цей час українські захисники та захисниці показали цілому світу, що таке титанічна мужність та незламність справжніх воїнів. Наші герої перемагають ворога на землі та у небі й невтомно йдуть уперед. Захисники та захисниці рятують життя мільйонам українців й повертають в українські міста та села рідні синьо-жовті прапори.

День захисників і захисниць України – це свято пам’яті про наших гордих предків, які пером і словом, вогнем і мечем боролися за право на незалежність рідної країни; свято вшанування козацької доблесті і відваги; свято подяки Героям УПА, які воювали за свою землю. І, нарешті, це день всіх героїв сучасності, які мужньо захищають кордони та Незалежність України. Їм присвячена наша тематична книжкова виставка «До волі, до бою, до Перемоги».

 


На зустріч з учасниками російсько-української війни, що відбулася в актовій залі Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки, завітали студенти та викладачі КЗВО «Луцького педагогічного коледжу» Волинської обласної ради, користувачі бібліотеки та громадськість міста.

На заході виступили Сергій Годлевський – історик, який зараз служить у лавах шостого прикордонного Волинського загону та захищає Україну; Марія – бойовий медик ПКШР (прикордонної комендатури швидкого реагування), яка мужньо рятувала життя воїнів на передовій; Андрій Пустильник – офіцер управління ПКШР та Мирослав Кіруєв – військовослужбовець Національної гвардії України.

Поезію, присвячену захисникам України, прочитали студенти КЗВО «Луцького педагогічного коледжу» Волинської обласної ради, учасниці суспільно-політичного клубу «Всесвіт»: Вікторія Копанько, Дарина Гузь та Анастасія Веснянка (керівник Анатолій Кравець). Патріотичні пісні прозвучали у виконанні студенток КЗВО «Луцького педагогічного коледжу»: Олександри Дембіцької, Розанни Федорко, Сніжани Ожго і Анастасії Захарчук (керівниця Надія Павлюк).

Хвилиною мовчання вшанували світлу пам’ять всіх українців, які загинули у  війні за волю та незалежність України.

Присутнім в залі військовим були подаровані власноруч виготовлені   обереги та квіти разом з нашою безмежною любов’ю, шаною та вдячністю.

Щирі слова вдячності усім Захисникам та Захисницям України за їхні мужність та героїзм, самовіддану боротьбу на фронті, недоспані ночі, за спокійні будні кожного українця та кожен відвойований кілометр, який наближає нас до Перемоги висловила модераторка заходу, головний бібліотекар відділу читальних залів Олена Сільчук.



Вклоняємося подвигу тих, хто віддав своє життя в ім’я свободи нашої держави, мужньо захищаючи рідну землю, і тим хто тепер несе військову службу в зоні бойових дій, їхній відданості українському народові, мужності та героїзму.

Нехай Пресвята Богородиця береже всіх нас під своїм Покровом і якнайшвидше дарує мир та спокій нашій землі!

З святом вас, дорогі наші захисники та захисниці!

Слава Україні – Героям Слава!!!