Чорнобиль: чорний спомин, вічний біль...

       Чорнобиль... Нині це слово знає весь світ. Чорнобиль - це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам'ять, це наш нестерпний біль. 

         Не можна про це не казати 

Мовляв, це було вже давно

Перед очима батько і мати,

І Україна, і Дніпро

Не можна ні про що мовчати

Горить тривогою чоло.

Кожна нація має свої трагедії, що змінюють не лише хід історії, а й людські долі. Для України однією з таких трагічних подій стала аварія на Чорнобильській атомній електростанції, яка трапилася в ніч з 25 на 26 квітня 1986 року.

Тієї ночі надзвичайна сила вирвалася на волю — вибухнув четвертий енергоблок ЧАЕС. Полум’я зруйнувало не лише бетонні конструкції, а й зламало тисячі доль. Радіація, невидима і безжальна, вразила землю, небо, воду… Пройшли роки, а біль не вщухає. Бо Чорнобиль — це не просто територія відчуження. Це — символ людської безвідповідальності й водночас — символ величного подвигу.

Сьогодні в стінах нашої бібліотеки відбулася надзвичайно важлива й зворушлива подія — зустріч із ліквідаторами аварії на Чорнобильській АЕС, людьми, які без вагань кинулися у саме пекло радіаційного лиха, аби захистити світ від ще страшніших наслідків.

Вони прийшли не просто як гості — а як живі свідки великої трагедії, що сталася 26 квітня 1986 року, коли вибухнув четвертий енергоблок Чорнобильської атомної електростанції. Аварія спричинила викид величезної кількості радіоактивних речовин, що поширилися не лише територією України, а й далеко за її межі. Це стало наймасштабнішою техногенною катастрофою в історії людства.

      Учасники зустрічі — ліквідатори аварії на ЧАЕС, яким ми висловлюємо щиру вдячність: заступник голови спілки «Чорнобиль» міста Луцька Зав’ялова Марія Адамівна, Надашкевич Сергій Володимирович – полковника запасу, Гайдук Анатолій Васильович, Харунь Володимир Дмитрович – полковник у відставці, афганець, Скопейко Петро Миколайович – майор запасу.

Наші шановні ліквідатори поділилися спогадами — правдивими, сильними, веселими іноді болючими. Вони згадували про перші тижні після вибуху, коли ще ніхто до кінця не розумів, з чим має справу, про роботу в надзвичайно небезпечних умовах, про втрати побратимів, про мовчання офіційної влади й про героїзм простих людей.

Ми говорили і про довготривалі наслідки аварії — тисячі загиблих, постраждалих, евакуйованих, покинуті домівки, зруйновані долі. Та водночас — про величезну силу людського духу, що не скорився навіть перед невидимим ворогом — радіацією.

Та й сьогодні, через десятиліття після трагедії, Чорнобиль знову став епіцентром загрози. У лютому 2022 року, на початку повномасштабного вторгнення, територія Чорнобильської зони та сама станція були окуповані російськими військами. Протягом кількох тижнів персонал працював під дулом автоматів, без зміни, без доступу до нормального харчування й зв’язку.

Окупанти ігнорували всі правила ядерної безпеки: рухалися бронетехнікою по "Рудому лісі", найзараженішій ділянці зони, копали окопи в зараженому ґрунті, нищили лабораторії та обладнання. Ці дії поставили під загрозу не лише Україну, а й весь світ — і знову показали, наскільки крихка система безпеки, збудована на пам’яті про Чорнобиль.

Нині Чорнобиль знову під контролем України, зона поступово відновлюється. Продовжують працювати дослідники, фахівці з ядерної безпеки. А станція — хоч і зупинена — лишається об’єктом міжнародного моніторингу.

Ця зустріч — не просто подія. Це нагадування про те, як дорого може коштувати помилка, і як безцінною є відвага тих, хто став на її шляху. Ми щиро дякуємо кожному ліквідатору за їхній внесок, за їхню правду і за те, що вони з нами.

У відділі читальних залів діє книжкова виставка «Чорнобиль: без права на забуття». Запрошуємо до перегляду. 

Пам’ятаємо. Шануємо. Передаємо далі.

Чорнобиль – чорний спомин, вічний біль…

Минає 37 років від того часу, як трапилась чи не найжахливіша екологічна катастрофа сучасності, вибух на Чорнобильській атомній станції. Цю подію називають однією з найбільших трагедій ХХ століття, адже вона вплинула на життя не лише Українців, а й людей у всьому світі. Наслідки радіаційного впливу відчутні і до сьогодні.

26 квітня 1986 року у місті Прип’ять Київської області сталася аварія на Чорнобильській АЕС. О 01:23 ночі відбулося два вибухи на четвертому енергоблоці атомної радіостанції. Через це енергоблок був частково зруйнований, зайнялася пожежа. Величезна кількість радіоактивних речовин було викинута в атмосферу. Сила вибуху прирівнювалася до 500 бомб – таких, що колись були скинуті на Хіросіму.

На ліквідацію катастрофи було кинуло сотні пожежників та працівників аварійних служб. Пожежу намагалися загасити кілька днів поспіль, протягом усього того часу в атмосферу надходило все більше радіації. Цілком ліквідувати  пожежу вдалося лише 10 травня.

Внаслідок Чорнобильської катастрофи понад 100 тисяч жителів найближчих населених пунктів були евакуйовані, але лише на другий день. Радянська влада намагалася приховати інформацію про аварію та її наслідки. Місто Прип’ять та навколишні села стали непридатними для життя. Через високий рівень радіаційного фону багато ліквідаторів Чорнобильської катастрофи, працівників АЕС та жителів району померли від променевої хвороби. Загалом за приблизними розрахунками число померлих від аварії на ЧАЕС сягає 4000 осіб. Наслідки Чорнобильської катастрофи відчутні і досі, збільшилося число онкохворих пацієнтів…

Після аварії у 1986 році над четвертим енергоблоком ЧАЕС було збудовано «Укриття» більш відоме, як «Саркофаг». Кілька десятиліть воно слугувало захистом від радіоактивних речовин. Коли «Укриття» почало руйнуватися, у період з 2012 по 2019 рік було споруджено «Нову захисну оболонку» у формі арки. Місто Прип’ять та прилеглі населені пункти досі залишають непридатними для життя.

Під час повномасштабної війни росії проти України тема Чорнобильської трагедії набула нової актуальності. Адже російські війська вторглися на територію Чорнобильської АЕС, утримували персонал станції у заручниках протягом тижнів та вели там воєнні дії, які вже назвали «ядерним тероризмом».

«Навіть через стільки років ми спостерігаємо, що методи СРСР, запозичені росією, продовжують становити загрозу для всіх довкола. Інакше неможливо пояснити причини, через які російські війська ховали боєприпаси і мінували територію навколо Чорнобильської АЕС», – заявив прем’єр-міністр України Денис Шмигаль…      

24 лютого у перший день вторгнення російські військові захопили ЧАЕС.

9 березня внаслідок пошкодження російськими військами високовольтної лінії «750 кВ ЧАЕС – Київська», Чорнобильська АЕС і всі ядерні об’єкти Зони відчуження залишилися без електропостачання.

20 березня внаслідок потрапляння снаряду почалась пожежа в Зоні відчуження. Особливу небезпеку становить розповсюдження пожежі в Зоні відчуження на територіях з високим рівнем радіаційного забруднення та місцях розміщення об’єктів інфраструктури поводження з радіоактивними відходами у 10-кілометровій зоні навколо ЧАЕС.

23 березня російські військові розграбували і знищили нову Центральну аналітичну лабораторію, яка була унікальним комплексом аналітичних послуг на будь-якому етапі поводження з радіоактивними відходами, від кондиціонування до захоронення.

27 березня окупаційні війська росії ігнорують загрози та застереження та продовжують транспортувати і зберігати значну кількість боєприпасів

(десятки тон реактивних снарядів, мінометних боєприпасів, снарядів для ствольної артилерії) в безпосередній близькості від атомної станції.

2 квітня ЗСУ без пострілу повернули Чорнобильську АЕС.

Широкомасштабне російське вторгнення в Україну, яке триває з 24 лютого, вже призвело до деградації та знищення унікальних ландшафтів України, нанесло серйозної шкоди для економіки та інфраструктури держави. Війна в Україні знищує оселища та особливо цінні території, де існують різні види тварин, що несе загрозу для дикої природи та стійкості екосистем в транскордонному контексті. Окупант продовжує обстрілювати житлові райони міст, об’єкти промисловості та інфраструктури. Експерти та активісти  почали фіксувати злочини російських загарбників проти довкілля.

Вашій увазі у відділі читальних залів Волинської державної обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки представлена книжкова виставка «Чорнобиль – чорний спомин, вічний біль….», яка складається з трьох розділів: «Чорнобиль. 1986-й: Хроніка подій», «Чорнобильська катастрофа і Волинь», «Чорнобиль в художній літературі». На виставці експонується  література по даній тематиці, періодичні видання, альбоми. Запрошуємо до перегляду.

Чорнобильська катастрофа – це не лише екологічна трагедія, це історія ліквідаторів та місцевих мешканців, життя яких назавжди змінилося після аварії на АЕС. 

Пам’ятаймо про подвиг ліквідаторів!

Пам’ятаймо про їхню відвагу!

Пам’ятаймо про велику відповідальність!

Пам’ятаймо!

 

ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ ТРАГЕДІЇ – 35

Страдженна наша земля... Зрита могилами, засіяна кулями, полита кров'ю... І здавалося б на цій, такій мученицькій землі, ніколи не повинно селитися ніяке (бодай навіть найменше) горе, бо вже стільки було того горя, що крізь віки і досі чути відгомін тяжкого людського стогону.

Доля... Чомусь ставши для нас злою мачухою, послала ще одне нелюдське випробування –  Чорнобиль. 35 років відділяють нас від тієї страшної трагедії, передостаннього десятиріччя ХХ століття. Наслідків якої, як не прикро, вистачить і на ціле ХХІ...

Чорнобильське лихо не  обминуло й Волині.  Його чорне крило накрило 4 тисячі квадратних кілометрів її території, північно-східна частина якої рішенням уряду віднесена до радіоактивного забруднення. На цій території розташовані 167 населених пунктів, здебільшого Камінь-Каширського, Любешівського та Маневицького районів, де проживало 145 тисяч чоловік, з них 45 тисяч дітей. Усього в області статус потерпілих отримали 160 тисяч чоловік. 165 сіл потрапили до зони гарантованого добровільного відселення.

У борні з ядерним монстром, що вийшов з-під контролю людини, суворий екзамен тримали й волинські ліквідатори – пожежники, міліціонери, транспортники, будівельники, медики, працівники соціального захисту та інші фахівці. Всього ж на різних етапах у ліквідації аварії на ЧАЕС брали участь майже 3,5 тисячі наших краян-земляків. І ми вдячні їм, що ці люди, жертвуючи своїм здоров’ям, пішли і боролись із таким величезним лихом усього людства. Таке не забувається, це не повинно забутися. Ми повинні пам’ятати, адже та людина, яка не знає, не хоче пам’ятати минулого, приречена на забуття, вона не буде мати майбутнього.

Чорнобильська трагедія зачепила життя тисячі людей. Примусила по-новому подивитися на світ, який нас оточує, на нас самих з іншого боку. Чорнобиль застерігає, щоб люди згуртувались, об’єднались, для того, щоб подолати усі труднощі й вижити.

Чорнобиль… Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум’янітиме чорним вогнищем скорботи. Масштабність Чорнобильської трагедії породила цю гірку «вічну» тему нашої літератури. Література про Чорнобильську трагедію дозволяє осмислити катастрофу, розкрити правду про події, перейнятися людським болем, людськими стражданнями.

Служба Безпеки України розсекретила документи щодо аварії на Чорнобильській АЕС. Тож в читальному залі Волиської ДОУНБ імені Олени Пчілки презентували два збірники документів про катастрофу на Чорнобильській АЕС, які подарував книгозбірні голова Волинської обласної організації всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України» Кухтей Ростислав Адамович.

Перший збірник документів про катастрофу на Чорнобильській АЕС «Чорнобильське досьє КҐБ. Суспільні настрої. ЧАЕС у поставарійний період» вийшов у травні 2019 року. До збірника увійшли 210 документів.

У другій книзі збірника документів «Чорнобильське досьє КҐБ. Від будівництва до аварії» опубліковані документи, які охоплюють період з початку 1970-х і до листопада 1986 року: від початку будівництва ЧАЕС до введення в експлуатацію об'єкту «Укриття» («Саркофаг») після Чорнобильської катастрофи.

Збірники документів створено Галузевим державним архівом Служби безпеки України спільно з Інститутом історії НАН України за сприяння Українського інституту національної пам’яті та Центру досліджень визвольного руху на основі розсекречених архівних документів Комітету державної безпеки УРСР та є продовженням серії книг – документальних свідчень «Чорнобильського досьє КҐБ».

Ось позаду – 35 рік біди, а попереду – 1000 знаків запитання, розгадувати які будуть ще й внуки та правнуки цієї трагедії.

Б'ють тривожним набатом дзвони Чорнобиля... Вони нагадують: Пам'ятайте! Хай не повториться! Хай земля зацвітає навесні пишним буйством кольорів, хай пнуться до сонця трави, хай повертаються з чужини журавлі, несучи на крилах радість зустрічі з рідною землею. Хай кожен новий день сповнює ваші серця миром, спокоєм, одухотвореністю. Пам'ятаймо!

Своїми спогадами поділилися ліквідатори  аварії на ЧАЕС: Юрій Олексійович Зилюк, журналіст, письменник, члена НСП України, Кухтей Ростислав Адамович – голова Волинської обласної організації всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України». 

У заході взяли участь студенти КЗВО «Луцького педагогічного коледжу», які виконали пісні і читали поезію про Чорнобиль.

Гостями заходу були учні Волинської обласної Малої академії наук.

Директор книгозбірні, Заслужений працівник культури України Людмила Стасюк подякувала за подаровані збірники, побажала всім здоров’я, життєвої енергії та довгих років життя, вручила подяки викладачам  КЗВО «Луцького педагогічного коледжу».

Ведуча заходу, головний бібліотекар відділу читальних залів Поліна Тимощук щиро подякувала ліквідаторам ЧАЕС та всім присутнім. Хай залишиться у минулому й ніколи не повториться жах чорнобильської катастрофи, а пам’ять про ті події навчить нас цінувати мир і спокій.

 

 

 

До 35-річчя Чорнобильської АЕС

 

ПРЕЗЕНТАЦІЯ ЛІТЕРАТУРНО-МУЗИЧНОГО ЗБІРНИКА "ЗІРКА ПОЛИН"

     У 2016 році Україна відзначила гірку, тривожну дату – 30-річчя аварії на Чорнобильській АЕС – події, яка змінила долю українців. Не дивно, що тема Чорнобиля продовжує обпікати серця українців.

     Література про Чорнобильську трагедію дозволяє осмислити катастрофу, розкрити правду про події, перейнятися людським болем, людськими стражданнями.

      Хтось мудрий зауважив: поезію важко аналізувати, її треба читати. Так , як і пісню. Лягає на душу – співаємо. А як ні – то й ні… Кожна поетична зустріч – це теплота спілкування, радість від занурення у цілющі джерела поетичного слова, яке єднає всіх спраглих, що прагнуть до творчих пошуків. Зправіку джерелом духовного багатства була книга.

      Тож нещодавно світ поезії поповнився новою літературно-музичною збіркою «Зірка Полин», виданою видавництвом «Терен», презентація якої відбулась у Волинській  державній обласній універсальній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки разом із її авторами. Саме Чорнобильська трагедія – головна тема віршів, пісень, прозових творів цього видання. Більшість авторів видання – члени літературно-мистецької студії «Зорі над Стиром», яка функціонує вже 50 років.
     На зустрічі виступили відомі волинські письменники: Лариса Волошенюк, Лукія Василевська, Олександр Васильєв, Наталія Бугай, Володимир Мартиненко, Володимир Ткачук, Лариса Ковальчук, заступник голови ГО «Союз інвалідів Чорнобиля Волині» – Кухтей Ростислав, директор книгозбірні – Людмила Стасюк, Анатолій Лучко – голова Волинського обласного осередку Всеукраїнської Чорнобильської спілки інвалідів МВС України, Василь Сорока – голова правління Волинської обласної організації Всеукраїнського громадського об’єднання “Правозахист”.
      Увазі присутніх була запропонована книжкова виставка «Тема Чорнобиля в художній літературі», та викладка книг «Друковане слово студії "Зорі над Стиром"».