Захист прав дитини в умовах воєнного стану

 

Уже традиційно 1 червня відзначається Міжнародний день захисту дітей – «International Day for Protection of Children» ‒ прекрасне свято радості та надії.

Саме в дітях продовження роду людського й здійснення своїх мрій і сподівань на краще. Дорослі прагнуть, щоб діти зросли здоровими та радісними, прославляли свої родини і рідний край.

Рішення про відзначення Міжнародного дня захисту дітей саме першого червня прийняла Міжнародна демократична федерація жінок у листопаді 1949 року. Перший Міжнародний день захисту дітей було відзначено ще в 1950 році.

ООН підтримала ініціативу федерації та оголосила захист прав, здоров'я і життя дитини одним із пріоритетів у своїй діяльності.

В Україні цей день відзначається із 1998 року. У 1991 році Україна приєдналася до Конвенції ООН про права дитини, згідно з якою кожна держава зобов'язана поважати та заохочувати право дитини на всебічну участь у культурному і творчому житті, забезпечувати їй повноцінне дозвілля й відпочинок та сприяти наданню для цього відповідних можливостей.
Проте сьогодні перед Україною постають нові виклики у сфері захисту прав дітей у зв'язку з ескалацією насильства, бойових дій на території областей нашої держави.

Кожна дитина має повне право бути захищеною, розвиватися й навчатися для кращого майбутнього. І сьогодні – це не лише веселе свято для самих дітей, а й нагадування суспільству про необхідність захищати права малечі, прагнути, щоб усі діти росли щасливими і в майбутньому стали хорошими батьками і громадянами своєї країни.

У відділі читальних залів діє книжкова виставка «Захист прав дитини в умовах воєнного стану», де представлена література присвячена цій тематиці.

 

«Борець за українську незалежність» (145 років від дня народження Симона Петлюри)

Народився Симон Петлюра у Полтаві 10 (22) травня 1879. У віці 13-ти років розпочав навчання — спочатку в церковнопарафіяльній школі, згодом у Полтавській духовній семінарії (1895–1901).

У 1900 році вступив в революційну українську партію. З тих пір почалася його активна партійна діяльність. Трохи пізніше виступив одним із засновників, а потім і лідерів соціал-демократичної робітничої партії. Коли ж в 1917 році була проголошена УНР, недовго пропрацював в уряді на посаді військового секретаря. 

Від 28 червня — 31 грудня 1917 Симон Петлюра член Генерального секретаріату Української Центральної Ради на посаді Генерального секретаря з військових справ.

З листопада 1918 року Симон Петлюра головний отаман військ УНР. 

У 1918 році, після державного перевороту Скоропадського, біографія Симона Петлюри стала відома як найяскравіший представник опозиції режиму диктатури. Після відновлення УНР, управління було передане Винниченку  В. К. А в лютому 1919 року майже вся повнота влади перейшла до Петлюри. 

9 травня 1919 — 10 листопада 1920 Симон Петлюра голова Директорії УНР. 

За період правління Петлюри було зроблено кілька реформ, в основному військових. Він сформував армію, яка виступала проти захоплення України Червоною Армією. Проводячи війну з Польщею, програв, після чого емігрував з УНР в 1920. Потім з Польщі Петлюра переїхав в Угорщину, Австрію, Швейцарію, Францію. 

У жовтні 1924 р. оселився в Парижі, де організував видання тижневика «Тризуб» і продовжував виконувати обов’язки голови Директорії УНР і Головного Отамана УНР. 

У Парижі 25 травня 1926 року Петлюра був убитий, де і був похований на цвинтарі Монпарнас.

Ознайомитись з літературою про Симона Петлюру ви можете відвідавши відділ читальних залів Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки, де представлена книжкова виставка «Борець за українську незалежність» (до 145 - річчя від дня народження  Симона Петлюри).

 

 

 

Крим нескорений

 

День сьогодні сумний.

День сьогодні трагічний і чорний.

В день травневий колись

Нас погнали назустріч вітрам.

Ми вертаємось в Крим.

Він, як мати, зігріє й пригорне,

Тільки ж хто відповість

За все зло, заподіяне нам?!

(Іса Абдурахман)

«Не виміряти трагедію словом, не зміряти печалі у роках…» – 18 травня – День пам'яті жертв депортації кримськотатарського народу. Саме в цей день о 4 годині ранку в 1944 році розпочалася операція з депортації кримських татар, ганебний злочин радянської влади, який мав жахливі наслідки. . За офіційними даними, депортували близько 200 тисяч. Згідно з даними Національного руху кримських татар, ця цифра вдвічі більша — 423 100 осіб. Масово повернутися до Криму народ зміг лише у 90-х роках ХХ століття.

На жаль, геноцид кримських татар не припиняється і сьогодні, в окупованому Криму, мирне життя у якому було злочинно сплюндроване російською окупаційною владою. 24 лютого 2022 року рф продовжила свій злочинний шлях — здійснила широкомасштабне вторгнення на територію України та посилила тиск на мирне населення, зокрема на кримських татар, які продовжували жити на території тимчасово окупованого півострова.

Сьогодні, російська окупаційна влада в Криму не дозволяє проводити комеморативні заходи до Дня Депортації. Окупанти забороняють кримським татарам зібратися та колективно помолитися за вбитими голодом, нелюдськими умовами та знущаннями людей.

Багато українців та кримських татар зараз так само вимушено, через російську збройну агресію знаходяться у різних куточках світу, та кожен з них мріє про повернення до рідної домівки.

Цю трагедію варто пам'ятати, щоб мати сили боротися та перемагати сьогодні. Знаємо, пам’ятаємо….

У просторі "Мистецький" Волинської ОУНБ імені Олени Пчілки ГО "КримСОС" спільно з бібліотекою організували квіз про Крим, до питань якого увійшли як загальні – про культуру, географію, історію Криму, так і питання про депортацію та геноцид у травні 1944-го.

Участь у вікторині взяли понад 20 школярів та студентів з різних навчальних закладів Луцька, громадські активісти, в тому числі громадяни, що вимушено переселися до Луцька (ВПО).

Вашій увазі у відділі читальних залів діє книжкова виставка «Крим нескорений! Єдність України в контексті окупованих територій». Просимо до перегляду

Крим — це особливий край, омитий морем і зігрітий сонцем, і здається, що навіть вітер, який не знає кордонів, тут віє по-іншому. Це земля кримськотатарського народу, який, попри всі історичні та політичні реалії, намагається зберегти свою мову, культуру, релігію, світоглядні принципи, творити свою літературу.

Не втрачають актуальності і сьогодні слова Лесі Українки: «Слово! Моя ти єдиная зброя». Леся теж любила Крим і її рядки досі мобілізують на боротьбу.

Не знає пам'ять забуття

Щороку, третьої неділі травня, в Україні вшановують пам’ять мільйонів загублених життів, бездушно знищених радянським тоталітарним режимом. Пам’ятна дата встановлена Указом Президента від 21 травня 2007 року з метою вшанування пам’яті жертв політичних репресій комуністичного режиму.

Терор, політичні переслідування і репресії вразили майже всі верстви населення України: науковців, письменників, культурних діячів, політиків, військових, священників та селянство. Катування та розстріли – чекали на кожного, хто не хотів коритися комуністичній владі, без суду та слідства карали невинних людей.

Здавалося, що всі ці жорстокі методи відійшли в минуле разом з падінням радянського союзу. Проте ідеологічні спадкоємці срср путінська росія знову принесла масові репресії на українські землі. 

День пам’яті жертв політичних репресій набуває для нас нового значення. Ціною надзусиль і багатьох життів Україна бореться не тільки за те, щоб звільнити свою землю від російських окупантів та відновити свій суверенітет. Вона бореться за те, щоб сталінські методи Великого терору не були інструментом політики у XXI столітті.

Ми пам’ятаємо! Шана всім безневинно вбитим!

Цим трагічним подіям представлена книжкова виставка "Не знає пам'ять забуття". Запрошуємо до ознайомлення.

П’єр Кюрі – творець науки про радіоактивність

Французький фізик і хімік П’єр Кюрі народився в Парижі 15 травня 1859 року в родині лікаря. Він був молодшим з двох синів. У 1876 П’єр отримав вчений ступінь бакалавра Паризького університету (Сорбони). Два роки по тому він отримав ступінь ліценціата (магістра) фізичних наук.

З 1878 асистентом працював разом зі старшим братом Жаком в мінералогічній лабораторії Сорбонни. Удвох вони відкрили п’єзоелектричний ефект. Потім перейшов в Школу фізики і хімії Сорбонни, де з 1895 року завідував кафедрою.

У 1885 р П’єр розвинув теорію утворення кристалів, досліджував магнітні властивості об’єктів. Вивів ряд закономірностей в цій області (закони Кюрі), визначив температуру, при якій у заліза зникають феромагнітні властивості (точка Кюрі).

У 1895 році він одружився на Марії Склодовської. Після народження першої доньки Ірен вони, починаючи з 1897 року, досліджували явище радіоактивності.

У 1898 р подружжя відкрило нові елементи – полоній і радій, а в 1899 р – явище радіоактивності.

У 1903 році разом з Марією Склодовської-Кюрі і А. Беккерелем був удостоєний Нобелівської премії.

У жовтні 1904 р Кюрі був призначений професором фізики Сорбонни, а Марі Кюрі – завідувачкою лабораторії, якою раніше керував її чоловік. У грудні того ж року у Кюрі народилася друга дочка.

У дощовий день 19 квітня 1906, переходячи вулицю в Парижі, Кюрі послизнувся і впав. Голова його потрапила під колесо проїжджаючого кінного екіпажу. Смерть наступила миттєво.

Крім Нобелівської премії, Кюрі був удостоєний ще декількох нагород і почесних звань, в тому числі медалі Деві Лондонського королівського товариства (1903) і золотої медалі Маттеуччі Національної Академії наук Італії (1904). Він був обраний до Французької академії наук (1905). На честь П’єра і Марії Кюрі названий штучний хімічний елемент – кюрій.

До 165-річниці від дня народження  П’єра Кюрі у відділі читальних залів  Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки організована тематична викладка літератури «П’єр Кюрі – творець науки про радіоактивність». Запрошуємо до перегляду.

Чорнобиль: без права на забуття

    26 квітня 2024 року відзначаються 38-мі роковини з моменту техногенної ядерної катастрофи - аварії на Чорнобильській атомній електростанції, яка стала найбільшою в історії катастрофою в ядерній енергетиці. Аварія забрала життя тисяч людей і завдала непоправної шкоди екології Європи.

      У відділі читальних залів відбулася зустріч з ліквідаторами наслідків аварії на Чорнобильській АЕС -  «Чорнобиль : без права на забуття».

Чорнобиль…Нині це слово знає весь світ. Чорнобиль – це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам'ять, це наш нестерпний біль.

       Є у людей дати: щасливі, радісні й печальні. Здається, що життя складається з цих дат, в яких людина має право на щасливе чи жалюгідне існування, оскільки світ вічний, а життя людське, попри всі існуючі закони філософії минає.

     26 квітня 1986 рік – дата, яка стала для всіх наступних поколінь українців «ч о р н о ю» - це День Чорнобильської трагедії. Радіаційна смерть випустила своє жало з «мирного атома».  Наш народ уперше  зустрівся з такою грізною силою, як атомна енергія, що вийшла з- під контролю.

 

       Чорнобильське лихо не обминуло й Волині. Його чорне крило накрило 4 тисячі квадратних кілометрів іі території, північно-східна частина якої рішенням уряду віднесена до радіоактивного забруднення. На цій території розташовані 167 населених пунктів, здебільшого Камінь-Каширського, Любешівського та Маневицького районів, де проживало 145 тисяч чоловік, з них 45 тисяч дітей.

       У борні з ядерним монстром, що вийшов з-під контролю людини, суворий екзамен тримали й волинські ліквідатори – пожежники, міліціонери, транспортники, будівельники, медики, працівники соціального захисту, торгівлі, побуту, культури та інші фахівці. Всього ж на різних етапах у ліквідації аварії на ЧАЕС брали участь майже 3,5 тисячі наших краян.

        Сьогодні у нас в гостях люди, які рятували нас від «мирного атому», який вийшов з-під контролю.

Серед них учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС: заступник голови спілки «Чорнобиль» міста Луцька Зав’ялова Марія Адамівна, Архипов Анатолій Григорович – полковника запасу, Гайдук Анатолій Васильович, Талько Ігор Павлович, Карнафель Володимир Владиславович – полковник запасу, Магрель Максим Іванович. Вони всі поділилися спогадами, що їм довелося побачити і пережити у ті страшні дні.

      Роками в зоні відчуження впроваджували різноманітні проєкти щодо зменшення негативного впливу на довкілля. Збудували саркофаг над зруйнованим четвертим енергоблоком. Проте на початку 2022-ого року околиці Чорнобильської АЕС знову стали небезпечним майданчиком – у війні росії проти України.

     24 лютого саме по цій землі проїхала російська бронетехніка, здіймаючи радіоактивний пил у повітря. Чорнобильська станція була захоплена силою, зброєю, росія перетворила і цей об'єкт на арену війни. 30-кілометрову зону відчуження окупанти використовували для підготовки нових атак проти нашої оборони, а сама ЧАЕС опинилася під загрозою пошкодження і руйнування. З того часу персонал станції працював майже без ротації, окупанти утримували працівників у заручниках. Хоч активних бойових дій на території Чорнобильського заповідника та загалом зони відчуження не було, рашисти «відзначилися» тим, що рили окопи та жили в них протягом кількох тижнів, вдихаючи і назбируючи на шкірі радіоактивні елементи.

       31 березня російські окупанти повністю залишили територію Чорнобильської АЕС. Перед відходом вони пограбували станцію та інші будівлі на території. Орки брали все: від професійної техніки до спецівок працівників… . Те, як поводилися росіяни на Чорнобильській станції, ще раз підтверджує їхню суть. Ницість, мародерство, жорстокість — для них це природні стани, як дихання. 36 днів вони тримали в окупації працівників ЧАЕС, намагаючись забрати в них контроль над станцією. Поставили під загрозу ядерного лиха Україну, Європу і весь світ.

       На противагу цьому неймовірну гордість викликають українці — працівники станції, які відстояли ЧАЕС, уберегли нас від біди. Вони — справжні герої. Дякуємо, що зберегли ЧАЕС!

       Сподіваємось, що Чорнобильська зона відчуження вже перегорнула ще одну важку сторінку у своїй історії і зовсім скоро зможе розповідати про неї туристам, вже у вільній та мирній Україні!

          «Низький уклін та глибока вдячність учасникам ліквідації наслідків вибуху на ЧАЕС! Хай залишиться в минулому і не повториться жах тієї страшної катастрофи! Здоров’я і витримки нашим захисникам, героям-ліквідаторам ядерної стихії, мирного неба нам і Перемоги!»

Перед присутніми виступила начальник відділу культури та мистецтв  Оксана Ольха: «Хай залишиться у минулому й ніколи не повториться жах чорнобильської катастрофи. А пам'ять про ті події навчить нас цінувати мир і спокій. Бажаю кожному з вас, шановні ліквідатори, міцного здоров'я, благополуччя і достатку у родинах, довгих та щасливих років життя».

У відділі читальних залів вашій увазі представлена книжкова виставка «Чорнобиль: без права на забуття». Запрошуємо до перегляду.

 

Розпочався ХІІ обласний літературний конкурс "Неповторність"