ВИХОВАННЯ УЛЯНИ

  Соціальне сирітство – ключова тема дискусії, яка відбулася після перегляду документального фільму чеського режисера Алєксандра Ґорєліка «Виховання Уляни» в Кіноклубі Docudays UA при Волинській державній обласній універсальній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки. На кінопоказі були присутні студенти та викладачі Волинського державного училища культури і мистецтв імені Ігоря Стравінського, громадські активісти, користувачі бібліотеки, вчителі. Полеміка точилася навколо теми альтернативного виховання дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах та без батьківського піклування. Де має виховуватися дитина, яка залишилася без опіки рідних? В дитячих будинках сімейного типу, прийомних або патронатних сім’ях, центрах соціально-психологічної реабілітації, притулках для дітей? На ці питання експертну оцінку надала практичний психолог Луцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ст.№2 – Пахачук Марина Сергіївна.

   Досить важливо було почути враження запрошених гостей щодо кіноклубної діяльності та переглянутого фільму. Діяльність Кіноклубу, за словами учасників, досить важлива. Адже обговорення, які відбуваються після показу, не тільки зосереджують увагу на проблемі, розглядають її в контексті України та регіону, але й показують шляхи її вирішення.

   Фаховий коментар після перегляду фільму надала завідувач відділу «Книга Пам’яті» редакційно-видавничої групи «Науковий центр історичних студій Волині», кандидат історичних наук Сущук Оксана Петрівна: «Задум автора документального фільму доволі цікавий – на прикладі історії життя однієї дівчинки показати основні проблеми сучасного суспільства. Не зважаючи на те, що показано лише декілька днів життя дитини, мені як глядачу цілком і повністю відкривається тема ідеологічної обробки особи, її підготовка у формуванні моделі недумаючого, підвладного суспільства.  Дитина, дівчинка 6-7 років, з неблагополучної родини, потрапляє у літній релігійний школу-табір. Позбавлена родинного затишку, батьківської уваги, вона стає об’єктом педагогічних маніпуляцій окремої релігійної громади. Вчителі-вихователі намагаються не лише обмежити свободу дій такої дитини, але й обмежити її психоемоційний розвиток. Вони ламають її особистість, і таким чином ліплять потрібну їм людину – члена їх громади і суспільства, яка здатна «своє життя покласти во ім’я Христа, отєчєства». Ми бачимо як дівчинка прагне вирватися від діючого  на неї тиску, намагається знайти контакти зі своєю сім’єю через журналістську групу, але врешті залишається знову одна. Кицьку, яку вона знайшла і піклувалася про неї (це викликало емоції в дитини, дозволяло рости її особистості), вихователі забрали, з мамою  немає змоги спілкуватися, запроваджена чітка система правил – все це приведе до деструктивного розвитку дитини ( асоціалізує її). До речі, одним із способів асоціалізації євреїв під час Голокосту, було впроваджено нацистами заборону євреям утримувати домашніх тварин (бо нелюди не можуть ні за кого відповідати, не мають права проявляти емоції). Слід зауважити що така ситуація, яка зображена у фільмі, може мати місце і в нашій державі, з огляду на те, яку релігійну свободу надає держава різноманітним релігійним організаціям в Україні. Тому, на мою думку, варто відновити в таких випадках форму як державного так і громадського контролю. Сьогодні дуже популярними є різноманітні літні навчальні табори, в тому числі і релігійного характеру. І не всі вони діють так, як це показано у фільмі. Але контроль за їхньою діяльністю повинен бути, якщо не з боку сім’ї, то обов’язково з боку відповідних контролюючих державних органів і окремих громадських організацій. Діти є завжди не захищеною верствою населення, піддатливою на вплив і маніпуляції дорослих. Завдання останніх лише створити умови для повноцінного розвитку, а не встановлювати обмеження, хоча правил поведінки ніхто не відміняв. Дитина повинна мати можливість вибору і право на повноцінний розвиток, на помилку. Тільки тоді вона може вирости самостійною одиницею суспільства, зможе створювати нові ідеї, будувати життя, а не бути гвинтиком системи».

   Викладач філософських наук Волинської православної богословської академії – Хомяк  Мирослав Романович так прокоментував роботу чеського режисера: «Судячи з сюжету документального фільму, це є псевдорелігійна община, оскільки істинна релігійна громада має власну генеалогію, традицію передачі священних артефактів і духовного знання, а відтак, ця община більше подібна до секти, яка має власні атрибути: закрита організаційна структура, розташування на віддалі від цивілізації, обмеження каналів комунікації із зовнішнім світом, чіткий розпорядок дня, трудотерапія; але найбільш небезпечним, на мою думку, є виховання дітей у фанатичному релігійному дусі, яке виражено у формулі «Воины Христа», що імпліцитно містить нетерпимість та потенційну агресію до всіх інакомислячих, а в перспективі – загрожує деструкцією всього того, що має відмінні від учасників експерименту релігійні уподобання. Загалом, то все вищесказане можна виразити в одній фразі: «Хто не зі мною – той проти мене».

   Адвокат Юрій Колтонюк роз’яснив правові аспекти нових нормативних документів щодо патронату над дитиною та захисту її прав, надання соціальних послуг особам та сім’ям з дітьми, які потребують сторонньої допомоги. Акцентував увагу присутніх про внесені зміни до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту дітей та державної підтримки сімей з дітьми.

 Кіноклуб DOCUDAYS UA

при Волинській державній обласній універсальній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки

Запрошує на перегляд документального фільму

Алєксандра Горєліка "Виховання Уляни"

     Робота чеського документаліста Алєксандра Ґорєліка з нової колекції фільмів для Кіноклубів  Docudays UA. Режисер відкриє нам унікальний світ героїв, який йому вдалося роздивитися й, щонайголовніше, передати в своєму фільмі. Одна із проблем, до якої привернута увага режисера – проблема соціального сирітства та виховання дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах і залишаються без батьківського піклування. Головна героїня – дев’ятирічна Уляна, яка виховується у Братстві нових святомучеників, де її вважають генетично зіпсованою та конфліктною дитиною. Але переглядаючи стрічку, ми відкриємо щиру та відверту особистість, перед якою безсилі всі виховні методи колишнього педагога та виховательки сиріт – матінки Веньяміни. Режисер показує нам як ламає, але не зламає тоталітарна реальність богоугодного притулку маленьку, проте горду й волелюбну людину.

    В обговоренні фільму візьмуть участь: Оксана Сищук – завідувач відділом «Книга Пам’яті» редакційно-видавничої групи «Науковий центр історичних студій Волині», Юрій Колтонюк – експерт з питань захисту прав фізичних та юридичних осіб у Європейському Суді з прав людини.

Чекаємо на перегляді 27 квітня 2016 р. о 16 год. Вхід вільний.

Презентація документальної повісті журналіста, письменника Юрія Зилюка «Попіл Чорнобиля»

     26 квітня минає 30 років від часу техногенної катастрофи на Чорнобильській АЕС, події, яка перекреслила долі багатьох українців. Аварія своїм чорним крилом зачепила і Волинь: до зони радіоактивного забруднення потрапили Камінь-Каширський, Маневицький, Любешівський райони. Тисячі волинян побували в зоні АЕС в якості ліквідаторів, перепиняючи шлях смертоносному атому.

      Документальний літопис подій 30-літньої давності твориться і на Волині.  2015 року в видавництві «Терен» побачила світ повість нашого земляка Юрія Зилюка «Попіл Чорнобиля», який сам був ліквідатором. Адже,  немає нічого достовірнішого, аніж свідчення очевидців. Особливо, якщо ці свідчення не просто спогади, оприлюднені за кілька десятиліть після того, як відбулися події, бо людина здатна з часом щось забувати, а свідчення, які були зафіксовані на папері чи плівці упродовж перебігу реальних подій. Такою, власне, є і документальна повість, яку ми сьогодні презентували. Книга побачила світ за обласною програмою підтримки книговидавничої справи у 2015 році. 384 примірники її отримали бібліотеки Волині за посередництва нашої книгозбірні.

       На зустрічі виступили відомі волинські письменники: Петро Коробчук – голова обласної організації Національної спілки письменників України, директор видавництва «Терен» Андрій Криштальський, Володимир Лис, Сергій Цюриць, Володимир Місюра, а також заступник голови Волинського обласного добровільного товариства «Спілка Чорнобиль» – Кухтей Ростислав Адамович, директор нашої книгозбірні – Стасюк Людмила Антонівна. Поезію про Чорнобиль декламували: Влад Мельник, Ольга Боярин, Микола Куницький, Олександра Павловська, Олександра Поліщук та їх керівник Оксана Крамар гуртка художнього читання "Слово – не криця".

СЕМІНАР-НАВЧАННЯ ДЛЯ ПРАЦІВНИКІВ ЮРИДИЧНИХ СЛУЖБ

        У відділі читальних залів Волинської державної обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки (за місцем знаходження виїзної громадської приймальні Головного територіального управління юстиції) спеціалістами Головного територіального управління юстиції у Волинській області проведено постійно діючий семінар з працівниками юридичних служб органів виконавчої влади, державних підприємств, установ, організацій області.
        На семінарі розглядалися питання передачі повноважень у сфері державної реєстрації, порядок та умови звернення до Європейського суду з прав людини, роль нового антикорупційного законодавства в запобіганні корупції.        Детальніше...

ОНЛАЙН СПІЛКУВАННЯ З ВОЛНОВАСЬКОЮ ЦЕНТРАЛЬНОЮ РАЙОННОЮ БІБЛІОТЕКОЮ

    Вже традиційними стали онлайн зустрічі у Волинській державній обласній універсальній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки з працівниками та читачами Центральної районної бібліотеки міста Волновахи Донецької області в рамках проекту «Український Донбас». Приводом для зустрічі творчих особистостей з міст-побратимів Луцька та Волновахи на цей раз став Всесвітній день поезії, який з 2000 року за рішенням ЮНЕСКО відзначається  21 березня. Поезія одна із тих небагатьох речей, які якщо і не здатні змінити світ, то здатні змінити серце, світогляд та ментальність, торкнутися тих струн людської душі, які мовчать у людині, доки її не торкнулися тонкі пальці поетичних рядків. Метою зустрічі було знайомство  та спілкування як вже відомих так і поетів-початківців міст Луцька та Волновахи. Бібліотекарі та літератори Донеччини вразили волинян своєю літературно-мистецькою імпрезою «Поетичне намисто України», де звучали музичні твори та яскрава, чуттєва поезія. Поети Донецької землі своїми виступами сплітали літературні коралі, додаючи кожен вірш, ніби нанизуючи окрему намистинку на нитку поетичного намиста. Неповторними та чуттєвими були виступи Д. Груби (м. Волноваха), С. Тимощенко (с. Свободне), І. Дороша (м. Волноваха), С. Ізюмської (с. Прохорівка), Т. Сенів (с. Рибинське), Л. Радзішевської (с. Степне). Літературною спадщиною Тараса Шевченка надихаються поети різних поколінь. Не залишили байдужими присутніх вірші-присвяти великому Кобзарю, які прозвучали у виконанні О. Корнієнко (с. Валер'янівка), О. Бахал (с. Бугас). Яскравими були виступи молодих поетів -  А. Мержевської (м. Волноваха), Є. Сидоренко (м. Волноваха), Д. Васильченко (с. Бугас). Музичною окрасою зустрічі став виступ дуету «Смерека» (Рибинський СБК).

      Тренінговий центр Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки також зібрав небайдужих творчих особистостей, як молодих поетів-початківців, так і знаних літераторів Волинського краю. Літературна імпреза розпочалася співаною поезією Юрія Щербика. Поет-пісняр презентував свої твори, які вміщені в першій книзі автора, що об’єднана темою війни – «Небо Донбасу».

        Волонтер, громадська діячка, журналіст громадського радіо Ірина Мусій прочитала вірші, які були написані після поїздки в Дебальцево, куди вона їздила з гуманітарною допомогою. Студентка Луцького національного технічного університету Василина Луцан презентувала власні твори – емоційні, глибокі, тематика яких пов’язана з війною на Донбасі та Майданом.

       В Луцькому районі діє  літературно-мистецька студія «Зорі над Стиром», яка об’єднує талановитих творчих особистостей. Гостем зустрічі був голова літературного об'єднання Миколай Шостак, який презентував поезію з книги «Я слухаю Небо!..» На завершення зустрічі Миколай Шостак зробив пропозицію колегам з Донеччини щодо публікації їхніх творів в літературному альманасі «Зорі над Стиром», яке видає літературна студія.       

            Відділ читальних залів запропонував гостям ознайомитися з книжковою виставкою "Поезія – то крик душі, що прагла високості" на якій зібрані твори учасників та переможців літературного конкурсу "Неповторність", який стартував цього року уже восьмий раз. 

ЧИТАЄМО КОБЗАРЯ РАЗОМ

     Відтоді, як пролунало перше слово Великого Кобзаря, звучить воно в серцях і душах українців і понині. Поза всяким сумнівом, Шевченко – це основа ідентифікації української нації. Безперечним також є і те, що Тарас Шевченко і його "Кобзар" – це скарбниця минулого українського народу і дороговказ для нових поколінь. 
     Працівники відділу читальних залів вже втретє долучилися до акції "Читаємо Кобзаря разом", яка відбулася сьогодні у Волинській ДОУНБ імені Олени Пчілки.

 

РОМСЬКА МРІЯ

      Темі викорінення багатовікових забобонів, упередженості та взаємної недовіри, які часто лежать в основі дискримінації, расизму та ксенофобії, була присвячена зустріч в рамках Кіноклубу Docudays UA. Цього разу приводом для зустрічі був перегляд фільму режисера Романа Бондарчука «Ромська мрія». Це ще одна нагода представити суспільній думці історії успіху ромів,  які часто стають жертвами пересудів і ворожості. Під час обговорення фільму Логвінюк Тетяна Михайлівна – голова ВОГО «ТЕРНЕ РОМА» зазначила, що влада не чує проблем ромів, а зустрічі з представниками державних структур відбуваються формально. Однією з проблем, для вирішення якої потрібна допомога держави, є паспортизація цих людей.

      Геноцид під час Другої світової війни – ще одне «незручне питання», яке часто забувається, коли мова заходить про ромів. Про факти масового вбивства ромів на Волині під час Другої світової війни йшлося під час обговорення фільму. Голова  обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури Галина Марчук, яка займається дослідженням масової загибелі ромів на Волині та історією ромської культури, розповіла присутнім історію волинського села Видерта Камінь – Каширського району, де відбулося масове вбивство циган нацистами. За її словами ніхто не знає точної кількості загиблих, адже в той час неможливо було порахувати кількість жертв. Одним із факторів, на думку дослідників, який не сприяє вивченню цієї теми, є недостатність документів – усних, письмових свідчень та матеріальних слідів, принаймні від кочової частини ромської культури (релігійних, культурних споруд).

    За словами завідувача відділом «Книга Пам’яті» редакційно-видавничої групи «Науковий центр історичних студій Волині»  Оксани Сущук вивченню трагічних сторінок історії ромів заважає те, що навіть сьогодні події Другої світової війни розглядаються суспільством лише у рамках відносин «кат-жертва». Шукаючи винних та постраждалих, акцентуючи увагу суспільства на почуттях «жертовності» та «вини ворогів», ми абсолютно забуваємо участь власного народу як «спостерігача» у подіях, пов’язаних з масовими стратами цивільного населення. Ми уникаємо відповідальності за збереження інформації про такі категорії загиблих як люди з інвалідністю, вадами психічного розвитку, представників іноетнічних груп та релігійних об’єднань. До таких належать і роми, які завжди відрізнялися від українського суспільства своїми етнічними особливостями та способом життя. У нашій державі немає єдиної державницької політики у вшануванні цих жертв масових вбивств з боку німецького окупаційного режиму. Причинами цього є, з однієї сторони, певна закритість ромської громади, спровокована побоюваннями нецільового використання їх свідчень про події війни. А з іншої – мала кількість документальних джерел в архівних сховищах України та за кордоном, незначна кількість публікацій з ромської тематики, що не дозволяє  науковцям і політикам знайти їм місце у формуванні історичної пам’яті українців  щодо вивчення Другої світової війни.

     Науковець звернула увагу на те, що усі групи цивільного населення, які були об’єктами нацистських переслідувань є невід’ємною частиною історії нашої країни. В нашій державі вже ведеться робота в цьому напрямку, але вона є недостатньо цілеспрямованою. На думку Оксани Сущук спільна історія – це шлях до суспільної єдності та взаєморозуміння в українському суспільстві. Спільне минуле, спільний розвиток сьогодні та бачення спільного майбутнього унеможливить дискримінацію за будь-якою ознакою.

Адвокат Юрій Колтонюк дав правову оцінку захисту прав національних меншин, доступу до правової допомоги та зупинився на розвитку толерантних міжнаціональних відносин у суспільстві.

   У форматі «живої бібліотеки» у присутніх була можливість поспілкуватися з активістами ромської громади, отримати відповіді на численні запитання та зробити для себе певні висновки: «Чи будемо ми надалі оцінювати книгу лише за її обкладинкою? Можливо, варто перед цим прочитати її історію...»