Показ дописів із міткою огляд літератури. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою огляд літератури. Показати всі дописи

вівторок, 14 липня 2026 р.

Українська державність: спадщина, яку боронимо

15 липня Україна відзначає День Української Державності – свято, яке нагадує про понад тисячолітню історію українського державотворення, його витоки та незламність. Ця пам'ятна дата покликана утвердити історичну спадкоємність української держави від Русі до сучасної незалежної України, наголошуючи, що прагнення українського народу до свободи, самоврядування та власної державності має глибоке історичне коріння.

День Української Державності було встановлено Указом Президента України у 2021 році. З 2024 року його відзначають 15 липня, у день вшанування святого рівноапостольного князя Володимира Великого та День Хрещення Русі-України за новоюліанським календарем. Саме князь Володимир здійснив цивілізаційний вибір, який визначив подальший розвиток українських земель, сприяв поширенню освіти, культури, писемності та зміцненню міжнародних зв'язків Русі.

Історія української державності охоплює багато століть. Від могутньої Русі та Галицько-Волинської держави, через добу українського козацтва і Гетьманщини, визвольні змагання початку ХХ століття до відновлення незалежності України у 1991 році та сучасної боротьби за свободу і суверенітет. Кожне покоління українців робило свій внесок у збереження державності, мови, культури та національної ідентичності.

Сьогодні, коли Україна продовжує відстоювати свою незалежність у боротьбі з російською агресією, День Української Державності набуває особливого значення. Він символізує незламність українського народу, єдність поколінь та віру в майбутнє. Це нагода згадати тих, хто протягом століть виборював право України бути вільною, незалежною і суверенною державою.

До Дня Української Державності у відділі читальних залів Волинської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки підготовлено огляд літератури «День Української Державності: наш шлях крізь віки». Представлені видання розповідають про ключові етапи українського державотворення, видатних діячів, боротьбу за незалежність та багатовікову історію українського народу.









Запрошуємо всіх охочих ознайомитися з книжковою добіркою та відкрити для себе сторінки історії, які засвідчують: українська державність має міцне тисячолітнє підґрунтя, а її сила завжди була і залишається в єдності, гідності та любові до рідної землі.


вівторок, 19 травня 2026 р.

Відкритість як основа демократії: тематичний огляд літератури

У межах Тижня Відкритого Уряду, що триває в Україні з 18 по 22 травня 2026 року за ініціативи міжнародного партнерства «Відкритий Уряд», у відділі читальних залів підготовлено тематичний огляд літератури «Демократія в дії: від ідеї до рішення».

Цей огляд присвячений ідеї відкритості як основі сучасного демократичного суспільства. Тут зібрані видання, що допомагають краще зрозуміти, як формується довіра між громадянами та владою, як працюють механізми участі та чому прозорість ухвалення рішень є не просто принципом, а щоденною практикою.

У фокусі добірки - ключові теми сучасного суспільного розвитку:

• демократія та громадянське суспільство;

• принципи відкритого врядування;

• громадянська участь і освіта;

• права людини та свобода слова;

• електронне врядування й доступ до публічної інформації;

• прозорість і підзвітність державних інституцій.

Окремий акцент зроблено на сучасних викликах демократії в Україні, ролі громадян у суспільних змінах та значенні партнерства між державою і громадою. Саме в цій взаємодії народжуються ефективні рішення, що впливають на розвиток країни.













Представлені книги, наукові праці та публіцистичні видання показують, як демократичні цінності переходять із площини ідей у реальні управлінські процеси - від громадської ініціативи до державного рішення.

Запрошуємо всіх бажаючих ознайомитися з оглядом літератури та долучитися до розмови про відкритість, відповідальність і силу громадянської участі у розвитку України.

неділя, 17 травня 2026 р.

Жорстокі долі в лещатах тоталітаризму: пам’ять, що не має права зникнути

Є дати, які не святкують. Їх проживають у тиші. Без урочистостей, без гучних слів - лише з усвідомленням того, скільки людських доль було зламано там, де мала панувати справедливість.

День пам’яті жертв політичних репресій - саме такий день. Він повертає нас у ХХ століття, коли страх став інструментом управління, а людське життя - предметом статистики. Коли за слово, погляд або просто походження можна було опинитися у в’язниці, таборі чи безіменній могилі.

Тоталітарна система не сперечалася. Вона викреслювала. Інтелігенцію, священників, учителів, селян, військових, митців - усіх, хто не вписувався у жорсткі рамки “правильного мислення”. Історія цих людей сьогодні повертається до нас уривками: з архівних справ, листів, спогадів, пожовклих сторінок і родинних переказів.

Саме цій темі присвячена книжкова виставка «Жорстокі долі в лещатах тоталітаризму». Це не просто добірка видань. Це спроба зібрати розірвану пам’ять у цілісну картину. Показати, що за кожним сухим рядком історичного документа стоїть жива людина - зі своїми мріями, роботою, родиною, незавершеними планами.

Документальні дослідження відкривають механізми репресій, які працювали холодно й беземоційно. Архівні матеріали повертають голос тим, кого намагалися змусити мовчати назавжди. Книги пам’яті називають імена - і саме в цьому їхня найбільша сила. Бо назване ім’я перестає бути статистикою і знову стає людиною.

Окреме місце займають свідчення очевидців. У них немає прикрас, лише правда, прожита на межі виживання. І ця правда іноді важча за будь-який історичний аналіз.









Сьогодні такі видання виконують не лише освітню, а й моральну функцію. Вони вчать пам’ятати не з обов’язку, а з внутрішньої потреби. Бо забуття завжди починається там, де перестають ставити запитання.

Ця виставка - про повернення голосів. Про відновлення імен. Про спробу зрозуміти, як легко руйнується людська гідність і як довго вона відновлюється.

Пам’ять про репресованих - це не сторінка минулого, яку можна перегорнути. Це частина нашої відповідальності перед тими, хто не мав можливості дожити своє життя.

І, можливо, найважливіше, що ми можемо зробити сьогодні, - не дозволити цій пам’яті зникнути вдруге.