Бабин Яр: пам’ять, яку не можна стерти

29 вересня в Україні вшановують пам’ять жертв трагедії Бабиного Яру - одного з найвідоміших символів Голокосту та нацистського терору в Україні.

У вересні 1941 року Київ опинився під владою нацистських окупантів. 28 вересня на вулицях міста з’явилися оголошення з наказом євреям Києва зібратися наступного ранку біля залізничної станції. Людей змусили повірити, що йдеться про переселення.

29 та 30 вересня 1941 року тисячі людей прийшли до Бабиного Яру. Серед них були жінки, діти, літні люди та чоловіки. Нацистські окупанти та їхні пособники розстріляли 33 771 єврея. Ця цифра була зафіксована у звіті німецького командування.

Однак масові вбивства в Бабиному Яру не припинилися. Упродовж 1941–1943 років тут загинули десятки тисяч людей різного походження та статусу: євреї, роми, радянські військовополонені, українські патріоти, підпільники, цивільні кияни та інші жертви нацистського терору.

Серед українців, убитих у Бабиному Яру, була Олена Теліга - поетеса, публіцистка та діячка українського визвольного руху. Її життя обірвалося в лютому 1942 року.

Восени 1943 року, відступаючи з Києва, нацисти намагалися знищити сліди своїх злочинів. В'язнів Сирецького табору змушували розкопувати масові поховання та спалювати тіла загиблих. Так окупанти прагнули приховати масштаби скоєного.

Після війни про трагедію Бабиного Яру довгий час говорили недостатньо. Радянська влада замовчувала специфіку Голокосту та намагалася представити загиблих лише як «мирних радянських громадян».

Бабин Яр сьогодні – це місце скорботи, пам’яті та осмислення минулого. Він нагадує, до яких страшних наслідків можуть призвести ненависть, антисемітизм, расизм, знецінення людського життя та безкарність злочинів.

До Дня пам’яті трагедії Бабиного Яру у відділі читальних залів Волинської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки організовано книжкову виставку «Тиша крізь крики минулого: Бабин Яр в пам’яті».

Представлені на виставці книги та інформаційні матеріали розповідають про історію Бабиного Яру, трагедію Голокосту, злочини нацистського окупаційного режиму, долі людей, які стали жертвами масових убивств, а також про формування історичної пам’яті про ці події.

Книжкова виставка покликана не лише ознайомити читачів з історичними фактами, а й спонукати до роздумів про цінність людського життя, відповідальність за збереження правди та необхідність пам’ятати тих, кого було вбито лише за те, ким вони були.

Пам’ять – це спосіб не дозволити минулому зникнути в тиші.

Бабин Яр мовчить.

Але книги говорять.

Говорять про людей, чиї голоси були назавжди обірвані, і про історію, яку ми маємо пам’ятати.