понеділок, 4 травня 2020 р.

ПРОГОЛОШЕННЯ ВСЕУКРАЇНСЬКОЮ ПРАВОСЛАВНОЮ ЦЕРКОВНОЮ РАДОЮ АВТОКЕФАЛІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ 5 ТРАВНЯ 1920 РОКУ

   Церковний рух за утворення автокефальної православної церкви в Україні тривав упродовж 1917–1921 роківНа початку грудня 1917 року організаційним комітетом зі скликання Всеукраїнського церковного собору  був створений тимчасовий керівний орган Української православної церкви – ВСЕУКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКОВНА РАДА (ВУПЦР)До складу Ради входили представники духовенства та віруючих зі всієї України. Очолювали ВУПЦР відомі вітчизняні церковні діячі – архієпископ О. Дородницький та протоієрей В. Липківський. Законом Директорії УНР 1919 та постановою Всеукраїнської православної церковної ради від 5 травня 1920 було проголошено православну церкву України автокефальною та соборноправною, а 1921 році скликано Всеукраїнський православний церковний собор, на якому пресвітерським чином висвячено ієрархію УАПЦ. (За матеріалами Енциклопедії історії України)
   Більше дізнатися про історію церкви в добу Української революції 1917–1921рр. зможете безкоштовно на ресурсі "ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА "УКРАЇНІКА""

  Праця В. Липківського про УАПЦ є надважливим матеріалом, бо писана живим свідком росту і занепаду української церкви. Автор попереджає, щоне мав доступу до архівних джерел, тому трактує свою працю, як твір мемуарного характеру з виразним суб'єктивним забарвленням. Саме ці риси надають твору своєрідної безпосередності, живості й історичної перспективи. Він писав історію УАПЦ не лише чорнилом, а й кров'ю свого серця.

   Василь Олексійович Біднов характеризує становище церкви в УНР. Він вказує на велике значення проголошення автокефалії завдяки зусиллям діячів Директорії. Бажаючи церковного відродження, український народ прагне позбавитись залежності від російської церкви, оскільки російські єпископи лише перешкоджають національному культурному зростанню. Біднов виступає захисником української мови, стверджуючи необхідність її використання в церкві, бо це не тільки не порушує догматів, а й робить їх ближчими до віруючих.

   У виданні розкривається позиція Уряду УНР за часів Директорії стосовно релігії та Церкви, аналізується закон 1919 р. про автокефалію УПЦ, широко реконструюється на підставі виключно архівних матеріалів діяльність Комісаріату  Міністерства культів. Розглядається внутрішньоцерковне життя: боротьба прихильників Патріаршої (РПЦ) та Автокефальної (УПЦ) Церков.

   Ульяновський, Василь Іринархович. Церква в Українській Державі 1917-1920рр. (доба Української Центральної Ради) : навч. посіб. для студ. вищ. закл.освіти / Василь Ульяновський. – Київ: Либідь, 1997. – 196, [2] c.
   У посібнику аналізується державна політика Української Центральної Ради та позиція її головних угруповань стосовно релігії та церкви. Детально освітлюється діяльність Департаменту ісповідань, зокрема проблема українізації Церкви. Широко реконструюється внуштрішньоцерковне життя в Україні: єпархіальні з'їзди, церковно-релігійні рухи, створення та діяльність Всеукраїнської Православної Церковної Ради та перша сесія Всеукраїнського Церковного Собору. 

   Ульяновський, Василь Іринархович. Церква в Українській Державі 1917-1920 рр. (доба Гетьманату ПавлаСкоропадського) : навч. посіб. для студ. вищ. закл. освіти / ВасильУльяновський. – Київ: Либідь, 1997. – 318, [1] с.
   У посібнику розглядається особиста позиція Гетьмана Павла Скоропадського стосовно релігії та церкви. Детально, на підставі виключно архівних матеріалів, аналізується структура, склад та основні напрями діяльності Міністерства ісповідань щодо Православної Церкви та інших конфесій. Всебічно розглядається внутрішньоцерковне життя: єпархіальні Собори, загальний стан Церкви та її управління, вища церковна влада, друга та третя сесії Всеукраїнського Церковного Собору.

   За матеріалами інтегрованого ресурсу "ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА "УКРАЇНІКА""

Немає коментарів:

Дописати коментар