21 листопада - День Гідності та Свободи

 

День Гідності та Свободи День Гідності та Свободи відзначають щорічно 21 листопада згідно з указом президента України № 872/2014 від 13 листопада 2014 року. Цей день установлено «з метою збереження й донесення до сучасного та майбутнього поколінь інформації про доленосні події в Україні початку ХХІ століття, утвердження ідеалів свободи й демократії, а також віддання шани патріотизму та мужності громадян, які восени 2004- го й у листопаді 2013-го – лютому 2014 року стали на захист демократичних цінностей, прав та свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору». Цього дня у 2004 та 2013 роках на столичний майдан Незалежності вийшли небайдужі громадяни. У листопаді 2004-го – щоб захистити своє право на чесні вибори. За дев’ять років – щоб обстояти свою гідність та європейське майбутнє України. 21 листопада 2024 року відзначаємо 20-ту річницю Помаранчевої революції – першого Майдану в історії незалежної України, який істотно вплинув на формування національної свідомості громадян України, демократизацію суспільства та завдяки якому набуто вирішального для подальшого становлення української нації досвіду успішної боротьби й перемоги. Помаранчева революція та Революція Гідності сприяли збереженню незалежності України та сформували українську націю, здатну сьогодні боронити державу.

Революція Гідності стала бойовим хрещенням для українського суспільства, яке вперше з моменту відновлення незалежності усвідомило ціну свободи, побачивши кров, пролиту майданівцями за нашу свободу та гідність, за право українців вільно творити майбутнє. У вогні Майданів загартувалися чимало тих, хто навесні 2014 року добровольцем вирушив із Майдану на український Схід, щоб захистити його від російської агресії, а в лютому 2022 року під час широкомасштабного вторгнення став на захист України від російської навали. Події листопада 2013-го – лютого 2014 року, феноменом яких стали самоорганізація громадян, взаємопідтримка, чітка громадянська позиція й усвідомлення відповідальності за долю держави, довіра та відчуття єдності, дали українцям змогу вистояти впродовж майже трьох років широкомасштабної агресії росії.

Цій даті приурочена виставка у відділі читальних залів Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки : “МАЙДАН. ВІЙНА. СВОБОДА.” Запрошуємо до перегляду.

Дякуємо ЗСУ. Разом до перемоги.

“Відлік мужності: 1000 днів війни за свободу”

19 листопада ми згадаємо сумний день - 1000 днів від початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну. Це - 1000 днів стійкості, мужності та неймовірної єдності всього українського народу. 1000 днів, протягом яких кожен українець, незалежно від місця, віку чи професії, став частиною великої боротьби за свободу.

Цей день - нагадування про нашу силу, про нескореність і віру в перемогу. Разом, завдяки нашим захисникам і захисницям, підтримці волонтерів та кожного з нас, ми пройшли цей шлях і продовжуємо йти далі. Схиляємо голову перед тими, хто віддав своє життя, і дякуємо всім, хто бореться сьогодні за наше мирне завтра!

У відділі читальних залів Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки відбулася презентація книжкової виставки.

24 лютого 2022 року росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, вбивши тисячі людей та завдавши масштабних руйнувань. Минуло майже 1000 днів війни. 1000 днів сліз болю, відчаю, стійкості, надії, незламності. Україна стоїть, чинить опір та вірить у Перемогу.

Це були  роки єдності та стійкості всіх громадян України заради Перемоги,  роки волонтерства та підтримки ЗСУ, роки гірких втрат та вічної пам’яті Героїв, які віддали свої життя заради нас. Це найтрагічніші події у житті кожного з нас, але вони варті того, щоб про них пам’ятати.

Волноваха – місто на півдні Донецької області. Населення до війни становило 21 678 осіб. У ході війни Волноваха була окупована та зруйнована вщент, людей евакуювали, а всі споруди окупанти зрівняли з землею.

Госто́мель — селище міського типу в Київській області. Населення становило 16 945 осіб.  Переважна більшість вулиць міста було сплюндровано. Багато будинків розвалені й потрощені. Магазини, місцевий ринок і навіть капличка були атаковані ворогом. Знищено гордість України, найбільший у світі  літак «Мрія» і аеропорт

Маріуполь-Місто в Донецькій області. Населення до війни- 431 859 мешканців.  Задокументовано 87 тисяч загиблих, ці цифри не є остаточними, адже окупація триває і зараз.

Бойові дії в Харкові-від 24.02.2022 і до цього часу. До війни  населення 1 421 125 осіб. Агресор вбив більше 1000 мирних жителів, зруйновано чверть всіх будинків, постраждали 53 дитсадка, 69 шкіл  та 15 лікарень. Харків постійно обстрілюють із землі та повітря, але місто живе та працює.

Бойові дії в Охтирці: 24.02.2022 р – 27.03.2022 р. Місто Сумської області. Населення до війни - 47 603 осіб. Невелике містечко біля кордону хотіли взяти за лічені години. Але розхвалена міць російської армії виявилась безсилою проти 40 тисячного українського міста і його захисників. Через це окупанти почали просто зрівнювати його з землею, зокрема і забороненими вакуумними бомбами. Місто зазнало значних руйнувань від обстрілів, але значно затримало рух ворожої армії на початку війн

Бойові дії в Миколаєві  24 березня 2022 р. – дотепер. Населення  до війни - 486 267 осіб. Серед пошкоджених та знищених об’єктів більше 2 000 житлових будинків, 29 медичних закладів, 153 навчальні заклади, 73 заклади культури, 26 об’єктів промислових підприємств, 130 об’єктів газопостачання, 254 об’єкти електропостачання та ін.

Херсон. Населення до війни - 279 131 особа.  На початку березня російські війська окупували практично всю територію області, у тому числі і обласний центр. Місцеві жителі чинили героїчний опір. Попри тиск окупантів виходили на мирні демонстрації проти окупації. 11 листопада в місто увійшли Збройні сили України. Херсон був звільнений після 256 днів окупації.

Бойові дії в Бучі : 25.02.2022 р. – 31.03.2022 р. Місто Київської області. До війни 28533 осіб населення. Загиблих 458 мирних жителів. Російські військові на важкій техніці потрапили до Бучі зранку 27 лютого. Місто перебувало в окупації 28 днів. 31 березня місто було звільнено від російських окупантів. Були виявлені незліченні випадки воєнних злочинів Росії, зокрема масових убивств та страт цивільного населення, 90 % жертв серед мирних жителів міста загинули внаслідок розстрілів росіянами

Бої за Чернігів 24.02.2022 р. – 04.04.2022 р. Населення до війни 282747 осіб. Чернігів пережив авіаудари, скидання 500-кілограмових бомб, розстріли забороненими касетними снарядами. Російські війська здійснювали масований обстріл міста, бо не могли його захопити. Завдано руйнувань 27 (з 34) школам та 37 (з 52) дитячим садкам, 3 (з 4) лікарням. Загинуло до 500 осіб мирного населення.

Бої за Ірпінь: 27.02.2022-26.03.2022  Місто Київської області. Населення до війни 65167 жителів. Повне звільнення міста від російської армії  відбулося 28 березня. В Ірпені, російські окупанти знищили та пошкодили 71% будівель, серед них — заклади освіти та медицини. Загинуло 322 мирних жителя.

Бахмут. Місту не присвоєно звання міста-героя, але це – наша фортеця. Населення до війни – більш ніж 70 000 людей, з них близько 50 000  евакуювались у перші ж місяці повномасштабного вторгнення. Останні півроку захоплення міста є однією з основних цілей ворога, а захисники України ціною неймовірних зусиль продовжують відбивати щоденні штурми.

Ця війна зачепила кожного,  і кожен з нас відчув її на собі. Війна змінила нас усіх. Ми відкрили себе заново, віднайшли в собі сили і море любові -до рідної землі, до близьких людей. Наші вчителі навчились пакувати продукти на гуманітарну допомогу, плести сітки і зустрічати біженців. Матері навчились проводжати на вокзалах найрідніших людей і відпускати їх у невідомість. І ми всі щодня з невідомих резервів навчились брати сили, щоб вірити і чекати. І любити так, як не знали, що вміємо. 

Ми обов’язково переможемо. Україна підніметься з руїни, стане   ще сильнішою, ще могутнішою, ще красивішою.    

 

Військові капелани. Їх зброя - молитва

Відважно й самовіддано наша країна захищає свою незалежність, відбиваючи широкомасштабну агресію росії. Війна важка та болюча… Попри страх і біль ми не опускаємо рук, а боремося задля перемоги України та миру. Це наша спільна справа. Ми всі повинні розуміти, що свободу та незалежність здобуває «не хтось» і «не там», а вся Україна.

Є ще одна категорія героїв цієї війни, які тримають дуже важливу її оборону, а саме – духовну – це капелани! Вони, ризикуючи власним життям, допомагають воїнам виконувати свій обов’язок, морально підтримуючи їх.

Актуальність військового капеланства розпочалася зі збройної агресії рф у 2014 році. Саме тоді священники почали їздити до району бойових дій як волонтери, щоб підтримувати й допомагати військовим і цивільному населенню. Наступним етапом став 2015-2016-й, коли священники прийшли до війська на посади капеланів як цивільні особи. Проте держава не могла забезпечувати їм всіх гарантій і прав під час перебування в районі бойових дій, а саме там має бути військовий капелан. Бути поруч із військовослужбовцем — саме таким є девіз військового капелана. Тому у 2021 році набув чинності Закон України «Про службу військового капеланства». Саме після початку широкомасштабного вторгнення у 2022 році почала реалізовуватися Служба військового капеланства.

День військового капелана приурочено до дня вшанування святителя Мартина Милостивого, єпископа Турського, якого вважають засновником військового капеланства і покровителем військових капеланів.

Військові капелани в Україні виконують важливу роль. Словом і вчинком, порадою й увагою, добротою та співчуттям вони оберігають душі бійців, зцілюючи їхні невидимі рани. Вони є не лише духовною, а й психологічною підтримкою для бійців. Їх зброя – Слово Господнє. Своїми проповідями капелани зцілюють душі та зміцнюють у воїнів віру в Господа.

Місія капеланів – не лише духовна, а й волонтерська. Вирушаючи на передову, священники щоразу везуть бійцям найнеобхідніше. Тож і зустрічають наші бійці своїх наставників з особливою теплотою та радістю. Бо капелани завжди готові служити Богу, людям і Україні.

Сьогодні, в Волинській ОУНБ імені Олени Пчілки відбулася зустріч з військовими штатними капеланами з нагоди Дня військового капелана в Україні, під назвою “Військові капелани. Їх зброя - молитва”. На заході виступили військові капелани: капелан 204-ї  Севастопольської бригади тактичної авіації Олександр Вронський, капелан Сотої бригади Волинської ТРО Володимир Труш, капелан 1-шої Галицько - Волинської бригади РТВ Володимир Лозинський, капелан Сергій Лісницький з отцем Петром, помічником,  Віталій Антонюк – капелан охорони батальйону аеродрому, Волощук Сергій - пастор церкви євангельських християн баптистів, капелан 1-ої бригади ТРО. 

До Дня військового капелана  підготували тематичну виставку «Капелани – герої, які підтримують стійкість духу наших воїнів». Серед матеріалів є книга «Капелани. На службі Богу і Україні» на якій залишили свої побажання запрошені отці. Це видання Українського інституту національної пам’яті, що побачило світ наприкінці 2019 року. У ньому спогади військових капеланів різних конфесій, які від початку війни на Сході України здійснювали душпастирське служіння серед українських воїнів. Серед 35 військових капеланів героями книжки стали волиняни: священники Православної церкви України Михайло Бучак, Олександр Вронський та Олег Дядюсь.

Музичні номери прозвучали у виконанні студенток Луцького педагогічного коледжу Анастасії Захарчук, Анастасії Коцюби  та Вікторії Гусак під керівництвом Надії Павлюк.

На зустріч з військовими капеланами учасниками російсько-української війни, що відбулася в актовій залі Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки, завітали студенти та викладачі КЗВО «Луцького педагогічного коледжу» Волинської обласної ради, учні  Волинського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Небесної Сотні.

Хвилиною мовчання вшанували світлу пам’ять всіх українців, які загинули у  війні за волю та незалежність України.

Сьогодні хочеться побажати всім нам завжди відчувати у своєму житті захист та бути вдячним за нього Господу Богу і всім тим, хто сьогодні нас захищає. Нехай Господь дає нам сили, стійкість, мужність для того, щоб ми продовжували йти нашим шляхом боротьби, але з твердою вірою в те, що ми рухаємося до остаточної правильної мети. А наша мета — це перемога. Тому вітаю всіх вас з Днем військового капелана і бажаю всім нам рухатися вперед до перемоги.

Слава Україні!                                 

Героям слава!

 

Військові капелани. Їх зброя – молитва

 

“Душу - Богові, життя - Україні, честь - для себе”

1 жовтня, у християнське свято Покрови Пресвятої Богородиці ми відзначаємо  День захисників та захисниць України і, водночас, День Українського козацтва.

У Волинській ОУНБ імені Олени Пчілки спільно з КЗВО «Луцький педагогічний коледж» викладачі коледжу Анатолій Кравець, Надія Павлюк, клуб «Всесвіт» і вокальна майстерня «Успіх» провели зустріч з ветеранами російсько-української війни “Душу - Богові, життя - Україні, честь - для себе”

Це державне свято було започатковане у 2014 році. Спочатку воно називалося День захисника України, і лише в 2021 році отримало нинішню назву.

Цей день обрали невипадково. Споконвіків на свято Покрови наші пращури вшановували воїнів-захисників. Традиція ця дуже давня і походить ще з часів Київської Русі. Козаки вважали Покрову своєю заступницею. На Січі була церква на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Збираючись у похід на ворога, козаки проводили молебень до своєї покровительки. Повернувшись щасливо з походу, дякували їй за збережене життя.

День захисника і захисниць України – свято не тільки військових. Це свято нескорених, свідомих громадян, які вболівають за долю нашої країни, день усіх небайдужих, які своєю професійною діяльністю, сумлінною працею, волонтерською роботою забезпечують Україні захист. 

Перегорнімо сучасну сторінку історії України, вдивімось в обличчя наших героїв – захисників України! Революція гідності, події на Донбасі…Вони тривожать наші душі, не залишають байдужими жодного громадянина України, і тому кожному з нас необхідно усвідомити, за що боролися учасники Революції Гідності і заради чого пожертвували своїм життям Небесна Сотня, заради чого захищають нашу Україну воїни АТО.

       

Настав той час! Війна настала! Ніким не оголошена війна. Несправедлива, незрозуміла війна…Війна це горе не однієї людини, а цілого народу. Будь- яка війна несе смерть. Каліцтво вдягає в жалобу тисячі материнських сердець. Захисники не шкодують свого здоров’я, готові покласти своє молоде життя на вівтар боротьби із сепаратистами на вистражданих східних кордонах країни.

Це наш  біль і наша гордість, це наші сльози і наш душевний щем вдячності за все, що зробили ці люди для нас. Вони – теперішній голос нашого сумління, своїм прикладом показують силу та незламність українського духу.

Поряд із чоловіками на захист Батьківщини стали і жінки. В сучасній українській армії кожен десятий боєць – жінка. Вони пліч-о-пліч із чоловіками служать на передовій, освоїли спеціальності снайпера, кулеметника, розвідника, механіка, інструктора, медика. Тому 1 жовтня ми вітаємо всіх захисників України, незалежно від статі. 

Вклоняємося подвигу тих, хто віддав своє життя в ім’я свободи нашої держави, мужньо захищаючи рідну землю, і тим хто тепер несе військову службу в зоні бойових дій, їхній відданості українському народові, мужності та героїзму.

 

Сьогодні ми вшановуємо пам’ять всіх українців, які загинули у нашій вітчизняній війні. Усіх, кого ми втратили через вторгнення росії. Через терор, розв’язаний окупантами.  Усіх, хто воював. Усіх військових і усіх цивільних. Дорослих і дітей. Усіх, хто міг би ще жити, якби росія не почала цю війну. Вічна пам’ять кожному, хто загинув за Україну!

Всі присутні в залі хвилиною мовчання вшанували пам'ять полеглих.

На нашій зустрічі були присутні ветерани, учасники бойових дій, які брали участь на Сході та Півдні України: Максим Денисенко, ветеран війни, учасник бойових дій, а також його дружина Людмила Денисенко; Сергій Сак, ветеран війни, учасник бойових дій, стрілець кулеметного відділення. Головна увага, шана і безмежна вдячність нашим воїнам-захисникам.

 

З вітальним словом до присутніх звернулася т.в.о. директора книгозбірні Наталія Граніч.

На зустріч з ветеранами  завітали студенти та викладачі з  КЗВО «Луцький педагогічний коледж», користувачі бібліотеки та громадськість міста.

Нікого не залишили байдужими виступи студентів клубу «Всесвіт» і вокальної майстерні «Успіх». Поезію прочитала авторка своїх віршів Анастасія Веснянка.

Учасники зустрічі мали змогу ознайомитись з виставками літератури «До волі, до бою, до Перемоги», а також «Міста героїв». А на згадку про зустріч та з побажаннями перемоги студенти подарували військовим обереги.

Нехай Господь і обереги бережуть Вас.

 Слава Україні – Героям Слава!!!