четвер, 7 травня 2020 р.

8 ТРАВНЯ – ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ТА ПРИМИРЕННЯ

  8 травня в багатьох країнах світу згадують події Другої світової війни, адже це найкривавіший глобальний конфлікт, у ході якого загинуло за різними оцінками від 50 до 85 мільйонів людей. Війна для України почалася 1 вересня 1939 р. із нападу нацистської Німеччини на Польщу. Цього дня німецька військова авіація бомбардувала Львів та інші міста. Від 17 вересня учасником Другої світової війни на боці Німеччини став Радянський Союз.
  День пам’яті та примирення та День перемоги символізує не тріумф переможців над переможеними, а має бути нагадуванням про страшну катастрофу і застереженням, що не можна розв’язувати складні міжнародні проблеми збройним шляхом, ультиматумами, агресією, анексією. Вона скінчилася і найважливішим її підсумком має бути не перемога, а мир.
  Україна зробила значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками Німеччини. Ціною цього стали надзвичайні втрати українців і громадян України інших національностей упродовж 1939–1945 років. Найтяжчі – демографічні, які оцінюють у 8–10 мільйонів осіб.
  Трагедія Українського народу в роки Другої світової полягала в тому, що на час початку війни він був розділений між кількома державами. Українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі інтереси і вбивати інших українців. За панування над Україною воювали дві тоталітарні системи, що однаково не рахувалися з ціною людського життя. Кожна сторона протистояння намагалася продемонструвати на наших землях прихильність до українства. Однак єдиним справді українським суб’єктом у роки війни був визвольний рух – передовсім, Українська повстанська армія.
  У Другій світовій війні Україні випала героїчна і разом з тим трагічна роль. Єднання суспільства навколо усвідомлення цієї істини й надалі сприятиме ефективному протистоянню зовнішнім викликам та загрозам.
  Сьогодні Україна, як і у роки Другої світової війни є епіцентром протистояння агресору. Україна є важливим чинником європейської безпеки у протистоянні російській агресії.


Docudays UA-2020: переглянути фестивальні стрічки можна до 10-го травня включно


  17 Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA завершився та оголосив переможців та переможниць.

  Цього року фестиваль встановив низку рекордів: понад чотири тисячі хвилин безкоштовного актуального документального кіно онлайн, 250 віртуальних зустрічей у секції для професіоналів DOCU/ПРО, 70 фільмів з адаптованими субтитрами для людей з порушеннями слуху і три фільми зі звукописом для незрячих. Однак Docudays UA на цьому на завершується: більшість стрічок фестивальної програми можна переглянути на DOCU/SPACE до 10-го травня включно.
  Нагадаємо, що Волинська ДОУНБ імені Олени Пчілки є партнером Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини DOCUDAYS UA і нові фестивальні стрічки можна буде переглянути під час Мандрівного фестивалю, який традиційно проходить в листопаді-грудні.
  У постійному доступі на DOCU/SPACE з’являться записи онлайн-трансляці правозахисних подій RIGHTS NOW!, лекцій та зустрічей майстерні документалістики DOCU/КЛАС, зустрічей з режисер(к)ами та кінокритиками. До постійної колекції платформи входять воркшопи та лекції DOCU/КЛАС попередніх років, а також створений потужний архів сучасної української документалістики, який формуватиме історію. Крайній перегляд, який відбувся в межах Кіноклубу в нашій бібліотеці, був присвячений життю ромської громади. Фільм Романа Бондарчука «Ромська мрія» завжди викликає жваве обговорення після перегляду і потребує фахових експертних оцінок під час дискусії. Стрічку можна буде переглянути на платформі DOCU/SPACE після 10-го травня.

понеділок, 4 травня 2020 р.

ПРОГОЛОШЕННЯ ВСЕУКРАЇНСЬКОЮ ПРАВОСЛАВНОЮ ЦЕРКОВНОЮ РАДОЮ АВТОКЕФАЛІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ 5 ТРАВНЯ 1920 РОКУ

   Церковний рух за утворення автокефальної православної церкви в Україні тривав упродовж 1917–1921 роківНа початку грудня 1917 року організаційним комітетом зі скликання Всеукраїнського церковного собору  був створений тимчасовий керівний орган Української православної церкви – ВСЕУКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКОВНА РАДА (ВУПЦР)До складу Ради входили представники духовенства та віруючих зі всієї України. Очолювали ВУПЦР відомі вітчизняні церковні діячі – архієпископ О. Дородницький та протоієрей В. Липківський. Законом Директорії УНР 1919 та постановою Всеукраїнської православної церковної ради від 5 травня 1920 було проголошено православну церкву України автокефальною та соборноправною, а 1921 році скликано Всеукраїнський православний церковний собор, на якому пресвітерським чином висвячено ієрархію УАПЦ. (За матеріалами Енциклопедії історії України)
   Більше дізнатися про історію церкви в добу Української революції 1917–1921рр. зможете безкоштовно на ресурсі "ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА "УКРАЇНІКА""

  Праця В. Липківського про УАПЦ є надважливим матеріалом, бо писана живим свідком росту і занепаду української церкви. Автор попереджає, щоне мав доступу до архівних джерел, тому трактує свою працю, як твір мемуарного характеру з виразним суб'єктивним забарвленням. Саме ці риси надають твору своєрідної безпосередності, живості й історичної перспективи. Він писав історію УАПЦ не лише чорнилом, а й кров'ю свого серця.

   Василь Олексійович Біднов характеризує становище церкви в УНР. Він вказує на велике значення проголошення автокефалії завдяки зусиллям діячів Директорії. Бажаючи церковного відродження, український народ прагне позбавитись залежності від російської церкви, оскільки російські єпископи лише перешкоджають національному культурному зростанню. Біднов виступає захисником української мови, стверджуючи необхідність її використання в церкві, бо це не тільки не порушує догматів, а й робить їх ближчими до віруючих.

   У виданні розкривається позиція Уряду УНР за часів Директорії стосовно релігії та Церкви, аналізується закон 1919 р. про автокефалію УПЦ, широко реконструюється на підставі виключно архівних матеріалів діяльність Комісаріату  Міністерства культів. Розглядається внутрішньоцерковне життя: боротьба прихильників Патріаршої (РПЦ) та Автокефальної (УПЦ) Церков.

   Ульяновський, Василь Іринархович. Церква в Українській Державі 1917-1920рр. (доба Української Центральної Ради) : навч. посіб. для студ. вищ. закл.освіти / Василь Ульяновський. – Київ: Либідь, 1997. – 196, [2] c.
   У посібнику аналізується державна політика Української Центральної Ради та позиція її головних угруповань стосовно релігії та церкви. Детально освітлюється діяльність Департаменту ісповідань, зокрема проблема українізації Церкви. Широко реконструюється внуштрішньоцерковне життя в Україні: єпархіальні з'їзди, церковно-релігійні рухи, створення та діяльність Всеукраїнської Православної Церковної Ради та перша сесія Всеукраїнського Церковного Собору. 

   Ульяновський, Василь Іринархович. Церква в Українській Державі 1917-1920 рр. (доба Гетьманату ПавлаСкоропадського) : навч. посіб. для студ. вищ. закл. освіти / ВасильУльяновський. – Київ: Либідь, 1997. – 318, [1] с.
   У посібнику розглядається особиста позиція Гетьмана Павла Скоропадського стосовно релігії та церкви. Детально, на підставі виключно архівних матеріалів, аналізується структура, склад та основні напрями діяльності Міністерства ісповідань щодо Православної Церкви та інших конфесій. Всебічно розглядається внутрішньоцерковне життя: єпархіальні Собори, загальний стан Церкви та її управління, вища церковна влада, друга та третя сесії Всеукраїнського Церковного Собору.

   За матеріалами інтегрованого ресурсу "ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА "УКРАЇНІКА""

неділя, 26 квітня 2020 р.

Чорнобильська трагедія: пам'ятаємо заради життя (до 34-х роковин Чорнобильської катастрофи)

  Чорнобильська катастрофа – екологічно-соціальна катастрофа, спричинена вибухом і подальшим руйнуванням четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції в ніч на 26 квітня 1986 року, розташованої на території України. Руйнування мало вибуховий характер, реактор був повністю зруйнований і в довкілля було викинуто велику кількість радіоактивних речовин.
  Чорнобильська атомна електростанція є символом наймасштабнішої техногенної катастрофи в історії людства. Трагедія, спричинена вибухом на її четвертому енергоблоці, не має аналогів за обсягами забруднення природного середовища, негативного впливу на здоров’я та психіку людей, їхній побут і соціально-економічні умови життя.
  Щоб запобігти подальшим викидам радіоактивних матеріалів, до кінця 1986-го року четвертий реактор АЕС був накритий спеціальним «саркофагом», збудованим руками сотень тисяч добровольців і мобілізованих солдатів, і Чорнобильська АЕС була знову введена в експлуатацію. Однак великі пожежі і аварії в 1991 та в 1996 роках привели до зупинення спочатку другого, а потім і першого реактора. У 2000-у році був зупинений останній, 3-й реактор, і Чорнобильська АЕС повністю припинила свою роботу.
  8 грудня 2016 року Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй ухвалила резолюцію,  якою проголосила 26 квітня Міжнародним днем пам'яті про чорнобильську катастрофу.
  26 квітня – є днем пам’яті про найбільшу техногенну катастрофу та вшанування героїзму пожежників, експлуатаційного персоналу ЧАЕС, військовослужбовців, будівельників, учених, медиків, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Подвиг цих людей назавжди записано до літопису людської мужності, він навічно залишиться у пам’яті українського народу.
  За матеріалами PON.org та каналу 24.

четвер, 23 квітня 2020 р.

23 квітня - Всесвітній день книги та авторського права

  Починаючи з 1995 року, 23 квітня майже у 200 країнах світу святкується Всесвітній день книги та авторського права. Своїм святом цей день вважають автори, видавці, вчителі, бібліотекарі та всі, хто причетний до книжкової справи. Усюди організовуються цікаві акції, книжкові ярмарки, виставки, презентації, голосні читання, зустрічі з письменниками, автограф-сесії тощо. 

  Традиція святкування народилася в іспанській Каталонії, де вже понад 80 років люди в день святого Георгія дарують червоні троянди і книжки тим, кого люблять: троянди символізують кров, пролиту Георгієм - покровителем Каталонії - у битві з драконом, а книги нагадують про сумну дату 23 квітня 1616 року - день смерті видатного іспанця Мігеля де Сервантеса Сааведри, автора безсмертної літературної перлини "Хитромудрий ідальго Дон Кіхот з Ламанчі".

  Щодо авторського права - це один із засобів охорони інтелектуальної власності людини, набір прав, наданих авторам оригінальних творів. Інтелектуальна власність охоплює всі творіння людського розуму. Великий Мікеланджело писав: "Людина малює головою, а не руками". Авторське право захищає не ідеї або факти, а спосіб їх вираження: письмові, музичні, живописні, драматичні, хореографічні твори, фільми та мультимедійні продукти, комп'ютерні програми. Знаком того, що той чи інший оригінальний твір охороняється авторським правом, служить символ ©. За ним, зазвичай, вказується ім'я власника авторського права та рік створення твору.
  Першим нормативним актом авторського права вважається "Статут королеви Анни", прийнятий в Англії у 1709 році. А в 1967 р. в Стокгольмі була підписана Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності - спеціалізованої агенції Організації Об'єднаних Націй.  Її мета - розвиток збалансованої та загальнодоступної міжнародної системи охорони інтелектуальної власності. З прийняттям Верховною Радою України Закону № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" від 23 грудня 1993 року у нашій країні було створено авторське правове поле, яке весь час удосконалюється і стає ближчим до міжнародних норм.
  З 2001 року з ініціативи мадридських книговидавців ЮНЕСКО проводить щорічний відбір Світової столиці книги. У відбірковий комітет входять представники ЮНЕСКО та трьох міжнародних професійних книговидавничих організацій - Міжнародного союзу видавців, Міжнародної федерації книгопродавців та Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій та установ.
Звання Світової столиці книги присвоюється строком на один рік і набирає чинності 23 квітня, в день святкування Всесвітнього дня книги та авторського права . Присвоєння цього звання є свідченням співпраці між основними партнерами у книговидавничій справі , бажання міст сприяти розвитку книговидавничої справи і читання.

  Світовими столицями книги ставали міста: Мадрид (Іспанія, 2001), Олександрія (Єгипет, 2002), Нью-Делі (Індія , 2003), Антверпен (Бельгія, 2004), Монреаль (Канада, 2005), Турин (Італія, 2006), Богота (Колумбія, 2007), Амстердам (Нідерланди, 2008), Бейрут (Ліван, 2009) , Любляна (Словенія, 2010), Буенос-Айрес (Аргентина, 2011), Єреван (Вірменія, 2012), Бангкок (Таїланд, 2013), Порт-Харкорт (Нігерія, 2014), Інчхон (Південна Корея, 2015), Вроцлав (Польща, 2016), Конакрі (Республіка Гвінея, 2017), Афіни (Греція, 2018), Шарджа (ОАЕ, 2019)
  Титул Світової столиці книги - 2020 ЮНЕСКО присвоїла місту Куала-Лумпур (Малайзія).

  За матеріалами сайту Мала Сторінка.

середа, 22 квітня 2020 р.

Фестивалимо вдома і дивимося відкриття Docudays UA онлайн


Вперше 17 Docudays UA відкриється в 
онлайн-трансляції 24-го квітня о 19:00
    Пандемія та карантин змінили наше повсякденне життя – у цих нових обставинах ми переосмислюємо сталі події та звички, вибудовуємо нові способи взаємодії та комунікації. Сьогодні організація онлайн-фестивалю так само вимагає нових форматів подачі фестивальних та правозахисних подій. Більше про події на фестивальній сторінці Docudays UA.
    P.S. Волинська ДОУНБ імені Олени Пчілки є партнером Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA. При бібліотеці діє Кіноклуб Docudays UA де відбуваються перегляди фестивальних стрічок. 

22 квітня – Всесвітній день Землі

  22 квітня відзначається міжнародною спільнотою як Всесвітній день Землі. В цей день в різних куточках світу проводять різноманітні акції, що покликані спонукати людей бути уважнішими до тендітного і вразливого навколишнього середовища на планеті Земля.

  У День Землі в різних країнах, за традицією, лунає Дзвін Миру, закликаючи людей Землі відчути всепланетну спільність і докласти зусиль до захисту миру на планеті та збереження краси та багатства нашого спільного дому. Цей Дзвін є символ спокою, мирного життя та дружби, вічного братерства і солідарності народів та заклик до дії в ім’я збереження миру і життя на Землі, збереження людства та культури.
  Історія цього свята розпочинаєтся в Америці, де у 1971 році був започаткован Щорічний тиждень землі (третій тиждень квітня). Акція стала дуже популярною серед населеня, а її засновник, сенатор Гейлорд Нельсон був удостоєний високої державної нагороди. У 1990 році День Землі став міжнародним святом, а 90-і роки було проголошено “Десятьоліттям довкілля”. До акції долучилися понад 120 країн, а більш ніж 40 країн об’еднали зусилля для збереження біологічного різноманіття. У 2009 році Генеральна асамблея ООН проголосила Міжнародний день Матері-Землі, постановивши відзначати його 22 квітня. На данний час ця дата відзначаєтся у 193 країнах світу кожного року.
  Символом дня є зелена грецька литера Θ (Тета) на білому фоні. Логотипом – зображення планети Землі (зараз використовуєтся фото, зроблене астронавтами з Аполлону-17 на півдорозі до місяця) на темно-синьому фоні.
  В цей день кожен житель планети може внести свій маленький вклад у справу захисту та відновлення довкілля: очистити від сміття берег улюбленої річки, посадити дерево, хоча б на один день відмовитись від користуванням автотранспортом. Земля – це величезний дар, ресурси якого буде неможливо використовувати вічно. Ми не зможемо врятувати планету згадуючи про неї лише один день на рік – цього явно недостатньо. саме тому слід піклуватися про оточуюче нас середовище протягом всього року. Здавалося б, яка дрібниця в масштабах Планети – вимкнути за собою світло в кімнаті, здати макулатуру на переробку чи пройтися пішки до роботи, та саме з таких дій складаються великі справи! Уявіть – тисяча людей посадила по одному дереву – ось Вам і ліс! Мільйон людей закрутили кран, коли чистили зуби – річку врятували від пересихання. Мільярд людей вимкнули світло, виходячи з кімнати – одна ТЕС не потрібна. Саме такі справи, саме такі дрібниці допомагають нам врятувати природу Землі, зберегти добробут нашого великого спільного Дому.
  За матеріалами сайту ННПП.