"Майдан. Грані незламності" (вечір пам'яті Героїв Небесної Сотні)

Десятий рік поспіль 20 лютого в Україні відзначають День Героїв Небесної Сотні, вшановуючи подвиг учасників революції Гідності та віддаючи належну шану тим, хто загинув протягом кривавих січневих та лютневих днів 2014 року. Саме в ці дні під час Євромайдану протистояння між українським народом і тодішнім режимом сягнуло свого піку. Загалом революційні події зими 2013-2014 років забрали життя 107 Героїв Майдану. Пролита кров зобов’язує кожного усвідомити відповідальність за долю країни, за її майбутнє. Серед Героїв Небесної Сотні є і наші краяни: Василь Мойсей, Едуард Гриневич, Сергій Байдовський, Іван Тарасюк, Олександр Бадера, Юрій Сидорчук та Віктор Хом’як. 23-го серпня 2015 у Луцьку було увічнено пам'ять загиблих під час кривавих подій на Майдані встановленням меморіальної стели Героїв Небесної Сотні. Герої Небесної Сотні віддали свої життя за Україну, за народ, за гідність. Ми маємо шанувати пам’ять про них і передавати наступним поколінням. Через десять років після кривавих подій на Майдані битва за нашу незалежність триває. Для нас, особливо під час війни, важливо не забувати з чого все починалося. Це була фактично перша битва російсько-української війни, битва за наші цінності, за європейське майбутнє та свободу.

Героїв Небесної Сотні тоді вбили за те, що вони за покликом серця захищали свободу, право вибору, гідність, справедливість. За це ж росіяни вбивають українців і сьогодні – за бажання жити у вільній, демократичній і європейській країні, за бажання захистити своє – рідну країну, її незалежність і право нашого народу вільно робити свій вибір.

Волинська ДОУНБ імені Олени Пчілки ще на початку 2014 року започаткувала постійнодіючу тематичну виставку „Герої не вмирають. Просто йдуть з Майдану – в небо. В лицарі – зі смерті...” для увічнення пам’яті тих, хто був на барикадах за покликом своєї душі, відстоював правду та гинув за нашу свободу.

Трагічна дата нової української історії 20 лютого стала символом незламності та джерелом сили для українських воїнів, які й нині боронять нашу країну. Євромайдан увійшов в історію України як символ і взірець жертовності, патріотизму та героїзму. Він укотре підтвердив те, що у найкритичніші та найважливіші періоди нашої історії знайдуться герої, ладні пожертвувати власним життям заради майбутнього України, як незалежної демократичної держави. Революція Гідності стала наймасштабнішим протестом у новітній історії України, боротьбою українських громадян за свої права і демократичний європейський вибір.

Під час заходу відбулася зустріч з рідними загиблих волинських Героїв Небесної Сотні: Тарасюком Миколою Ігоровичем – батьком загиблого Героя України Івана Тарасюка, Стрільбіцькою Оленою – сестрою загиблого Героя України Сергія Байдовського, Бугай Наталією – волинською поетесою, двоюрідною племінницею загиблого Героя України Віктора Хом’яка.

Музичні номери та поезія прозвучали у виконанні студентів КЗВО «Луцького педагогічного коледжу» та учнів Волинського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Небесної Сотні.

Хвилиною мовчання присутні вшанували пам'ять Героїв Небесної Сотні та усіх воїнів, які загинули під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України.

Під час заходу Волинський регіональний музей українського війська та військової техніки представив експозицію оригінальних речей майданівців, артефакти з акцій протесту в Києві.

Корені нашої сили – на Майдані, де наша українська свобода поєдналася з гідністю. Тут ми їх захистили. А далі – відстояли під Києвом, у Харківському наступі, у визволенні Херсона, відстоюємо у обороні Бахмута та Авдієвки. А ще далі – принесемо їх визволеним Мелітополю і Маріуполю, Криму і Донбасу. Бо свободу не спинити. Бо українці – нескорена нація.

Події на Майдані, як і результати російської агресії в Україні, весь світ пам’ятатиме ще упродовж століть. Але ми вистоїмо й переможемо, бо за нами правда! 

Слава Україні! Героям слава!

Чарльз Дарвін – людина, яка сколихнула світ

    

12 лютого відзначається день народження всесвітньо відомого англійського вченого Чарльза Дарвіна. Розроблена ним теорія еволюції назавжди змінила уявлення людей про світ. Щоб вшанувати цінний внесок Дарвіна в світову науку, дата 12 лютого заснована як День Дарвіна.

       Дарвін народився в 1809 році в заможній родині вчених і рано втратив матір. Батько відправив 8-річного Чарльза в пансіон. Там хлопчик проявив інтерес до природи. Замість навчання він почав колекціонувати метелики і мінерали, а також захопився полюванням і хімією. До навчання Чарльз інтересу не виявляв і отримав поганий атестат.

У 1825 Дарвін вступив до Единбурзького університету на лікаря. Але і там йому не були цікаві лекції, а хірургію він зовсім зненавидів. Будучи студентом, Чарльз зацікавився анатомією морських безхребетних і зробив свої перші наукові відкриття.

У 1828 році Дарвін покинув Единбурзький університет і вступив в Кембридж, але і там був не самим старанним учнем. Його новим захопленням стало колекціонування жуків. Він познайомився з відомими в Англії натуралістами, такими, як зоолог Грант, ботанік Генслоу, геолог Седжвік. І не дивно, що, коли виникла потреба рекомендувати досвідченого натураліста до складу експедиції, Генслоу назвав саме Чарльза Дарвіна, який мав достатні природничі знання і навички польового дослідника.

У 1831 році, після закінчення університету, Дарвін як натураліст відправився в кругосвітню подорож до 1836 року. Він уважно записував всі спостереження за 5 років подорожі, поповнив колекцію тварин і описав кілька маловідомих безхребетних.

Під час подорожі по різних континентах Дарвін спостерігав за відмінностями і схожими рисами у різних видів тварин. Все це він описав у своїй першій книзі "Записки натураліста».Основні еволюційні чинники були відображені в головній праці Дарвіна (1859) «Походження видів шляхом природного відбору, або збереження обраних порід в боротьбі за життя». У 1868 р вийшов доповнений його фактичним матеріалом двотомник «Зміна домашніх тварин і культурних рослин».

У 1871 році створив найважливішу працю свого життя - "Походження людини і статевий відбір", і подальший за нею додаток «Вираження емоцій у людини і тварин» (1872), де вперше у світовій історії навів аргументи про походження людини від мавпоподібних предків.

Дарвін був одружений зі своєю двоюрідною сестрою і мав 10 дітей, з яких троє померли в дитинстві. Сам Дарвін помер 19 квітня 1882 році у Дауні. Тіло Чарльза Дарвіна перенесли в Вестмінстерське абатство, де поховали біля Ньютона. 

На честь великого натураліста і дослідника названі тварини, рослини і навіть місто в північній Австралії. Великими працями Дарвіна досі користуються зоологи як настільними посібниками. 

До 215-річчя від дня народження Чарльза Роберта Дарвіна у відділі читальних залів  Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки організована тематична викладка літератури «Чарльз Дарвін – людина, яка сколихнула світ». Запрошуємо до перегляду.

НАЦІОНАЛЬНІЙ АКАДЕМІЇ НАУК – 105!

  У лютому відзначається 105 років від початку діяльності (1919) Української академії наук.  Її першим президентом було обрано видатного вченого-геолога і геохіміка зі світовим ім'ям В. І. Вернадського.

     Назва Академії зазнавала змін чотири рази. У 1918-1921 рр. вона іменувалася Українська академія наук (УАН), з 1921 по 1936 р. – Всеукраїнська академія наук (ВУАН), у 1936-1991 рр. – Академія наук Української РСР, з 1991 по 1993 р. –Академія наук України, а з 1994 р. – Національна академія наук України.

   Національна академія наук України за чинним законодавством є вищою науковою самоврядною організацією України, що заснована на державній власності. Самоврядність Академії полягає у самостійному визначенні тематики досліджень та форм їх організації й проведення, формуванні своєї структури, вирішенні науково-організаційних, господарських, кадрових питань, здійсненні міжнародних наукових зв’язків, виборності та колегіальності органів управління.

  Найвищим органом самоврядування НАН України є Загальні збори, що складаються з дійсних членів (академіків) та членів-кореспондентів.                  

   В НАН України функціонують 3 секції (фізико-технічних і математичних наук; хімічних і біологічних наук; суспільних і гуманітарних наук), що об’єднують 14 відділень: математики; інформатики; механіки; фізики та астрономії; наук про Землю; фізико-технічних проблем матеріалознавства; фізико-технічних проблем енергетики; ядерної фізики та енергетики; хімії; біохімії, фізіології і молекулярної біології; загальної біології; економіки; історії, філософії та права; літератури, мови та мистецтвознавства.

          В Академії діють 5 регіональних наукових центрів подвійного з Міністерством освіти і науки України підпорядкування: Донецький (м. Покровськ), Західний (м. Львів), Південний (м. Одеса), Північно-східний (м. Харків), Придніпровський (м. Дніпро), а також Центр оцінювання діяльності наукових установ та наукового забезпечення розвитку регіонів (м. Київ).

          Основною ланкою структури НАН України є науково-дослідні інститути та інші наукові установи (обсерваторії, ботанічні сади, дендропарки, заповідники, бібліотеки, музеї тощо). В структурі НАН України діють національні заклади – Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського, Національний науковий центр «Харківський фізико-технічний інститут», Національний історико-археологічний заповідник «Ольвія», Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка, Національний дендрологічний парк «Софіївка», Національний науково-природничий музей, Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника, Національний центр «Мала академія наук України». До структури НАН України входять також підприємства дослідно-виробничої бази (дослідні підприємства, конструкторсько-технологічні організації, науково-інженерні центри). Всього на цей час в НАН України діють 147 наукових установ та 35 підприємств дослідно-виробничої бази.

    Академія має власні видавництва «Наукова думка» та Видавничий дім «Академперіодика».

    В умовах російської військової агресії міжнародна співпраця набула нового змісту. Національна академія наук України припинила будь-яке співробітництво з установами і вченими країни-агресора і Республіки Білорусь, а також закликала до цього світову наукову спільноту. Докладалися значні зусилля для залучення підтримки з боку міжнародних та зарубіжних організацій у вигляді надання грантів на виконання досліджень, коштів на утримання і відновлення наукової інфраструктури, гуманітарної допомоги українським ученим.

    Працівники Академії надають допомогу Збройним Силам України на волонтерських засадах. Вони виготовляють та передають у лікувальні заклади та військовим на передову власні розробки – кровоспинні, антисептичні препарати, медичні іммобілізаційні пневматичні шини, матеріали для бронежилетів, автономно-переносні сонячні електростанції, мобільні опалювальні печі та системи автономного живлення тощо. Власними коштами підтримують проєкти із забезпечення ЗСУ новітніми засобами спостереження та розвідки.

У відділі читальних залів діє книжкова виставка «Національна академія наук України : літопис подій крізь призму сучасності». Запрошуємо до перегляду.

 

До дня пам’яті Героїв Небесної Сотні

Крути: історія української нескореності

 

У Крутах у 1918 році вирішувалася доля молодої української держави. Кілька сотень відважних юнаків та чоловіків зробили свій вибір – виступили проти російської військової агресії, стали на захист України.

Бій під Крутами був оборонною операцією, яка зупинила на кілька днів наступ переважних сил ворога. Ця битва символізує патріотизм, стійкість і самопожертву української молоді в боротьбі за державність.

Тоді захисники української незалежності не змогли вистояти в боротьбі з переважними силами агресора. Та подвиг крутянців, як і всіх Героїв визвольних змагань, став прикладом для захисників України в нинішній російсько-українській війні.

Сьогодні ми маємо завершити їхню справу.

Пам’ятаємо подвиг Героїв Крут!

Шануємо кожного і кожну, хто нині виборює нашу перемогу, право жити у вільній країні на своїй землі!

    Щоб будувати майбутнє, треба добре знати справжню історію, любити свою країну і гаряче бажати зробити її кращою. Щоб зберегти пам’ять про героїчні дні юнаків в обороні Волі України, пропонуємо переглянути книжкову виставку: «Крути: історія української нескореності» в відділі читальних залів нашої книгозбірні.

Ви маєте можливість познайомитися з найрізноманітнішою літературою. Це – історичні матеріали та статті, в яких розкривається хід та причини трагедії: художні твори, публіцистика різних часів.

На виставці представлені рідкісні видання української діаспори з колекцій Юрка Покальчука, Прокопа Наумчука та Якова Зозулі.

Сьогодні можна провести паралелі між подвигом кількох сотень юнаків, які гідно витримали бій під Крутами, ціною своїх життів зупинили ненадовго ворога, та героями Євромайдану, героями, які тепер гинуть на Сході України.

 

День Соборності України

Щороку 22 січня в день проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки Україна відзначає День Соборності. Ідея соборності була й залишається базовою національною цінністю українців. А нині вона є передумовою успіху нашого спротиву зовнішній агресії. Сьогодні соборність для України означає деокупацію всіх територій, захоплених ворогом, відновлення єдності з Донеччиною, Луганщиною та Кримом.

Напередодні Дня Соборності України у відділі читальних залів Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки відбулася історична година “День Соборності України – єднання сили і духу народу”.

Активну участь в історично - літературній імпрезі взяли відвідувачі територіального центру міста Луцька Валентина Добрянська, Олена Бубела, Світлана Павлюк та Валерія Коваленко з Харкова (організатор культурно - дозвіллєвої діяльності Луцької територіальної громади Оксана Крамар). Активістками центру були продекламовані вірші зі збірки „СНІП: деклямації на проголошення самостійності і соборності України” (Вінніпег, Канада, 1937). Звучала поезія Уляни Кравченко, Бориса Грінченка, Богдана Крихкого.

А також щиро і надпотужно лунала пісня у виконанні Оксани Крамар та Світлани Павлюк.

Дякуємо за стале партнерство територіальному центру міста Луцька.

Заглибитися в тематику заходу допомогла книжкова виставка: «Соборна. Вільна. Незалежна».

В структурі тематичної експозиції - рідкісні видання української діаспори з колекцій Юрка Покальчука, Прокопа Наумчука та Якова Зозулі. Серед них – книга Ісаака Мазепи «Україна в огні й бурі революції» з автографом автора; документальна історія Павла Христюка (з нагоди 50-ліття Соборности України) та ін. Серія «Політичні портрети» знайомить читачів з відомими українцями, які творили історію в період Української революції 1917 - 1921 рр. Автори книжок, щоб описати життєвий шлях кожного з політичних діячів, опрацювали численні архівні документи, у тому числі й ті, що не були доступними раніше. За їхніми словами кожне з видань написане популярною мовою, містить багато цікавих фактів. Дослідження Михайла Галущака “За пів кроку до перемоги. Військове будівництво та операції Галицької Армії в 1918–1919 роках”, яка вийшла за сприяння Українського інституту книги. Книга, яка поєднала наукове дослідження історії Галицької Армії та особистий досвід автора, здобутий під час АТО.

Модераторка заходу прочитала поезію українського поета Максима Кривцова “Він переїхав в Бучу в середині березня 2021-го”, який загинув на війні. Вірш надрукований в поетичній антології «Поміж сирен» яка вийшла 2023 року в Харківському видавництві «Віват». Увібравши голоси 59 сучасних українських поетів і поеток, ця збірка показує, якими ми стаємо в горнилі випробувань: водночас сильними і водночас вразливими, але завжди непереможними.

Соборність передбачає не лише пам’ять про спільне минуле, а й потребує згуртованої співпраці заради майбутнього. Коли ми, люди з різних регіонів країни, разом працюємо, створюємо знакове й важливе, боремося з окупантами.

З Днем Соборності України!

Добро в найстрашніший час. Історія Олени Вітер

11 січня 1904 року – у селі Миклашів на Львівщині народилася Олена Вітер – церковна та громадська діячка, настоятелька греко-католицького монастиря, політв’язень радянських концтаборів, «Праведник народів світу» (1976). До 13 років жила з батьками в Австрії. Закінчила гімназію сестер Василіянок у Львові, у 1921 р. стала студенткою медичного інституту. У 1922 р. після смерті батька залишила навчання і стала черницею-василіянкою на ім’я Йосифа. Протягом 1932–1939 рр. – ігуменя монастиря у селі Якторів (нині Львівська область. У 1930 р. вона стала членом Організації українських націоналістів. При монастирі Олени Вітер заснувала у 1924 р. «Рідну школу», в якій українські діти мали можливість навчатися українською мовою. У 30-х рр. вона відкрила вечірню школу для дорослих, драматичний гурток та дитячий садок. Згодом за цю роботу чекісти звинуватили її у «націоналістичному вихованні молоді». Додатково ігуменя Йосифа збирала пожертви для порятунку українських політичних в'язнів.

 

Дітей не лише доглядали, годували та одягали, їх також навчали християнським молитвам і звичаям. У 1939 р. Якторівський монастир розгромила радянська влада. Сестра Йосифа очолила Львівський монастир студиток. Таємно вона організовувала нелегальний перехід за кордон підпільників.

11 червня 1940 р. Олену Вітер заарештували співробітники НКВС за співпрацю з учасниками визвольного руху. У червні 1941 р. її засудили до смертної кари. Бог порятував її від розстрілу, хоч у радянських документах було зазначено про виконання вироку. 24 червня 1941 року начальник тюремного управління НКВД у Львівській області Лерман звітував, що згідно наказу керівництва із 1355 вбито 924. У день написання звіту Львів бомбардували німецькі літаки, у місті почалися заворушення, організовані ОУН. У результаті підпільникам вдалося влаштувати втечу частини в'язнів, серед них звільнилася й Олена Вітер.

У роки німецької окупації у львівському сиротинці, що знаходився під її опікою, ігуменя Йосифа переховувала від нацистів єврейських дітей, серед яких були Лілі Польман, Натан Левін

12 жовтня 1945 року сестру Йосифу вдруге заарештували радянські спецслужби.  Затримана  зізналася: «Мала зв'язок з УПА, надавала їм допомогу в боротьбі проти радянської влади, повністю поділяла їхні думки і працювала на користь створення самостійної України. Це я робила цілком усвідомлено, будучи вороже налаштованою до радянської влади». Її засудили на 20 років ув’язнення, яке відбувала у радянських концтаборах. 

Сестра Йосифа вийшла на волю 29 березня 1956 року, відбувши в ув’язненні 10 років, 5 місяців та 17 днів,  та із забороною оселитися у Львові. Проживала у м. Скалат на Тернопільщині, де й померла 15 листопада 1988 року, не доживши менше року до виходу греко-католицької церкви з підпілля.

У 1976 році Олена Вітер стала першою українкою, яку визнали «Праведником народів світу» за порятунок єврейських дітей під час Голокосту.

До 120-річчя від дня народження Олени Вітер у відділі читальних залів Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки організована тематична викладка літератури «Добро в найстрашніший час. Історія Олени Вітер».

Запрошуємо до перегляду.