ДЕНЬ ВИШИВАНКИ – СВЯТО НАЦІОНАЛЬНОЇ ЄДНОСТІ!

  У культурі кожного народу є речі, які яскраво відображають його особливу національну традицію. В Україні таким символом є вишиванка – своєрідний унікальний код українського етносу з зашифрованими оберегами та знаками.
   День вишиванки – поки ще не офіційне і відносно молоде, але таке улюблене народне свято, покликане сприяти єдності й культурному відродженню всього багатонаціонального українського народу.
    День Вишиванки 2020 присвячується українській родині та родоводу.

Історія Дня вишиванки

   Свято було засноване в Чернівцях у 2006 році. Студенти Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича запропонували ідею акції “Всесвітній день вишиванки” і прийшли одного дня в українському традиційному одязі. Спочатку акцію підтримали кілька десятків студентів і викладачів університету, але в подальші роки свято вийшло на всеукраїнський рівень, до нього приєдналася українська діаспора по всьому світу, а також всі охочі підтримати Україну.

Модні вишиванки у 2020 році

   У моді в 2020 році продовжують залишатися як традиційні вишиванки у вигляді сорочок, так і вишиванки-сукні різних кольорів і фасонів. Такий одяг можна вдягти і на прогулянку, і на свято, і на роботу.
   Також у моді вишиванки на сучасний лад – з несподіваними малюнками та квітами. Кожен може дібрати свою за смаком.

Що символізують основні кольори вишиванок?

Червоний колір – символізує любов до людини, життя, енергію сонця, радість.

Білий колір – символ невинності й оберіг від нещастя та лихого ока.
Чорний колір – це багатство і достаток.
Золотий або жовтий – справжній символ меду і пшениці, добробуту, достатку, багатства і радості.
Зелений колір – жіночий колір, колір усього живого.
Синій колір – символ неба і води, звільнення від недуг і душевного спокою.

     За матеріалами сайту Pon.org.ua.

 Волинська ДОУНБ імені Олени Пчілки щороку організовує заходи, тематичні експозиції щодо відзначення Дня вишиванки.

   Дізнатись більше про вишиванки можна звернувшись до електронного каталогу бібліотеки, який розміщений на офіційному сайті Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки.

"Депортація кримських татар – чому про 18 травня 1944 варто знати кожному"

  18 травня, Україна відзначає День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу, роковини депортації кримськотатарського народу 1944 року. У цей день вшановують пам'ять жертв цього злочину (під час головної хвилі депортації 18-20 травня було виселено 180 014 осіб), а також відзначають його як День боротьби за права кримськотатарського народу.
  11 травня 1944 року було прийнято цілком таємну постанову, в якій наводилися претензії до кримськотатарського населення: начебто масова зрада й масовий колабораціонізм, які стали обґрунтуванням депортації. Насправді жодних доказів цього не було. Про це йдеться на сайті Українського інституту національної пам’яті.
  Світ почув біль вигнаних із Кримського півострова 2016 року на Євробаченні. Тоді співачка Джамала перемогла з піснею "1944", та розповіла Європі трагедію кримськотатарського народу через власну трагічну історію своєї родини в часи депортації. Головним меседжем пісні є пам'ять про страшні трагедії минулого задля унеможливлення їх у майбутньому. До створення пісні Джамалу надихнули розповіді її бабусі Назилхан про депортацію кримськотатарського народу, яку вона пережила, та останні події в анексованій Російською Федерацією Автономній Республіці Крим. Кримські татари запустили онлайн-акцію до річниці депортації "Men hatırlayаım" ("Я пам’ятаю") повідомляє перший кримськотатарський канал ATR.
  Пропонуємо виступ-монолог кінорежисера, актора, директора культурного простору "Кримський Дім" Ахтема Сеітаблаєва "Війна і депортація кримськотатарського народу" в рамках проєкту "Друга світова війна – 75 років потому: дослідження та роздуми українських інтелектуалів".

  Також на телеканалі ATR можна переглянути фільм режисера Ахтема Сеітаблаєва "Хайтарма".

Волинська ДОУНБ імені Олени Пчілки щороку організовує заходи, тематичні експозиції щодо відзначення роковин депортації кримськотатарського народу.

  Видання з якими можна ознайомитися у Волинській ДОУНБ імені Олени Пчілки (після скасування карантинних обмежень)

  Історія Криму в запитання та відповідях [Текст] / О. Галенко [та ін.]. – Київ : Наукова думка, 2015. – 525 с.

      Маґочій, Павло Роберт. Крим: наша благословенна земля [Текст] / Павло Роберт Маґочій ; пер. на укр. О. Сидорчук. – Ужгород : Падяк В., 2014. – 159 с.

   Війна і міф. Невідома Друга світова [Текст] / І. Бігун [и др.]. – 2-е вид. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2019. – 272 с.

       Мусаєва, Севгіль. Мустафа Джемілєв.Незламний [Текст] / С. Мусаєва, А. Алієв. – Харків : VIvat, 2017. – 272 с. : фот., портр. – (Гордість нації)

  Наш Крим [Текст] : зб. ст. Вип. 1. За матеріалами Першої Міжнародної наукової конференції "Крим в історії України", присвяченої 700-літтю спорудження мечеті Узбека в Старому Криму / ред.: Д. С. Гордієнко, В. В. Корнієнко. – Київ : б. в., 2015. – 260 с.

  Разом на одній землі. Історія України багатокультурна [Текст]: навч. посіб. – Львів : ЗУКЦ, 2012. – 332 с.

  Якубова, Лариса. Кримський вузол [Текст] / Л. Якубова, С. В. Кульчицький. – 2-е вид. – Київ : Кліо, 2019. – 496 с.
  Історія і культура кримських татар [Электронный ресурс] : [Електрон. ресурс]. – Симферополь : Культурний Центр "Яшлик", 2001. – 1 эл. опт. диск (CD-ROM).

  У Волинській ДОУНБ імені Олени Пчілки можна переглянути всеукраїнську громадську - політичну та літературну газету "Кримська світлиця", а під час карантину це можна зробити онлайн на офіційному сайті видання.

  З детальним переліком видань щодо теми депортації кримських татар можна ознайомитися, звернувшись до електронного каталогу бібліотеки, який розміщений на офіційному сайті Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки.

УКРАЇНСЬКИЙ ВЧЕНИЙ ІЗ СВІТОВИМ ІМЕНЕМ (15 травня - 175 років з дня народження всесвітньовідомого вченого Іллі Ілліча Мечникова)

  Ілля Ілліч Мечников – український та французький науковець, один з основоположників порівняльної патології, еволюційної ембріології, імунології й мікробіології, засновник наукової школи, лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини (1908).
  Народився 15 травня 1845 р. в с. Іванівка поблизу Харкова. У 1864 р. закінчив Харківський університет, стажувався в університетах Гісена, Геттінгена і Мюнхена, вивчав ембріологію в Італії. У 1868 р. захистив докторську дисертацію в Петербурзькому університеті. У 1870-1882 рр. був професором зоології Новоросійського університету в Одесі, успішно поєднуючи викладацьку діяльність з науковою роботою. У 1886 р. організував (спільно з М.Ф.Гамалея) першу бактеріологічну станцію. У 1887 р. переїхав до Парижа, в 1888 р. прийняв пропозицію Л. Пастера очолити лабораторію в його інституті. З 1905 р. – заступник директора цього інституту.

  Ілля Мечников сформулював загальну теорію запалення як захисної реакції організму в боротьбі з інфекцією – фагоцитарну (клітинну) теорію імунітету. До класичних робіт Мечникова належать праці з мікробіології, зокрема дослідження з холери, тифу, туберкульозу, та спільні з французьким ученим Емілем Ру дослідження з сифілісу. Також вчений працював над проблемами старіння і смерті. 1903 року він опублікував "Етюди про природу людини", яка була присвячена "ортобіозу" або "вмінню жити правильно". В цій праці Мечников доводив наскільки важливим є вплив харчування на тривалість життя.
  Помер І.І. Мечников у Парижі 15 липня 1916 р.

  За матеріалами Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, Буковинського державного медичного університету.

  Детальніше про Іллю Мечникова можна дізнатися з наступних джерел:

  Віноградова, Р. П. Під зіркою Альфреда Нобеля. Ілля Ілліч Мечников [Текст] / Р. П. Віноградова, В. М. Данилова // Країна знань : науково-популярний журнал для юнацтва. – 2018. – N 7/8. – С. 9–13. : портр.

  Андрух, В. Український І. І. Мечников – велика людина світу [Текст] / В. Андрух // Дзвін : часопис Національної Спілки письменників України. – 2018. – N 6. – С. 171–181.

  Букет, Є. Наш земляк – Ілля Мечников [Текст] : до 170-річчя від дня народження / Є. Букет, О. Пугач // Літературна Україна : газета письменників України. – 2015. – N 27 серп. (№32). – С. 12.

  Кольцова, В. А. Психологические воззрения И. И. Мечникова [Текст] : К 160-летию со дня рождения ученого / В. А. Кольцова, Н. Ю. Олейник // Психологический журнал. – 2005. – N6. – С. 102–107.

  Народилися в травні: Ілля Мечников. Якоб Іорданс. Ігор Сікорський. Іван Сікорський. Олександр Архипенко [Текст] // Вісник Книжкової палати : Науково-практичний журнал. – 2005. – N4. – С. 52–54.

  Більше про життя та діяльність видатного вченого ви дізнаєтесь зі сторінок періодичних видань, та книг які є в наявності у Волинській ДОУНБ імені Олени Пчілки.

"НЕ ЗГАСНЕ ПАМ'ЯТІ ВОГОНЬ" (9 ТРАВНЯ - ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ НАД НАЦИЗМОМ У ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ)

ПАМ'ЯТЬ

І живуть у пам’яті народу
Його вірні дочки і сини,
Ті, що не вернулися з походів
Грізної, великої війни.

Їх життя, їх помисли високі,
Котрим не судилось розцвісти,
Закликають мир ясний і спокій,
Як зіницю ока, берегти.

В. Симоненко

  9 травня Україна відзначає День Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Новий зміст цього свята включає в себе переосмислення подій Другої світової війни, руйнування радянських історичних міфів, чесний діалог навколо складних сторінок минулого.
   Друга світова війна — свідчення прояву патріотизму, великих чеснот воїнів-українців, що боролися проти нацизму. За важких умов панування тоталітарної системи, ціною незчисленних утрат вони змогли захистити свій дім і Батьківщину.
   Жива пам’ять про такі події є застереженням для будь-якої країни, наочним аргументом на користь збереження незалежності, громадянського миру, єдності та злагоди у суспільстві, а також запобіжним фактором від можливості повторення подібного сценарію.
   Ця пам'ятна дата 9 травня була встановлена Верховною Радою України лише 9 квітня 2015 року законом "Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років" в рамках голосування за пакет законів про декомунізацію.
   З тих пір 9 травня відзначається як День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні замість встановленого з радянських часів Дня Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років. Адже, як відомо, термін "Велика Вітчизняна Війна" використовували в колишньому СРСР, щоб підкреслити, що у війні 1941-1945 років громадяни захищали Радянський Союз як спільну Вітчизну.

  За матеріалами українського інформаційного телеканалу Прямий.

8 ТРАВНЯ – ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ТА ПРИМИРЕННЯ

  8 травня в багатьох країнах світу згадують події Другої світової війни, адже це найкривавіший глобальний конфлікт, у ході якого загинуло за різними оцінками від 50 до 85 мільйонів людей. Війна для України почалася 1 вересня 1939 р. із нападу нацистської Німеччини на Польщу. Цього дня німецька військова авіація бомбардувала Львів та інші міста. Від 17 вересня учасником Другої світової війни на боці Німеччини став Радянський Союз.
  День пам’яті та примирення та День перемоги символізує не тріумф переможців над переможеними, а має бути нагадуванням про страшну катастрофу і застереженням, що не можна розв’язувати складні міжнародні проблеми збройним шляхом, ультиматумами, агресією, анексією. Вона скінчилася і найважливішим її підсумком має бути не перемога, а мир.
  Україна зробила значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками Німеччини. Ціною цього стали надзвичайні втрати українців і громадян України інших національностей упродовж 1939–1945 років. Найтяжчі – демографічні, які оцінюють у 8–10 мільйонів осіб.
  Трагедія Українського народу в роки Другої світової полягала в тому, що на час початку війни він був розділений між кількома державами. Українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі інтереси і вбивати інших українців. За панування над Україною воювали дві тоталітарні системи, що однаково не рахувалися з ціною людського життя. Кожна сторона протистояння намагалася продемонструвати на наших землях прихильність до українства. Однак єдиним справді українським суб’єктом у роки війни був визвольний рух – передовсім, Українська повстанська армія.
  У Другій світовій війні Україні випала героїчна і разом з тим трагічна роль. Єднання суспільства навколо усвідомлення цієї істини й надалі сприятиме ефективному протистоянню зовнішнім викликам та загрозам.
  Сьогодні Україна, як і у роки Другої світової війни є епіцентром протистояння агресору. Україна є важливим чинником європейської безпеки у протистоянні російській агресії.

  За матеріалами Українського інституту національної пам'яті

Docudays UA-2020: переглянути фестивальні стрічки можна до 10-го травня включно

  17 Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA завершився та оголосив переможців та переможниць.

  Цього року фестиваль встановив низку рекордів: понад чотири тисячі хвилин безкоштовного актуального документального кіно онлайн, 250 віртуальних зустрічей у секції для професіоналів DOCU/ПРО, 70 фільмів з адаптованими субтитрами для людей з порушеннями слуху і три фільми зі звукописом для незрячих. Однак Docudays UA на цьому на завершується: більшість стрічок фестивальної програми можна переглянути на DOCU/SPACE до 10-го травня включно.

  Нагадаємо, що Волинська ДОУНБ імені Олени Пчілки є партнером Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини DOCUDAYS UA і нові фестивальні стрічки можна буде переглянути під час Мандрівного фестивалю, який традиційно проходить в листопаді-грудні.

  У постійному доступі на DOCU/SPACE з’являться записи онлайн-трансляці правозахисних подій RIGHTS NOW!, лекцій та зустрічей майстерні документалістики DOCU/КЛАС, зустрічей з режисер(к)ами та кінокритиками. До постійної колекції платформи входять воркшопи та лекції DOCU/КЛАС попередніх років, а також створений потужний архів сучасної української документалістики, який формуватиме історію. Крайній перегляд, який відбувся в межах Кіноклубу в нашій бібліотеці, був присвячений життю ромської громади. Фільм Романа Бондарчука «Ромська мрія» завжди викликає жваве обговорення після перегляду і потребує фахових експертних оцінок під час дискусії. Стрічку можна буде переглянути на платформі DOCU/SPACE після 10-го травня.

ПРОГОЛОШЕННЯ ВСЕУКРАЇНСЬКОЮ ПРАВОСЛАВНОЮ ЦЕРКОВНОЮ РАДОЮ АВТОКЕФАЛІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ 5 ТРАВНЯ 1920 РОКУ

   Церковний рух за утворення автокефальної православної церкви в Україні тривав упродовж 1917–1921 років. На початку грудня 1917 року організаційним комітетом зі скликання Всеукраїнського церковного собору  був створений тимчасовий керівний орган Української православної церкви – ВСЕУКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКОВНА РАДА (ВУПЦР). До складу Ради входили представники духовенства та віруючих зі всієї України. Очолювали ВУПЦР відомі вітчизняні церковні діячі – архієпископ О. Дородницький та протоієрей В. Липківський. Законом Директорії УНР 1919 та постановою Всеукраїнської православної церковної ради від 5 травня 1920 було проголошено православну церкву України автокефальною та соборноправною, а 1921 році скликано Всеукраїнський православний церковний собор, на якому пресвітерським чином висвячено ієрархію УАПЦ. (За матеріалами Енциклопедії історії України)

   Більше дізнатися про історію церкви в добу Української революції 1917–1921рр. зможете безкоштовно на ресурсі "ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА "УКРАЇНІКА""

     Липківський, Василь. Відродженняцеркви в Україні (1917-1930) / Василь Липківський, авт. передм. Олександр Мох.– Торонто: Українське видавництво "Добра книжка", 1959. –335 c.

  Праця В. Липківського про УАПЦ є надважливим матеріалом, бо писана живим свідком росту і занепаду української церкви. Автор попереджає, щоне мав доступу до архівних джерел, тому трактує свою працю, як твір мемуарного характеру з виразним суб'єктивним забарвленням. Саме ці риси надають твору своєрідної безпосередності, живості й історичної перспективи. Він писав історію УАПЦ не лише чорнилом, а й кров'ю свого серця.

    Біднов, Василь Олексійович. Церковна справа на Україні / 

В. Біднов. – Тернів: Вид-во "Українськаавтокефальна церква", 1921.– 47 c. – (Видавництво"Українська автокефальна церква" під. ред. проф. І. Огієнка. Ч. 15).

   Василь Олексійович Біднов характеризує становище церкви в УНР. Він вказує на велике значення проголошення автокефалії завдяки зусиллям діячів Директорії. Бажаючи церковного відродження, український народ прагне позбавитись залежності від російської церкви, оскільки російські єпископи лише перешкоджають національному культурному зростанню. Біднов виступає захисником української мови, стверджуючи необхідність її використання в церкві, бо це не тільки не порушує догматів, а й робить їх ближчими до віруючих.

     Андрусишин, Богдан Іванович. Церква в Українській Державі 1917-1920 рр. (доба Директорії УНР) : навч.посіб. / Богдан Андрусишин. – Київ: Либідь, 1997. – 176 c.

   У виданні розкривається позиція Уряду УНР за часів Директорії стосовно релігії та Церкви, аналізується закон 1919 р. про автокефалію УПЦ, широко реконструюється на підставі виключно архівних матеріалів діяльність Комісаріату – Міністерства культів. Розглядається внутрішньоцерковне життя: боротьба прихильників Патріаршої (РПЦ) та Автокефальної (УПЦ) Церков.

   Ульяновський, Василь Іринархович. Церква в Українській Державі 1917-1920рр. (доба Української Центральної Ради) : навч. посіб. для студ. вищ. закл.освіти / Василь Ульяновський. – Київ: Либідь, 1997. – 196, [2] c.

   У посібнику аналізується державна політика Української Центральної Ради та позиція її головних угруповань стосовно релігії та церкви. Детально освітлюється діяльність Департаменту ісповідань, зокрема проблема українізації Церкви. Широко реконструюється внуштрішньоцерковне життя в Україні: єпархіальні з'їзди, церковно-релігійні рухи, створення та діяльність Всеукраїнської Православної Церковної Ради та перша сесія Всеукраїнського Церковного Собору. 

   Ульяновський, Василь Іринархович. Церква в Українській Державі 1917-1920 рр. (доба Гетьманату ПавлаСкоропадського) : навч. посіб. для студ. вищ. закл. освіти / ВасильУльяновський. – Київ: Либідь, 1997. – 318, [1] с.
   У посібнику розглядається особиста позиція Гетьмана Павла Скоропадського стосовно релігії та церкви. Детально, на підставі виключно архівних матеріалів, аналізується структура, склад та основні напрями діяльності Міністерства ісповідань щодо Православної Церкви та інших конфесій. Всебічно розглядається внутрішньоцерковне життя: єпархіальні Собори, загальний стан Церкви та її управління, вища церковна влада, друга та третя сесії Всеукраїнського Церковного Собору.

   За матеріалами інтегрованого ресурсу "ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА "УКРАЇНІКА""