Минуло вісім років від подій, які назавжди змінили країну і кожного українця. Роки важких втрат, болю і випробувань. Подій, які залишили в минулому мирне розмірене життя.
20 лютого в Україні щорічно відзначають День Героїв Небесної Сотні згідно з Указом Президента від 11 лютого 2015 року “Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні”. Цього дня вшановуємо пам’ять про тих громадян, завдяки яким змінено перебіг історії нашої держави. Більшість із них віддали своє життя під час подій Революції Гідності (з листопада 2013 року – по лютий 2014 року), інші загинули пізніше – у березні та квітні 2014 року, захищаючи ідеали демократії, обстоюючи права та свободи людини, європейське майбутнє України.
Сьогодні, в умовах війни на сході України, маємо частіше згадувати доленосні події, які стали символом боротьби за свободу та гідність. Майдан перестав бути назвою місцевості. Він став символ Свободи. Саме тому Революцію Гідності, як і протестний рух 2004 року, і Революцію на граніті, можна вважати продовженням Української революції та визвольних змагань часів Другої світової війни.
Найстрашнішими і найважчими стали події 20 лютого в «Чорний четвер». Мітинг під Радою перейшов в запеклі сутички між протестувальниками і міліцією. Формально 19 лютого в Києві було оголошено перемир’я, проте на ділі протистояння тривали, так як урядові сили порушили перемир’я. А 20 лютого людей, які вийшли на мирний протест, щоб висловити свою громадянську позицію, почали обстрілювати снайпери. Силовики розстрілювали активістів бойовими набоями. Цілились в голову та шию. Того дня загинула найбільша кількість людей.
Героями Небесної Сотні стали 107 загиблих. Вони різні за віком, статтю, освітою, з різних куточків України та з-за кордону. Серед них були успішні підприємці й пенсіонери. Найстаршому – Іванові Наконечному – виповнилося 82 роки, а наймолодшому – Назару Войтовичу – лише 17.
Герої Небесної Сотні віддали свої життя за Україну, за народ, за гідність. Ми маємо шанувати пам’ять про них і передавати наступним поколінням.
Серед Героїв Небесної Сотні є і наші краяни:
Василь Мойсей, Едуард Гриневич, Сергій Байдовський, Іван Тарасюк, Олександр
Бадера, Юрій Сидорчук та Віктор Хом’як. 23-го серпня 2015 у Луцьку було
увічнено пам'ять загиблих під час кривавих подій на Майдані встановленням
меморіальної стели Героїв Небесної Сотні.
Подвиг героїв Небесної Сотні має визначне значення для нашої Батьківщини. Вони віддали своє життя за те, щоб кожен наш новий день був сповнений свободи, надії та світла. Пам’ять про Героїв повинна бути не тільки в жалобах і монументах, а викликати бажання творити і змінювати себе і країну.
Кожного дня, щогодини завдяки солдатам – відчайдухам , серед яких і наші славні земляки, Україна виборює право бути незалежною, вільною державою.
На вечорі були переглянуті відеоролики проєкту «Характери Гідності», де про загиблих учасників Революції Гідності розповідають їхні рідні і близькі. Це короткі історії про їхнє дитинство, вчинки, стосунки з близькими, мрії та прагнення. Автор ідеї та режисер проєкту — Дарина Кульчицька, член ГО «Родина Героїв Небесної сотні»; проєкт підтримали в Національному музеї Революції гідності (Музеї Майдану).
Волинська ДОУНБ імені Олени Пчілки ще на початку 2014 року започаткувала постійнодіючу тематичну виставку-експозицію „Герої не вмирають. Просто йдуть з Майдану – в небо. В лицарі – зі смерті...” для увічнення пам’яті тих, хто був на барикадах за покликом своєї душі, відстоював правду та гинув за нашу свободу.
Під час заходу відбулася зустріч з рідними загиблих Героїв, свідками та учасниками доленосних подій на Майдані. Спогадами про загиблого Василя Мойсея поділився брат – отець Роман, настоятель храму села Небіжка Луцького району. Зворушливими були виступи двоюрідної сестри Сергія Байдовського – Олени Стрельбіцької та батька загиблого Героя України Івана Тарасюка – Миколи Ігоровича Тарасюка.
Захід відбувся за партнерства з комунальним закладом вищої освіти Луцького педагогічного коледжу та за сприяння викладачів: Анатолія Кравця та Надії Павлюк. Щемливі пісні «Мамо, не плач», «Запалю свічу» та лемківську пісню «Плине кача», яка є неофіційним гімном Небесної Сотні, зворушливо виконали Сніжана Ожго та Олексій Демчук. Захід завершився піснею «Ми – Україна» у виконанні Вікторії Потолкової.
Поезію, присвячену подіям Революції Гідності, прочитали: Дарина Гузь, Ангеліна Клевець та Софія Баласанян. Сценку «Героям Небесної Сотні» виконали Юрчук Олександра та Шеметюк Павло.
Ведуча заходу – Олена Сільчук.
Немає коментарів:
Дописати коментар