Чимало українських героїв, на жаль, маловідомі
широкому загалу. Одним із них є Петро Болбочан – український військовий діяч,
полковник Армії УНР, очільник Кримської операції проти більшовиків з метою
встановлення на території півострову української влади та взяття під контроль
Чорноморського флоту. З листопада 1918
року по січень 1919 року Болбочан керував обороною північно-східної України.
До 140-річчя від дня його народження у відділі
читальних залів Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки організована книжкова
виставка: «Полковник Петро Болбочан: життя покладене на вівтар Української
революції».
Народився
Петро Болбочан 5 жовтня 1883 року у селі Ярівка на Чернівеччині у сім’ї
священика, навчався в духовній семінарії. Закінчив Чугуївське юнкерське
училище. Учасник Першої світової війни як офіцер 38-го Тобольського полку,
нагороджений кількома орденами.
З
початком Української революції 1917-1921 рр. займався організацією українських
військових частин. 22 листопада 1917-го очолив сформований із добровольців
Південно-Західного фронту російської армії 1-й Український Республіканський
полк. Оскільки солдатський комітет перебував під контролем більшовиків, полк
роззброїли, а казарми підірвали і розстріляли гарматами.
На
початку 1918-го сформував Республіканський курінь, реорганізований у 2-й
Запорізький піший курінь. «Запорожці» Петра Болбочана стали одним з найбільш
боєздатних з’єднань Армії УНР: відіграли ключову роль у звільненні Києва в
лютому 1918-го та під час визволення від більшовиків Лівобережжя та Південно-Східної
України, блискуче провели Кримську операцію в квітні 1918-го. Мав незаперечний
авторитет серед підлеглих, а більшовики обіцяли за його голову 50 тисяч золотих
рублів.
З
грудня 1918-го – командувач Лівобережної групи Армії УНР. Після відступу з
Лівобережжя знятий з командування Запорозьким корпусом. Декілька днів провів
під арештом, а потім кілька місяців – під наглядом місцевої влади у
Станіславові (Івано-Франківськ). Гостро критикував суперечливу політику уряду
та його міністрів.9
червня 1919-го у Проскурові (нині Хмельницький) зробив невдалу спробу захопити
командування корпусом. Був заарештований і засуджений до страти за підозрою у
намірах здійснити державний переворот (усунути від влади Головного отамана
Симона Петлюру). Завдяки великій симпатії у військах, мав змогу втекти. Однак не
зробив цього, бо прагнув довести, що за ним немає жодної провини.
Розстріляний
28 червня 1919-го на станції Балин на Хмельниччині.
Слідство
продовжувалося і після страти, але не знайшло ніяких підтверджень державної
зради та підготовки заколоту.
У
трагічній долі Петра Болбочана, який став жертвою політичних інтриг і
наклепницької кампанії, відбилася вся неоднозначність і трагічність тогочасного
державотворчого процесу та військового будівництва.
Однією із книг, яка варта уваги є «Отаман Болбочан
та інші: роман майже документальний» письменника-шістдесятника,
Заслуженого діяча мистецтв України та Почесного громадянина Луцька – Йосипа
Струцюка.
Струцюк, Йосип Григорович. Отаман Болбочан та інші [Текст] : роман майже документальний / Й. Г.
Струцюк. – Київ : Український пріоритет, 2017. – 191 с. : фот.
У книзі трагічне ім’я одного з найталановитіших українських
воєначальників 1917-1920 pp. минулого століття Петра Болбочана лише останнім
часом (і то доволі несміливо) повертається до нас без проекції «кривих
дзеркал». На жаль, це спотворення через людську гординю і заздрість цупко
пристало до вишколеної військової постаті безстрашного лицаря на тлі буремних
революційних нуртів, які свинцем і кров’ю ідентифікувалися тоді в Україні,
вписуючи почасти суперечливі та неоднозначні сторінки в нашу історію. Хай там
що, а отаман Болбочан таки мав право сказати: «Ми перед батьківщиною свій
обов’язок виконали чесно». За що й мусимо пом’янути героїв.
Йосип
Струцюк про свій твір сказав так:
– Я лише, спираючись на документи і
свідчення, написав правду. І про отамана Петра Болбочана, і про Головного
отамана Симона Петлюру. До речі, і не лише про них. Якщо під іконопис підібране
не те, що треба, дерево, то не варто з нього робити ікону. Все одно згодом
фарби потріскаються.
Матеріал опубліковано в газеті «Слово Просвіти».
Також на виставці експонуються книги, отримані бібліотекою завдяки Українському
інституту книги, і що містять матеріали щодо Кримської операції Петра Болбочана
1918 року та спогади про нього.
Мараєв, Владлен Ростиславович. Україна,
1918: Хроніка [Текст] / В. Р. Мараєв ; худож. М. С. Мендор. – Харків : Фоліо, 2020. – 295 с. : іл., фот. – (Великий науковий проект).
Коваль, Роман. «Батькам скажеш, що був чесним». Невигадані
історії та вояцькі біографії [Текст] / Р. Коваль ; ред. Ю. Юзич. – Київ : Холодний яр, 2019. – 568 с. – (Отаманія XX століття ; кн. 10).
Сьогодні матеріали з тематичної виставки про Петра Болбочана були презентовані студентам під час відкритої лекції, яка відбулася в стінах КЗВО «Луцького педагогічного коледжу».