До 140-річчя від дня народження Петра Болбочана

 

Чимало українських героїв, на жаль, маловідомі широкому загалу. Одним із них є Петро Болбочан – український військовий діяч, полковник Армії УНР, очільник Кримської операції проти більшовиків з метою встановлення на території півострову української влади та взяття під контроль Чорноморського флоту. З листопада 1918 року по січень 1919 року Болбочан керував обороною північно-східної України.

До 140-річчя від дня його народження у відділі читальних залів Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки організована книжкова виставка: «Полковник Петро Болбочан: життя покладене на вівтар Української революції».

Народився Петро Болбочан 5 жовтня 1883 року у селі Ярівка на Чернівеччині у сім’ї священика, навчався в духовній семінарії. Закінчив Чугуївське юнкерське училище. Учасник Першої світової війни як офіцер 38-го Тобольського полку, нагороджений кількома орденами. 

З початком Української революції 1917-1921 рр. займався організацією українських військових частин. 22 листопада 1917-го очолив сформований із добровольців Південно-Західного фронту російської армії 1-й Український Республіканський полк. Оскільки солдатський комітет перебував під контролем більшовиків, полк роззброїли, а казарми підірвали і розстріляли гарматами. 

На початку 1918-го сформував Республіканський курінь, реорганізований у 2-й Запорізький піший курінь. «Запорожці» Петра Болбочана стали одним з найбільш боєздатних з’єднань Армії УНР: відіграли ключову роль у звільненні Києва в лютому 1918-го та під час визволення від більшовиків Лівобережжя та Південно-Східної України, блискуче провели Кримську операцію в квітні 1918-го. Мав незаперечний авторитет серед підлеглих, а більшовики обіцяли за його голову 50 тисяч золотих рублів. 

З грудня 1918-го – командувач Лівобережної групи Армії УНР. Після відступу з Лівобережжя знятий з командування Запорозьким корпусом. Декілька днів провів під арештом, а потім кілька місяців – під наглядом місцевої влади у Станіславові (Івано-Франківськ). Гостро критикував суперечливу політику уряду та його міністрів.

9 червня 1919-го у Проскурові (нині Хмельницький) зробив невдалу спробу захопити командування корпусом. Був заарештований і засуджений до страти за підозрою у намірах здійснити державний переворот (усунути від влади Головного отамана Симона Петлюру). Завдяки великій симпатії у військах, мав змогу втекти. Однак не зробив цього, бо прагнув довести, що за ним немає жодної провини.

Розстріляний 28 червня 1919-го на станції Балин на Хмельниччині. 

Слідство продовжувалося і після страти, але не знайшло ніяких підтверджень державної зради та підготовки заколоту.

У трагічній долі Петра Болбочана, який став жертвою політичних інтриг і наклепницької кампанії, відбилася вся неоднозначність і трагічність тогочасного державотворчого процесу та військового будівництва.

Однією із книг, яка варта уваги є «Отаман Болбочан та інші: роман майже документальний» письменника-шістдесятника, Заслуженого діяча мистецтв України та Почесного громадянина Луцька – Йосипа Струцюка.

Струцюк, Йосип Григорович. Отаман Болбочан та інші [Текст] : роман майже документальний / Й. Г. Струцюк. – Київ : Український пріоритет, 2017. – 191 с. : фот.

У книзі трагічне ім’я одного з найталановитіших українських воєначальників 1917-1920 pp. минулого століття Петра Болбочана лише останнім часом (і то доволі несміливо) повертається до нас без проекції «кривих дзеркал». На жаль, це спотворення через людську гординю і заздрість цупко пристало до вишколеної військової постаті безстрашного лицаря на тлі буремних революційних нуртів, які свинцем і кров’ю ідентифікувалися тоді в Україні, вписуючи почасти суперечливі та неоднозначні сторінки в нашу історію. Хай там що, а отаман Болбочан таки мав право сказати: «Ми перед батьківщиною свій обов’язок виконали чесно». За що й мусимо пом’янути героїв.

Йосип Струцюк про свій твір сказав так:

 – Я лише, спираючись на документи і свідчення,  написав правду. І про отамана Петра Болбочана, і про Головного отамана Симона Петлюру. До речі, і не лише про них. Якщо під іконопис підібране не те, що треба, дерево, то не варто з нього робити ікону. Все одно згодом фарби потріскаються.

Матеріал опубліковано в газеті «Слово Просвіти».

Також на виставці експонуються книги, отримані бібліотекою завдяки Українському інституту книги, і що містять матеріали щодо Кримської операції Петра Болбочана 1918 року та спогади про нього.

Мараєв, Владлен Ростиславович. Україна, 1918: Хроніка [Текст] / В. Р. Мараєв ; худож. М. С. Мендор. – Харків : Фоліо, 2020. – 295 с. : іл., фот. – (Великий науковий проект).

 

 

 

 

 

 

Коваль, Роман. «Батькам скажеш, що був чесним». Невигадані історії та вояцькі біографії [Текст] / Р. Коваль ; ред. Ю. Юзич. – Київ : Холодний яр, 2019. – 568 с. – (Отаманія XX століття ; кн. 10).

 

 

 

 

 

 

Сьогодні матеріали з тематичної виставки про Петра Болбочана були презентовані студентам під час відкритої лекції, яка відбулася в стінах КЗВО «Луцького педагогічного коледжу».