Конституція — це не просто закон. Це — наш фундамент, наш компас і наш захист.

   

   28 червня Україна відзначає День Конституції — свято, яке утверджує основоположні принципи державності, правової рівності та свободи кожного громадянина. Це не просто черговий день у календарі — це дата, коли було закладено правові підвалини незалежної України, визначено напрямок її демократичного розвитку та сформульовано гарантії захисту прав людини.

   У Волинській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки, у відділі читальних залів, до цієї події було організовано захід, покликаний не лише вшанувати Конституцію як історичний документ, а й переосмислити її роль у сьогоденні — в час війни, викликів і боротьби за цінності.

🔹 Правовий екскурс «Конституція — фундамент нашого суверенітету» став першим акордом у низці просвітницьких ініціатив. Присутні мали нагоду дізнатися про історичні витоки українського конституціоналізму — від Конституції Пилипа Орлика до прийняття Основного Закону в 1996 році. Обговорення торкнулися не лише змісту документу, а й його значення в умовах сучасної війни — як щита, що охороняє суверенітет, людську гідність та правову справедливість.

🔹 У межах заходу розгорнуто книжкову виставку «Конституційні засади консолідації українського суспільства, демократичного розвитку та прав людини». Видання, представлені в експозиції, дають читачеві змогу глибше осмислити важливість Конституції як гаранта політичної стабільності та інструменту суспільного діалогу. Серед експонатів — тексти чинної Конституції України, наукові коментарі, аналітичні розвідки з правознавства, книги з історії державного будівництва та публікації про сучасні виклики конституційного ладу.

🔹 Підготовлено віртуальну книжкову виставку «28 червня: день, коли народилася правова Україна». Це відео надає змогу кожному охочому — незалежно від місця перебування — ознайомитися з тематичною добіркою літератури, присвяченою українському державотворенню, Конституції, правам людини та демократичним цінностям. Усі книги, представлені у віртуальній виставці, фізично знаходяться у фонді відділу читальних залів, тож кожен може переглянути їх наживо, відчути текст, аромат паперу й дух живої книги.

✨ Конституція — це не лише набір статей. Це відображення духу нації, її прагнення до свободи, правди й справедливості. У час, коли країна бореться за своє майбутнє, Конституція набуває особливого змісту: вона є доказом того, що Україна — це держава, яка шанує гідність кожного й готова захищати право на життя, слово, віру та ідентичність.

    Запрошуємо всіх охочих відвідати читальні зали, переглянути виставки, зануритися в атмосферу правової культури та згадати разом: 28 червня — це день, коли народилася правова Україна.

Конституція – фундамент нашого суверенітету

 

Нескорені серця: заради життя і пам’яті

 У 1924 році Ліга Націй прoгoлoсила Женевську декларацію прав дитини. Торік виповнилося 100 років з часу першoгo етапу у розвитку та ствердженні ідеї про необхідність захисту прав дитини. Згoдoм, у 1959 році, Генеральна Асамблея OOН ухвалила Декларацію прав дитини, а через 30 років – Конвенцію про права дитини.

Наші діти ― найуразливіша частина населення і їх треба найбільше оберігати та забезпечувати їм щасливе життя. День захисту дітей ми завжди відзначали у святковій атмосфері зі сміхом, радощами, солодощами. Проте, варто пам’ятати про головну мету – розказати про проблеми і труднощі дітей у всьому світі, наголосити на важливості захисту їхніх прав.

4 червня, на жаль, не свято… День вшанування пам'яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України. Дата дня вшанування була вибрана не випадково, адже щорічно саме 4 червня відзначається Міжнародний день дітей – безневинних жертв агресії, який заснувала Генеральна асамблея Організації Об’єднаних Націй.

Російські військові порушують основоположні права українських дітей, передбачені Конвенцією ООН про права дитини та будь-яким іншим міжнародним чи національним законодавством. Кожна дитина з 7,5 мільйонів українських дітей, навіть якщо і не має тілесних чи психологічних уражень та ушкоджень, так чи інакше зазнала порушення її прав: на особисте життя та захист від посягань на нього; на захист від усіх форм фізичного та психологічного насильства; на відпочинок і дозвілля, освіту та родину; на захист від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень; на захист дитини від усіх форм експлуатації, що завдають шкоди будь-якому аспекту добробуту дитини, захист від катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження чи покарання, а у багатьох випадках – права на батьків. 

У відділі читальних залів організовано книжкову виставку «Права дитини в контексті сучасних викликів». 

Пам’ятаймо, діти – це майбутнє нації, тож робімо усе можливе задля їх збереження, підтримки та захисту їхніх прав. 

Нехай наші діти будуть щасливими! Слава Україні!

Реабілітовані історією

 

День пам’яті жертв політичних репресій в Україні відзначається щороку в  третю неділю травня. У 2025 році ця дата припадає на 18 травня.

Цей день встановлено Указом Президента України №431/2007 від 21 травня 2007 року – з метою вшанування пам’яті багатомільйонних жертв політичних репресій комуністичного режиму.

Цього дня Україна схиляє голову в скорботі за мільйонами знищених, зламаних, замучених. Політичні репресії — одна з найтемніших сторінок нашої історії. Вони торкнулися майже кожної родини. Тоталітарна машина безжально викреслювала життя тих, хто смів мислити інакше, любити Україну, мати гідність.

Щоб зберегти пам’ять про ці трагічні події, у нашій бібліотеці організовано книжкову виставку «Реабілітовані історією». На ній представлені архівні матеріали, художні твори, мемуари та документальні дослідження про долі репресованих українців — від доби «розстріляного відродження» до останніх років радянської системи.

Ми не можемо змінити минуле, але можемо зробити все, аби воно ніколи не повторилося.

Запрошуємо відвідати виставку, прочитати, замислитися. Бо історія — це не лише про минуле. Це про наше сьогодення і майбутнє.

«Скільки нас знищено — і скільки вижило лише для того, щоб пам’ятати...»

18 травня — День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

 
    Кожного року 18 травня ми вшановуємо жертв депортації кримськотатарського народу — однієї з найболючіших трагедій ХХ століття.

У 1944 році радянський режим силоміць виселив з рідної землі понад 180 тисяч кримських татар. Примусова депортація, жорстокість, смерть у дорозі, заборона мови, культури, історії — усе це мало на меті знищення самого народу. Цей злочин мав ознаки геноциду, і ми не маємо права мовчати.

В читальному залі бібліотеки, організовано виставку літератури "Доля кримських татар: від депортації до окупації", присвячену депортації кримськотатарського народу, боротьбі за повернення до рідного Криму, а також сучасним викликам, що постали перед кримськими татарами після 2014 року.

        

Бо біль 1944-го знову ожив у 2014-му.

Після незаконної окупації Криму російською федерацією кримськотатарський народ знову опинився під репресіями. Утиски свободи слова, арешти, зникнення активістів, заборона Меджлісу - історія, здається, повторюється. Та цього разу світ бачить і пам’ятає. 

Пам’ятати — значить не допустити.

Крим — це Україна.

Кримські татари — це народ, що має право на гідне життя, рідну землю й вільне майбутнє.

«Поезія, народжена серцем»: зустріч із поетесою Марією Помірчо

     У бібліотечному просторі, де кожне слово має вагу, а кожна зустріч — сенс, відбулася подія, яка залишила по собі довгий емоційний відгомін. Ми мали за честь приймати в гостях поетесу Марію Помірчу — авторку щемких поетичних збірок «Емоції» та «Плачуть берези». Ця зустріч була не просто презентацією книжок — це була глибока, хвилююча розмова про пам’ять, втрати, війну, любов і силу духу.

Пані Марія читала вірші, кожен з яких — мов подих душі. Її голос, спокійний і проникливий, огортав присутніх тишею, в якій навіть подих здавалося зайвим. У цих віршах звучав біль за втрачених, туга за тими, хто більше не повернеться, але й ніжність, і гідність, і велика вдячність тим, хто захищає життя.

Особливим емоційним центром зустрічі стала пам’ять про Миколу Мялковського — Героя, якому присвячено багато рядків у творчості пані Марії. Саме тому цей вечір набув глибоко особистого й водночас загальнолюдського звучання. Його мама, бабуся, а також ветеран, захисник, художник і приклад незламності — Андрій Соломін — поділилися спогадами про нього. У цих спогадах було все: і дитинство, і військова мужність, і людяність, що не згасла ні на мить. Слухаючи їхні слова, кожен відчував: пам’ять — це не просто минуле. Це те, що формує нас зараз.

Сльози не соромилися очей. Коли бабуся Миколи говорила про його мрію, а мама — про його очі, які світилися життям, у залі панувала така тиша, яку годі уявити. А коли Андрій розповідав про їхню дружбу, присутні ніби прожили частинку того життя разом із ним.

Звучали вірші… Їх декламували учні та ліцеїсти КЗ ЗСО "Луцький ліцей № 28 Луцької міської ради з посиленою фізичною підготовкою" — з трепетом, зі щирістю, з тим особливим блиском в очах, який з’являється лише тоді, коли поезія потрапляє прямо в серце.

Поетичне слово Марії Помірчої стало тією ниткою, що з’єднала особисту пам’ять і спільну національну біль. І водночас — подарувала надію. Бо саме в поезії, у слові, ми віднаходимо сили жити, пам’ятати, боротися й любити.

 

Цей вечір — не просто культурна подія. Це свідчення того, що мистецтво, щире й відверте, має величезну силу. І ми щиро вдячні пані Марії за її мужність бути чесною у слові, за її здатність торкатися сердець — і не лишати їх байдужими.