Чорнобиль: без права на забуття

    26 квітня 2024 року відзначаються 38-мі роковини з моменту техногенної ядерної катастрофи - аварії на Чорнобильській атомній електростанції, яка стала найбільшою в історії катастрофою в ядерній енергетиці. Аварія забрала життя тисяч людей і завдала непоправної шкоди екології Європи.

      У відділі читальних залів відбулася зустріч з ліквідаторами наслідків аварії на Чорнобильській АЕС -  «Чорнобиль : без права на забуття».

Чорнобиль…Нині це слово знає весь світ. Чорнобиль – це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам'ять, це наш нестерпний біль.

       Є у людей дати: щасливі, радісні й печальні. Здається, що життя складається з цих дат, в яких людина має право на щасливе чи жалюгідне існування, оскільки світ вічний, а життя людське, попри всі існуючі закони філософії минає.

     26 квітня 1986 рік – дата, яка стала для всіх наступних поколінь українців «ч о р н о ю» - це День Чорнобильської трагедії. Радіаційна смерть випустила своє жало з «мирного атома».  Наш народ уперше  зустрівся з такою грізною силою, як атомна енергія, що вийшла з- під контролю.

 

       Чорнобильське лихо не обминуло й Волині. Його чорне крило накрило 4 тисячі квадратних кілометрів іі території, північно-східна частина якої рішенням уряду віднесена до радіоактивного забруднення. На цій території розташовані 167 населених пунктів, здебільшого Камінь-Каширського, Любешівського та Маневицького районів, де проживало 145 тисяч чоловік, з них 45 тисяч дітей.

       У борні з ядерним монстром, що вийшов з-під контролю людини, суворий екзамен тримали й волинські ліквідатори – пожежники, міліціонери, транспортники, будівельники, медики, працівники соціального захисту, торгівлі, побуту, культури та інші фахівці. Всього ж на різних етапах у ліквідації аварії на ЧАЕС брали участь майже 3,5 тисячі наших краян.

        Сьогодні у нас в гостях люди, які рятували нас від «мирного атому», який вийшов з-під контролю.

Серед них учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС: заступник голови спілки «Чорнобиль» міста Луцька Зав’ялова Марія Адамівна, Архипов Анатолій Григорович – полковника запасу, Гайдук Анатолій Васильович, Талько Ігор Павлович, Карнафель Володимир Владиславович – полковник запасу, Магрель Максим Іванович. Вони всі поділилися спогадами, що їм довелося побачити і пережити у ті страшні дні.

      Роками в зоні відчуження впроваджували різноманітні проєкти щодо зменшення негативного впливу на довкілля. Збудували саркофаг над зруйнованим четвертим енергоблоком. Проте на початку 2022-ого року околиці Чорнобильської АЕС знову стали небезпечним майданчиком – у війні росії проти України.

     24 лютого саме по цій землі проїхала російська бронетехніка, здіймаючи радіоактивний пил у повітря. Чорнобильська станція була захоплена силою, зброєю, росія перетворила і цей об'єкт на арену війни. 30-кілометрову зону відчуження окупанти використовували для підготовки нових атак проти нашої оборони, а сама ЧАЕС опинилася під загрозою пошкодження і руйнування. З того часу персонал станції працював майже без ротації, окупанти утримували працівників у заручниках. Хоч активних бойових дій на території Чорнобильського заповідника та загалом зони відчуження не було, рашисти «відзначилися» тим, що рили окопи та жили в них протягом кількох тижнів, вдихаючи і назбируючи на шкірі радіоактивні елементи.

       31 березня російські окупанти повністю залишили територію Чорнобильської АЕС. Перед відходом вони пограбували станцію та інші будівлі на території. Орки брали все: від професійної техніки до спецівок працівників… . Те, як поводилися росіяни на Чорнобильській станції, ще раз підтверджує їхню суть. Ницість, мародерство, жорстокість — для них це природні стани, як дихання. 36 днів вони тримали в окупації працівників ЧАЕС, намагаючись забрати в них контроль над станцією. Поставили під загрозу ядерного лиха Україну, Європу і весь світ.

       На противагу цьому неймовірну гордість викликають українці — працівники станції, які відстояли ЧАЕС, уберегли нас від біди. Вони — справжні герої. Дякуємо, що зберегли ЧАЕС!

       Сподіваємось, що Чорнобильська зона відчуження вже перегорнула ще одну важку сторінку у своїй історії і зовсім скоро зможе розповідати про неї туристам, вже у вільній та мирній Україні!

          «Низький уклін та глибока вдячність учасникам ліквідації наслідків вибуху на ЧАЕС! Хай залишиться в минулому і не повториться жах тієї страшної катастрофи! Здоров’я і витримки нашим захисникам, героям-ліквідаторам ядерної стихії, мирного неба нам і Перемоги!»

Перед присутніми виступила начальник відділу культури та мистецтв  Оксана Ольха: «Хай залишиться у минулому й ніколи не повториться жах чорнобильської катастрофи. А пам'ять про ті події навчить нас цінувати мир і спокій. Бажаю кожному з вас, шановні ліквідатори, міцного здоров'я, благополуччя і достатку у родинах, довгих та щасливих років життя».

У відділі читальних залів вашій увазі представлена книжкова виставка «Чорнобиль: без права на забуття». Запрошуємо до перегляду.

 

Розпочався ХІІ обласний літературний конкурс "Неповторність"

 

Стартував ХІІ обласний літературний конкурс «Неповторність»

Сьогодні, 20 березня 2024 року відбувся літературний вечір «Поезія на тлі війни» з нагоди Всесвітнього дня поезії та оголошення про початок ХІІ обласного літературного конкурсу «Неповторність» на кращі поетичні чи прозові твори серед творчої молоді віком від 15 до 30 років. Це єдиний в Україні конкурс, старт якому надала обласна наукова бібліотека, метою проведення якого  є підтримка талановитої молоді та сприяння переможцеві у виданні першої книги.

Організаторами конкурсу є Департамент культури, молоді та спорту   Волинської обласної державної адміністрації, Волинська державна обласна універсальна наукова бібліотека імені Олени Пчілки.

Голова журі  конкурсу Микола Мартинюк –  кандидат філологічних наук, літературознавець, письменник, науковець, директор поліграфічно-видавничого дому „Твердиня”. Членами журі є:   Софія Стасюк - член Національної спілки письменників України,   дипломантка V літературного конкурсу «Неповторність». Наталія Шульська - кандидат філологічних наук, член Національної спілки письменників України , лауреатка V, VI Неповторності, член Національної спілки письменників України Олена Кицан (Пашук) та заступниця директора з наукової роботи Волинської державної обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки Євгенія Євтушок.

З вітальним словом до учасників звернулися директор Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки Наталія Граніч, член Національної спілки письменників України, Заслужений працівник культури України Людмила Стасюк, яка сприяла становленню творчого змагання та формуванню унікальної концепції підтримки молодих та креативних творчих особистостей. На літературній імпрезі виступили члени журі конкурсу

Конкурс триватиме з 21 березня 2024  по 15 лютого 2025 р.

Рукопис поетичних творів має складатися з 15-20 поезій; рукопис прозових включати 1 великий твір або 3-5 оповідань, новел. Твори повинні бути надруковані на комп’ютері і повинні містити відомості про автора. Переможців очікує:

За  1 місце – фінансування творів окремою збіркою.

За 2 і 3 місце – грошові винагороди.

Головними вимогами до конкурсантів стали оригінальність твору (ніде не опублікований раніше) та виключно українська мова.

За сприяння  Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації вийшла  перша поетична збірка Олега Крота «Комунікації» - переможця ХІ конкурсу «Неповторність», що ініційовано Волинською ДОУНБ імені Олени Пчілки. Літературно – художнє видання надруковано у видавництві «Твердиня» 2023 року та вже надійшло до фондів бібліотеки. Сьогодні відбулася її презентація.

Моя поезія… Ні не шукає слави…

Скоріш вона шукає читача.

Вона про долю нашої держави,

Про боротьбу плечем і до плеча…

Такі слова стали лейтмотивом  до першої збірки  молодої авторки з Маневич Ольги Ковальської, лауреатки обласного літературного конкурсу «Неповторність».

Літературно - художнє видання вийшло в Луцьку у видавництві «Вежа – Друк» 2023 року. Книга з промовистою назвою «Наживо» заглиблює нас у чуттєвий світ емоцій авторки, яка проживає трагічні події Голодомору та Майдану,  становлення незалежності та жахіття російсько -української війни, шо оголеними  відчуттями лягли у віршовані рядки. «Це те, що відчуваю…Те, як це відчуваю…» - зазначає авторка. В просторі «Мистецький» відбулася презентація книги.

Завершилася літературна імпреза  читанням поетичних творів переможців та лауреатів. Натхнення не вмістиш у рамки літературних спілок та конкурсів. Сподіваємося що цей конкурс виплекає ще не одне талановите покоління, давши можливість талановитій креативній молоді бути почутими та реалізованими.

 

 

 

 Успішного старту! Працюємо на культурному фронті задля Перемоги. Адже слово – це зброя, що говорить на весь світ про українську незламність.

Ніхто не скорить Україну, не поневолить, не зламає, та не розділить. Ми єдині! Ми непереможні! Ми сильні! Ми вільні! Так було, є і буде. Бо Україна понад усе!

Такими іменами славен народ – і нині, і у віки вічні

Цього року Україна відзначає 385-річчя з дня народження гетьмана Івана Мазепи.

Мазепа постає як фігура світового масштабу. Хочемо підкреслити передусім його роль в розвитку освіти, культури, європейську волелюбність, яка досі надихає поетів, художників, композиторів по всьому світу.

Довідка:

1639, 20 березня – в селі Мазепинці на Київщині народився Іван Степанович Мазепа, військовий та політичний діяч, меценат, гетьман України.

Походив з відомого правобережного українського шляхетного роду Мазеп-Колединських. Закінчив Києво-Могилянський колегіум, Єзуїтську колегію у Варшаві, протягом трьох років навчався у Німеччині, Італії, Франції, Голландії. Грав на бандурі, захоплювався мистецтвом, колекціонував зброю, був талановитим поетом. Вільно володів польською, італійською, німецькою, французькою, татарською, латинською мовами.

Тривалий час служив при дворі польського короля Яна ІІ Казимира. В 1663-му повернувся в Україну. Вступив на службу до гетьмана Петра Дорошенка (1669), виконував важливі дипломатичні місії. Згодом став довіреною особою гетьмана Івана Самойловича.

Після обрання гетьманом (1687) прагнув об’єднати українські землі в єдиній державі, відродити авторитет гетьманської влади. Припинилася громадянська війна («Руїна»), розпочалося економічне відродження країни, зміцнився міжнародний імідж України.

Спрямовував чималі кошти на церковне та цивільне будівництво в Києві, Чернігові, Батурині, Переяславі, Глухові. Фінансував будівництво Києво-Могилянської академії та Чернігівського колегіуму. Власним коштом збудував 12 нових храмів, ще 20 відреставрував, дарував церквам дорогоцінні речі (зокрема – Пересопницьке Євангеліє, на якому присягають нинішні українські президенти). Відстоював інтереси українського православ’я в суперечках із верхівкою Московського патріархату.

Для оборони південних рубежів побудував Новобогородицьку та Ново-Сергіївську фортеці.

Прагнення Івана Мазепи розширити автономію Гетьманщини йшли врозріз із політикою російського царя Петра І.

Під час Північної війни уклав угоду зі шведським королем Карлом ХІІ, за якою Швеція мала забезпечити звільнення України з-під влади Москви за допомогу українців у війні проти московитів.

Після поразки в Полтавській битві (17 червня 1709-го) відступив у Бендери (Молдова), де й помер у ніч на 22 вересня 1709-го.

За розпорядженням царя Петра І Російська православна церква оголосила анафему Іванові Мазепі. У вересні 2018-го Вселенський патріархат повідомив, що ніколи не визнавав неканонічної анафеми, бо вона була накладена суто з політичних мотивів.

Про ці та інші факти про видатного українця Івана Мазепу Ви можете дізнатися ознайомившись із книжковою виставкою «Такими іменами славен народ – і нині, і у віки вічні».

Література:

Єнсен А. Мазепа. Історичні картини / А. Єнсен ; пер. з швед. Н. Іваничук ; худож. М. С. Мендор. – Харків : Фоліо, 2020. – 183 с. : іл.

Журавльов Д. В. Іван Мазепа: людина, політик, легенда / Д. В. Журавльов. – Харків : Фоліо, 2020. – 350 с. : іл., портр. – (Великий науковий проект).

Іван Мазепа і мазепинці: історія та культура України останньої третини XVII – початку XVIII століть : наук. зб. / упоряд. І. Скочиляс. – Львів : ІУАД : НТШ, 2011. – 352 с.

Ковалевська О. Іван Мазепа у запитаннях та відповідях / О. Ковалевська. – Київ : Темпора, 2008. – 199 с.

Курико В. Мазепа. Право на шаблю / В. Курико ; ред. О. Ковалевська. – Київ : Портал, 2021. – 142 с.

Павленко С. Гетьман Іван Мазепа. Перше п'ятиріччя правління / С. Павленко. – Київ : Мистецтво, 2021. – 318 с. : іл.

Павленко С. Іван Мазепа. Догетьманський  період / С. Павленко ; ред. Н. Прибєга. – Київ : Мистецтво, 2020. – 263 с.

Творці державного престижу / авт.-упоряд. М. Главацький, Н. Наумова. – Київ : КМ-Букс, 2021. – 566 с.

Україна доби Івана Мазепи. 1708–1709 роки в документальних джерелах / упоряд. С. Павленко. – Київ : Мистецтво, 2019. – 495 с. : іл.

 

 

 

Поезія – це завжди неповторність

Альберт Ейнштейн – людина Всесвіту

Альберт Ейнштейн народився 14 березня 1879 року в південно-німецькому місті Ульмі, в небагатій єврейській родині.

     Початкову освіту Альберт Ейнштейн отримав у місцевій католицькій школі і до 12 років був дуже релігійним. У школі великими успіхами не відрізнявся. Цікавився лише математикою і фізикою, а також творами Канта.

     У 1894 році родина Ейнштейнів переїхала до Павії в Італії. На наступний рік Альберт відправився до Цюріха, щоб вступити до Політехнічного училища, але провалив деякі іспити, при цьому блискуче склавши математику. У 1896 році його все ж прийняли на педагогічний факультет, де познайомився зі своєю майбутньою дружиною – Мілевою Марич. По закінченні навчання отримав диплом вчителя математики і фізики.

У 1901 році вчений отримав громадянство Швейцарії і вирішив залишитися там. У цей же рік була опублікована його перша стаття «Наслідки теорії капілярності».

     По 1909 рік він працював в основному над патентуванням винаходів у сфері електромагнетизму, а у вільний час займався дослідженнями, пов’язаними з теоретичною фізикою. У 1905 році були опубліковані нові статті вченого, які зробили революцію в галузі теоретичної фізики. Тоді ж він почав працювати над теорією відносності.

     До інших найбільших відкриттів вченого відносять роботи по фотоефекту, броунівському русі. Використовуючи квантову статистику Ейнштейн разом з фізиком Бозе відкрив п’ятий стан речовини, названий в їхню честь конденсатом Бозе-Ейнштейна.

      З 1909р. по 1913р. Ейнштейн працював професором в політехнікумі Цюріха, а з 1914 по 1933 роки він працював професором в університеті Берліна, а потім став директором Інституту фізики.

     У 1933 році фізик покидає Німеччину через переслідування, що почалися, з боку нацистів, і емігрує назавжди в США. Там він отримує посаду професора фізики в Прінстонському інституті фундаментальних досліджень. Він швидко стає одним з найвідоміших і шанованих людей в країні і отримує репутацію геніального ученого.

     Помер Альберт Ейнштейн в Прінстоні 18 квітня 1955 року від аневризми аорти.

Чим знаменитий Альберт Ейнштейн? Ейнштейн – автор понад 300 наукових робіт із фізики, а також близько 150 книг та статей в галузі історії та філософії науки, публіцистики. Найбільш відомий вчений тим, що відкрив теорію відносності. Він був одним із засновників теоретичної фізики. Вчений обґрунтував у рамках теорії відносності закон взаємозв’язку маси та енергії (E=mc²). Він запровадив поняття фотона, встановив закони фотоефекту, основний закон фотохімії (закон Ейнштейна), передбачив (1916) вимушене випромінювання. Розвинув статистичну теорію броунівського руху, заклавши основи теорії флуктуацій, створив квантову статистику Бозе—Ейнштейна. Він також передбачив «квантову телепортацію» та гіромагнітний ефект Ейнштейна-де Хааза. З 1933 року працював над проблемами космології та єдиної теорії поля. Активно виступав проти війни, проти застосування ядерної зброї, за гуманізм, повагу прав людини, взаєморозуміння між народами.

    Вашій увазі у відділі читальних залів демонструється книжкова виставка «Альберт Ейнштейн – людина Всесвіту», до 145 річчя від дня народження німецького, американського та швейцарського фізика-теоретика XX століття.