Унікальною за значенням наукової роботи і досягнень у викладацькій діяльності є особистість українського вченого, педагога, інженера- конструктора, громадського діяча Олексія Васильовича Погорєлова (1919 –2002 рр.), наукові здобути якого високо оцінила міжнародна математична спільнота. На початку 80-х рр. ХХ ст. Американське математичне товариство видало серію “Видатні математики ХХ століття”. Том із монографією харківського вченого О.В. Погорєлова “Проблема Монжа - Ампера” вийшов під номером 4. На суперобкладинці – фото автора і стисла анотація, в якій його названо “найбільшим геометром ХХ століття”.
Видатний український математик-геометр народився 3березня 1919р. у м.Короча Бєлгородської області.
У 1937р. він стає студентом математичного відділення фізико-математичного факультету Харківського університету.
У 1945 р. Олексій Васильович закінчив академію і почав працювати в Центральному аерокосмічному інституті. У 1947 р., успішно захистивши кандидатську дисертацію, він демобілізується з армії, переїжджає до Харкова, і з того часу працює в Харківському університеті. Вже у 1948р. О.В.Погорєлов захистив докторську дисертацію з проблеми однозначної визначеності випуклих поверхонь обмеженої питомої кривини. З 1950 р. до 1959 р. Олексій Васильович очолював кафедру геометрії Харківського університету. У 1950р. він отримує Сталінську премію другого ступеня за праці з теорії опуклих поверхонь, а у 1959р. – Міжнародну премію М.І.Лобачевського за працю “Деякі питання геометрії в цілому у рімановому просторі”, та премією Академії наук України ім.М.І. Крилова (1988р.), у 1960р. стає дійсним членом АН УРСР і членом - кореспондентом АН СРСР.
Того ж року в Харкові організовується Фізико-технічний інститут низьких температур (ФТІНТ). Олексій Васильович Погорєлов очолив відділ геометрії і був незмінним його керівником протягом 40 років. Саме працюючи тут, О.В.Погорєлов за свої нові праці отримав Ленінську премію (1962 р.) та Державну премію УРСР (1973р.), також був відзначений премією Академії наук України ім.М.І. Крилова (1988р.)
Багато наукових досліджень О.В.Погорєлова знайшли своє застосування у житті. У 1970–1980-х рр. Олексій Васильович розробляє геометричну теорію стійкості тонких пружних оболонок – новий напрям у механіці та геометрії.
Поряд з науковою та винахідницькою діяльністю Олексій Васильович займався викладанням. Він створив вузівські підручники з основ геометрії, з диференціальної та аналітичної геометрії для класичних та педагогічних ВНЗ, на яких виросло вже не одне покоління науковців і майбутніх учителів. Його науково-педагогічні досягнення відзначені високими державними нагородами, в тому числі двома орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора, Почесною грамотою Президії Верховної Ради України. За створення підручника з геометрії для середньої школи О.В.Погорєлов був удостоєний звання “відмінник освіти СРСР” та нагороджений Міністерством освіти України медаллю імені А.С. Макаренка.
Сімнадцятого грудня 2002р. Олексія Васильовича Погорєлова не стало.
Аналізуючи
життєвий і творчий шлях Олексія Погорєлова, можна зробити висновок, що він
зробив вагомий внесок у розвиток математичної науки. Завдяки йому створено нові
напрями в геометрії, доповнено й узагальнено дослідження в галузі геометрії “в
цілому”. Учений залишив неоціненний науковий скарб для
майбутніх поколінь.
До 105-річниці від дня народження Погорєлова Олексія Васильовича у відділі читальних залів Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки організована тематична викладка літератури «Олексій Погорєлов - гранд геометрії XX століття». Запрошуємо до перегляду.
Немає коментарів:
Дописати коментар