Про
реалії українського села, про поняття „щаслива людина”, про духовно багатих
та матеріально забезпечених людей дискутували в бібліотеці-філії №6 для
дорослих КЗ ЛМЦБС під час виїзного засідання Кіноклубу Docudays UA, що діє
при Волинській державній обласній універсальній науковій бібліотеці імені Олени
Пчілки. Учасниками обговорення цього разу стали члени ГО «Інтергрупа»,
які пропагують здоровий спосіб життя та разом долають алкогольну залежність
(Анонімні алкоголіки). Фільм „Металобрухт” режисера Дмитра Глухенького показує
глядачам реальне життя українського села, зубожіння селянських родин та
безнадія на покращення ситуації. Але і в таких умовах життя людина шукає своє
щастя. Цей фільм – це історія про людину, в якої є все. Це зовсім не те, що звикли
уявляти собі пересічні люди в сучасній системі цінностей. Існуючи на межі
бідності, Фенік таки знайшов свою нішу, де почувається щасливим.
Перший відгук, який пролунав по завершенню фільму був
таким: „Ви нічим нас не здивували, ми це бачимо щодня”. Так, дійсно, вже нікого не здивує людина, яка
копирсається в сміттєвому баці в пошуках макулатури, скляної тари або металевих
банок. Нікого не дивують "мертві села", зруйновані ферми. І все частіше
з’являються публікації про викинутих на смітник малюків. Темпи падіння
добробуту населення України прискорились. Але герой фільму Фенік знайшов
в собі сили залишитися справжньою людиною, не втратити людську подобу, по
мірі своїх можливостей заробляє кошти на прожиття, і хвилює його лише те,
що скоро закінчиться металобрухт.
– „Герой насолоджується тим життям, яке в нього є, радіє
кожному дню”;
– „Він (Фенік) любить Україну, свою землю, це світла
людина, якщо він і здає металобрухт, то для того, щоб поїхати на футбольний
матч”;
– „Вдвох (разом з коханою жінкою) шукають своє щастя,
духовних людей мало, живе як може, виживає, він не вбиває, не краде...”;
– „Фенік милосердний, дуже мало людей які забезпечені і
в той же час милосердні, в нього світлий погляд”;
– „Якщо порівняти, хто щасливіший: багата людина, чи
наш головний герой, то здається, що Фенік знайшов своє щастя, в нього все
є, він щиро посміхається, багаті люди рідко посміхаються щиро”;
– „Кожна людина повинна зробити свою переоцінку
цінностей, але дуже часто переоцінка здійснюється, коли в людини крах”.
Катерина Гримарович зауважила: „Кожен з вас може
написати сценарій фільму на основі історії свого життя. В цьому житті були
моменти коли вас уникали, коли вас ігнорували, коли вас цурались, коли вами
нехтували, обходили десятою дорогою. Суспільству ви були не потрібні,
суспільство намагалось вас не помічати. Знайоме відчуття? Ви добре пам’ятаєте
як до вас ставились оточуючі. Вам вдалось використати другий шанс, ви всі є
переможцями. Переможцями над обставинами, переможцями над залежністю. У вас
відбулась своя переоцінка цінностей. І по мірі своїх сил простягаєте руку
допомоги іншим, ви світлі люди".
Дискусія також торкнулася вразливих груп осіб, які
піддаються не толерантному ставленню з боку суспільства. Учасники групи
ділилися власним досвідом упередженого ставлення до таких людей з боку
оточення.
Захід відбувся в рамках проекту активісток з Волинської області „Права людини: знати, захищати,
поважати", який отримав переможне І місце (Жанна Литвина – Волинська ДОУНБ
імені Олени Пчілки, Катерина Гримарович – бібліотека-філія №6 КЗ ЛМЦБС,
Олександра Лисак – депутат Луцької районної ради, член ради правління ГО "Автомайдан Волинь", Ірина Данилюк – старший викладач СНУ імені Лесі Українки,
Валентина Харковлюк – практичний психолог ЗОШ I - III ст. смт Олика).
Наступний захід (форум-вистава) відбудеться 12 жовтня в
приміщенні СНУ ім.Лесі Українки.
Ініціатива реалізовується в межах
мікрогранту проекту Центру правових та політичних досліджень «СІМ» «Активізація
громадянського суспільства шести областей України для подолання стереотипів та
інтеграції ВПО у життя громад "Декалог примирення", підтриманого The Black Sea
Trust, проекту Фонду Германа Маршалла (Project of the German Marshall Fund of
the United States).
Немає коментарів:
Дописати коментар