29 липня 1865 року в мальовничому селі Прилбичі, що на Львівщині, народився Роман Марія Александр граф Шептицький — людина, яка залишила глибокий духовний і культурний слід в історії України. Граф за походженням, але монах у душі — він добровільно відмовився від світських привілеїв, аби стати слугою Бога, народу та правди.
Його рід мав славетне ім’я, велику владу і чималі статки. Проте Роман обрав шлях аскези, служіння й просвітництва. Освіту здобував у кращих університетах Європи — студіював право, філософію й богослов’я. Його інтелектуальні горизонти вражали: понад десять мов, серед яких українська, польська, англійська, французька, німецька, латинська, гебрейська. Під час візитів до США, Канади, Бразилії та Аргентини він обходився без перекладачів — бо розумів не лише слова, а й людське серце.
Випробування супроводжували
його ще з юнацьких років — тяжка недуга, що прогресувала з часів скарлатини,
прикувала його до інвалідного візка. Та навіть фізична слабкість не змогла
зламати духа Митрополита. У 1939 році Апостольська столиця дозволила йому
правити службу сидячи, але жоден дозвіл не замінив йому особистої відданості —
він залишався з народом до останнього подиху.
Він був світочем милосердя.
Під час Голодомору надсилав вагони зерна на Наддніпрянщину, у часи Голокосту —
рятував євреїв, ховаючи їх у монастирях, школах, криптах. Лише в серпні 1944
року вдалося врятувати дві тисячі єврейських дітей. Особисто він урятував
щонайменше 150 осіб. На допомогу сиротам виділив колосальну суму — майже
мільйон доларів, зібраних у діаспорі.
Йому довелося пережити
вбивства своїх братів Леона та Олександра, на власні очі бачити жорстокість
нацизму й тоталітарних режимів. І навіть коли його виводили під стіни собору
Святого Юра для страти, він залишався незламним. Його дух не скорився.
Та Андрей Шептицький — це не
лише милосердя й боротьба. Це також естетика, культура, освіта. Він створював
художні школи, фінансував стипендії митцям, купував їхні твори на аукціонах
Європи. Особливо дбав про іконопис — сам мав до цього хист, навчаючись у
власної матері. У соборі Святого Юра організував Народну школу імені Грінченка
для бідних дітей, заснував Народну лічницю, де лікували безкоштовно.
А ще він був книголюбом.
Його приватна бібліотека налічувала понад 20 тисяч томів. Для пергаментних
видань він замовляв полиці з Італії. Національний музей у Львові успадкував
понад три тисячі книг із його зібрання. На жаль, більшість цієї безцінної
колекції було знищено за радянських часів...
Сьогодні, у 160-ту річницю від дня народження Великого Митрополита, у
відділі читальних залів Волинської обласної наукової бібліотеки імені Олени
Пчілки діє книжкова виставка «Світоч
духу: Андрей Шептицький». Ми щиро запрошуємо усіх охочих віддати шану
людині, яка світлом своєї віри, мужності та любові освітлює нашу національну
пам’ять.
Немає коментарів:
Дописати коментар