Поки пам’ятаємо — вони живі!

 

Сьогодні ми низько схиляємо голови перед усіма, хто загинув за Україну. У цей день ми вшановуємо пам’ять захисників і захисниць, добровольців, медиків, волонтерів, капеланів, журналістів, а також мирних людей, які були страчені, закатовані або загинули у полоні. Їхні імена — в серці народу, їхній подвиг — у фундаменті майбутньої перемоги.

Це — не просто дата в календарі. Це день, коли біль проростає у вдячність, а сльоза — у свідоме мовчання. У кожного загиблого була своя історія, свій дім, свої мрії. Але всі вони стали щитом для нас. Їх не зламала ні жорстокість війни, ні катування, ні темрява полону. І ми маємо зробити усе, щоб про них не забули.

📚 У читальному залі Волинської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки представлено книжкову виставку «Янголи-охоронці України».

Це — слова, написані серцем. Це історії про тих, хто тримав небо над нами, навіть коли воно падало. У книгах — спогади, розповіді, документи, листи. Тут оживає пам’ять і крізь кожну сторінку звучить: «Пам’ятай мене».

Запрошуємо до читального залу. Пам’ять — це не лише про сум, а й про силу. А сила — в єдності.

Андрей Шептицький — серце, що билося за Україну

    29 липня 1865 року в мальовничому селі Прилбичі, що на Львівщині, народився Роман Марія Александр граф Шептицький — людина, яка залишила глибокий духовний і культурний слід в історії України. Граф за походженням, але монах у душі — він добровільно відмовився від світських привілеїв, аби стати слугою Бога, народу та правди.

Його рід мав славетне ім’я, велику владу і чималі статки. Проте Роман обрав шлях аскези, служіння й просвітництва. Освіту здобував у кращих університетах Європи — студіював право, філософію й богослов’я. Його інтелектуальні горизонти вражали: понад десять мов, серед яких українська, польська, англійська, французька, німецька, латинська, гебрейська. Під час візитів до США, Канади, Бразилії та Аргентини він обходився без перекладачів — бо розумів не лише слова, а й людське серце.

Випробування супроводжували його ще з юнацьких років — тяжка недуга, що прогресувала з часів скарлатини, прикувала його до інвалідного візка. Та навіть фізична слабкість не змогла зламати духа Митрополита. У 1939 році Апостольська столиця дозволила йому правити службу сидячи, але жоден дозвіл не замінив йому особистої відданості — він залишався з народом до останнього подиху.

Він був світочем милосердя. Під час Голодомору надсилав вагони зерна на Наддніпрянщину, у часи Голокосту — рятував євреїв, ховаючи їх у монастирях, школах, криптах. Лише в серпні 1944 року вдалося врятувати дві тисячі єврейських дітей. Особисто він урятував щонайменше 150 осіб. На допомогу сиротам виділив колосальну суму — майже мільйон доларів, зібраних у діаспорі.

Йому довелося пережити вбивства своїх братів Леона та Олександра, на власні очі бачити жорстокість нацизму й тоталітарних режимів. І навіть коли його виводили під стіни собору Святого Юра для страти, він залишався незламним. Його дух не скорився.

Та Андрей Шептицький — це не лише милосердя й боротьба. Це також естетика, культура, освіта. Він створював художні школи, фінансував стипендії митцям, купував їхні твори на аукціонах Європи. Особливо дбав про іконопис — сам мав до цього хист, навчаючись у власної матері. У соборі Святого Юра організував Народну школу імені Грінченка для бідних дітей, заснував Народну лічницю, де лікували безкоштовно.

А ще він був книголюбом. Його приватна бібліотека налічувала понад 20 тисяч томів. Для пергаментних видань він замовляв полиці з Італії. Національний музей у Львові успадкував понад три тисячі книг із його зібрання. На жаль, більшість цієї безцінної колекції було знищено за радянських часів...

Сьогодні, у 160-ту річницю від дня народження Великого Митрополита, у відділі читальних залів Волинської обласної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки діє книжкова виставка «Світоч духу: Андрей Шептицький». Ми щиро запрошуємо усіх охочих віддати шану людині, яка світлом своєї віри, мужності та любові освітлює нашу національну пам’ять.

📚 Подарунок для бібліотеки

 Щиро дякуємо Неручку Василю, голові мистецько-спортивного клубу «Тризуб», за щедрий та змістовний дарунок для нашої бібліотеки — книги власного авторства:

Неручок В. П. Тернопілля – творчий край. Випуск 2-й / Василь Неручок. – Тернопіль : Осадца Ю. В., 2025. – 76 с.

"Тернопілля - творчий край" - черговий мистецький проект, що реалізується в рамках фестивалю духовної творчості Тернопілля "Волинські гостини" з метою підтримки самодіяльних літераторів Надзбручанського краю. Планується видання серії збірників, де будуть представлені кращі роботи аматорів художнього слова: актуальна аналітична публіцистика, громадянська поезія, прозові та драматичні твори малих форм.

До цього презентаційного випуску увійшли інформаційні матеріали, що висвітлюють віхи становлення фестивалю "Волинські гостини", вказують на ідейно-художні орієнтири духовної імпрези. В окремих розділах подано актуальні публіцистичні розвідки, що були опубліковані в обласній газеті "Свобода", а також поетичні добірки відомих на Лановеччині самодіяльних поетів: Богдани Політикіної, Володимира Довгалюка, Лесі Дідович-Закітнюк.

Голос правди і совісті незнищенної України або націозахисні висловлювання Олександра Мороза у контексті націоналістичної доктрини : (за сторінками щоденникових нотаток "Записки під час війни", повна версія на сайті: https//www.facebook.com/profile.php?id=100064933950055) / В. П. Неручок. – Черкаси ; Тернопіль : Осадца Ю. В., 2025. – 195 с.

 У збірнику представлено аналітичні роздуми видатного політичного і державного діяча сучасності Олександра Мороза, що дотичні до минулого, сьогодення та близької перспективи Української держави, яка виборює право на існування у запеклій боротьбі із войовничим російським імперіалізмом. Яскраві сторінки майбутньої книги мислителя "Записки під час війни" доповнено прозорливими передбаченнями ідеологів українського націоналізму – Дмитра Донцова, Симона Петлюри, Степана Бандери, Лева Ребета.., висловлюваннями видатних українців нової доби – Ліни Костенко, Вячеслава Чорновола, Ірини Фаріон...

На розгляд громадськості винесено примірний Статут громадської організації нового взірця, що може стати у пригоді прихильникам утвердження в Україні засад народної демократії.

Ці видання є глибоким осмисленням сучасних і історичних національних процесів, духовного поступу українців, а також свідченням любові до рідної землі та правди.

Книги вже поповнили фонд нашої бібліотеки і доступні всім охочим у читальній залі. Запрошуємо до ознайомлення!

Українська державність: від князів до героїв сучасності

 

Історія українського державотворення — це не пряма дорога, викладена золотом, а радше звивиста стежка, всипана кулями, пергаментами й народними піснями. Вона бере початок ще з часів Київської Русі — потужної європейської держави, яку очолювали князі, відомі не лише мечем, а й мудрістю. Володимир Великий, що охрестив Русь, і Ярослав Мудрий, який подарував нам перші правові коди, — були тими, хто заклав основи державного ладу й міжнародного авторитету.

Згодом українська ідея жила у козацьких радах і шаблях. Богдан Хмельницький не лише вів військо, а й мислив як державник — про незалежність, про структуру, про народ. У найтемніші віки бездержавності українці не зрадили мрії про свою країну. Вона звучала у словах Івана Мазепи, формувалася у проєктах Михайла Грушевського, виливалася у промовах Симона Петлюри, Євгена Коновальця, Степана Бандери.

Ідеї української державності, народжені в умовах окупацій, заборон і терору, стали основою для боротьби вже в новітній історії. В'ячеслав Чорновіл, Левко Лук'яненко, Мирослав Попович та багато інших інтелектуалів і дисидентів ХХ століття закладали демократичні й моральні засади сучасної держави. Їхню справу сьогодні продовжують ті, хто боронить Україну зі зброєю в руках.

Державність — це не просто наявність кордонів і уряду. Це — жива пам'ять народу, усвідомлення власної історії, мови, цінностей. Це — здатність об’єднатися у найтяжчу мить і говорити світові: "Ми є, і ми будемо".

Саме тому вивчати історію українського державотворення — це не лише вшанування минулого, а й вклад у майбутнє. Бо поки ми пам’ятаємо, хто ми є — ми незламні.

У XXI столітті українська державність здобула нове дихання, але й зустріла нові виклики. Помаранчева революція, Революція Гідності, анексія Криму, війна на Донбасі, а згодом і повномасштабне вторгнення Росії у 2022 році — все це стало моментами істини. У ці буремні роки знову виринули з глибин народу нові провідники духу — військові, волонтери, медики, вчителі, бібліотекарі, науковці, митці, українські матері й батьки, що тримають тил. Кожен з них — носій державності, творець незалежності щоденною працею і жертовністю.

Державність сьогодні — це бронежилет на фронті й дитяча книжка українською. Це бій під Бахмутом і виставка у бібліотеці. Це гімн, який звучить у підвалах і в окопах. Це вибір мільйонів людей, які не зламались, не відступили, не змовчали.

І саме зараз ми не просто говоримо про історію — ми її творимо. І кожна сторінка, кожна книжка, кожне ім’я у цьому літописі важливі. Бо українська державність — це не лише про минуле. Це про теперішнє. І про гідне майбутнє.

Щоби кожен охочий мав змогу глибше зануритися в цей багатовіковий процес творення держави, відділ читальних залів Волинської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки підготував історичний екскурс "Незламні духом. Літопис української державності".

Це простір пам’яті, знання й гордості. У добірці зібрані книги, що висвітлюють різні етапи українського державотворення — від Русі та Гетьманщини до УНР, дисидентського руху, Незалежності 1991 року і новітніх подій. Тут — голоси істориків і очевидців, мислителів і борців, аналітиків і поетів. Вони дозволяють побачити тяглість нашої державної ідеї, зрозуміти її витоки й усвідомити її ціну.

Усі книги, представлені у відео, знаходяться у читальному залі бібліотеки за адресою: м. Луцьк, вул. Шопена, 11. Ми щиро запрошуємо вас відвідати виставку, переглянути видання, доторкнутися до історії — живої, справжньої, нашої.

Бо державність — це не лише те, що записано в Конституції. Це те, що живе у книгах, у серцях і в пам’яті народу. І наша бібліотека — хранителька цієї пам’яті.