Чорнобиль: чорний спомин, вічний біль...

       Чорнобиль... Нині це слово знає весь світ. Чорнобиль - це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам'ять, це наш нестерпний біль. 

         Не можна про це не казати 

Мовляв, це було вже давно

Перед очима батько і мати,

І Україна, і Дніпро

Не можна ні про що мовчати

Горить тривогою чоло.

Кожна нація має свої трагедії, що змінюють не лише хід історії, а й людські долі. Для України однією з таких трагічних подій стала аварія на Чорнобильській атомній електростанції, яка трапилася в ніч з 25 на 26 квітня 1986 року.

Тієї ночі надзвичайна сила вирвалася на волю — вибухнув четвертий енергоблок ЧАЕС. Полум’я зруйнувало не лише бетонні конструкції, а й зламало тисячі доль. Радіація, невидима і безжальна, вразила землю, небо, воду… Пройшли роки, а біль не вщухає. Бо Чорнобиль — це не просто територія відчуження. Це — символ людської безвідповідальності й водночас — символ величного подвигу.

Сьогодні в стінах нашої бібліотеки відбулася надзвичайно важлива й зворушлива подія — зустріч із ліквідаторами аварії на Чорнобильській АЕС, людьми, які без вагань кинулися у саме пекло радіаційного лиха, аби захистити світ від ще страшніших наслідків.

Вони прийшли не просто як гості — а як живі свідки великої трагедії, що сталася 26 квітня 1986 року, коли вибухнув четвертий енергоблок Чорнобильської атомної електростанції. Аварія спричинила викид величезної кількості радіоактивних речовин, що поширилися не лише територією України, а й далеко за її межі. Це стало наймасштабнішою техногенною катастрофою в історії людства.

      Учасники зустрічі — ліквідатори аварії на ЧАЕС, яким ми висловлюємо щиру вдячність: заступник голови спілки «Чорнобиль» міста Луцька Зав’ялова Марія Адамівна, Надашкевич Сергій Володимирович – полковника запасу, Гайдук Анатолій Васильович, Харунь Володимир Дмитрович – полковник у відставці, афганець, Скопейко Петро Миколайович – майор запасу.

Наші шановні ліквідатори поділилися спогадами — правдивими, сильними, веселими іноді болючими. Вони згадували про перші тижні після вибуху, коли ще ніхто до кінця не розумів, з чим має справу, про роботу в надзвичайно небезпечних умовах, про втрати побратимів, про мовчання офіційної влади й про героїзм простих людей.

Ми говорили і про довготривалі наслідки аварії — тисячі загиблих, постраждалих, евакуйованих, покинуті домівки, зруйновані долі. Та водночас — про величезну силу людського духу, що не скорився навіть перед невидимим ворогом — радіацією.

Та й сьогодні, через десятиліття після трагедії, Чорнобиль знову став епіцентром загрози. У лютому 2022 року, на початку повномасштабного вторгнення, територія Чорнобильської зони та сама станція були окуповані російськими військами. Протягом кількох тижнів персонал працював під дулом автоматів, без зміни, без доступу до нормального харчування й зв’язку.

Окупанти ігнорували всі правила ядерної безпеки: рухалися бронетехнікою по "Рудому лісі", найзараженішій ділянці зони, копали окопи в зараженому ґрунті, нищили лабораторії та обладнання. Ці дії поставили під загрозу не лише Україну, а й весь світ — і знову показали, наскільки крихка система безпеки, збудована на пам’яті про Чорнобиль.

Нині Чорнобиль знову під контролем України, зона поступово відновлюється. Продовжують працювати дослідники, фахівці з ядерної безпеки. А станція — хоч і зупинена — лишається об’єктом міжнародного моніторингу.

Ця зустріч — не просто подія. Це нагадування про те, як дорого може коштувати помилка, і як безцінною є відвага тих, хто став на її шляху. Ми щиро дякуємо кожному ліквідатору за їхній внесок, за їхню правду і за те, що вони з нами.

У відділі читальних залів діє книжкова виставка «Чорнобиль: без права на забуття». Запрошуємо до перегляду. 

Пам’ятаємо. Шануємо. Передаємо далі.

Чорнобиль: чорний спомин, вічний біль...

 

📚" Поезія - це скарб усіх віків, це - діамант величиною в слово". Підсумки ХІІ обласного літературного конкурсу «Неповторність»

         8 квітня ми мали честь зібратися разом, аби вшанувати силу українського слова, відзначити таланти нашої молоді та знову переконатися: література — це простір, у якому народжується надія, живе пам’ять і звучить правда. 

       Літературний конкурс «Неповторність» — це не просто змагання, це спільнота небайдужих, творчих, глибоких особистостей. Це платформа, яка понад 20 років відкриває нові імена, підтримує тих, хто щиро любить слово й прагне торкнутися ним інших. 

        Захід розпочався хвилиною мовчання на знак пам’яті про тих, завдяки кому ми маємо змогу жити, творити, мріяти. Пам’ять про полеглих героїв — військових, добровольців, рятувальників, медиків і мирних громадян — завжди в наших серцях. Їхній подвиг надихає берегти мову, культуру та національну гідність.

🖋 За ці роки конкурс «Неповторність» відкрив нам десятки яскравих авторів. Ідея конкурсу належить Йосипу Струцюку — відомому поету, прозаїку, драматургу, заслуженому діячу мистецтв України, першому лауреату літературно-мистецької премії імені Агатангела Кримського. Саме завдяки йому конкурс отримав свою назву — «Неповторність». 

Організатори конкурсу — управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації та Волинська обласна універсальна наукова бібліотека імені Олени Пчілки за підтримки ГО «Волинське обласне відділення УБА»

📖 За роки існування в конкурсі перемагали й здобували визнання такі талановиті автори як Павло Коробчук, Софія Стасюк, Олена Пашук, Іван Котович, Наталія Шульська, Роман Романюк, Ольга Ляснюк та багато інших. Їхні твори стали частиною українського культурного простору.

 З вітальним словом до учасників звернулися директор Волинської ОУНБ імені Олени Пчілки Наталія Граніч , Заслужений працівник культури України Людмила Стасюк, яка сприяла становленню творчого змагання та формуванню унікальної концепції підтримки молодих та креативних творчих особистостей, поетеса,членкиня Національної спілки письменників України Клавдія Корецька та головний спеціаліст управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації Валерій Дмиртук.

Цьогоріч журі знову мало непросте завдання — обрати найкращих серед по-справжньому сильних, глибоких, талановитих текстів. Ми щиро дякуємо кожному учаснику за відвертість, щирість і любов до слова. На розгляд журі, до складу якого увійшли голова – відомий письменник, літературознавець і видавець Микола Мартинюк, членкині Національної спілки письменників України Олена Пашук, Наталія Шульська, Софія Стасюк, а також заступниця директора з наукової роботи Волинської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки Євгенія Євтушок, було подано чимало талановитих творів.

 

  Переможцем ХІІ обласного літературного конкурсу «Неповторність» стала Вікторія Сидорук (м. Луцьк). Друге місце посіли Дворак Анастасія (с. Гірка Полонка, Луцький р-н), Гавенко Валерія (м. Луцьк), Швай Ульяна (с. Зміїнець, Луцький р-н). Третє місце – Матвіюк Олександра (с. Княгининок, Луцький р-н), Чижевич Іванна (с. Поромів, Володимирський р-н), Бранчук Дарина (с. Пулемець, Ковельський р-н).

Лауреатами, з врученням відзнак бібліотеки та журі, визнали: Залінську Тетяну (с. Павлівка, Володимирський р-н) та Зленко Вікторію (м. Луцьк).

Нехай ця перемога стане для вас не крапкою, а лише комою на шляху до нових літературних звершень!

🎤 Після урочистої частини відкрили сцену «літературного вільного мікрофона», де всі охочі мали змогу поділитися своєю творчістю. І це вкотре довело: наша молодь не лише вміє писати — вона має що сказати світові.

 

 📚 У бібліотеці організовано виставку «Витоки «Неповторності»» творів переможців та лауреатів попередніх років. Усіх охочих запрошуємо ознайомитися з цими неповторними текстами, в яких живе епоха.

 💙💛 Ми вдячні ЗСУ, медикам, волонтерам, ДСНС — усім, хто захищає наше право жити, писати й мріяти. Завдяки вам ми маємо можливість створювати майбутнє.  

Модератор заходу - Ковалюк Руслана.

Слава українському слову! Слава молодим талантам! Слава Україні!