РОМСЬКА МРІЯ

      Темі викорінення багатовікових забобонів, упередженості та взаємної недовіри, які часто лежать в основі дискримінації, расизму та ксенофобії, була присвячена зустріч в рамках Кіноклубу Docudays UA. Цього разу приводом для зустрічі був перегляд фільму режисера Романа Бондарчука «Ромська мрія». Це ще одна нагода представити суспільній думці історії успіху ромів,  які часто стають жертвами пересудів і ворожості. Під час обговорення фільму Логвінюк Тетяна Михайлівна – голова ВОГО «ТЕРНЕ РОМА» зазначила, що влада не чує проблем ромів, а зустрічі з представниками державних структур відбуваються формально. Однією з проблем, для вирішення якої потрібна допомога держави, є паспортизація цих людей.

      Геноцид під час Другої світової війни – ще одне «незручне питання», яке часто забувається, коли мова заходить про ромів. Про факти масового вбивства ромів на Волині під час Другої світової війни йшлося під час обговорення фільму. Голова  обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури Галина Марчук, яка займається дослідженням масової загибелі ромів на Волині та історією ромської культури, розповіла присутнім історію волинського села Видерта Камінь – Каширського району, де відбулося масове вбивство циган нацистами. За її словами ніхто не знає точної кількості загиблих, адже в той час неможливо було порахувати кількість жертв. Одним із факторів, на думку дослідників, який не сприяє вивченню цієї теми, є недостатність документів – усних, письмових свідчень та матеріальних слідів, принаймні від кочової частини ромської культури (релігійних, культурних споруд).

    За словами завідувача відділом «Книга Пам’яті» редакційно-видавничої групи «Науковий центр історичних студій Волині»  Оксани Сущук вивченню трагічних сторінок історії ромів заважає те, що навіть сьогодні події Другої світової війни розглядаються суспільством лише у рамках відносин «кат-жертва». Шукаючи винних та постраждалих, акцентуючи увагу суспільства на почуттях «жертовності» та «вини ворогів», ми абсолютно забуваємо участь власного народу як «спостерігача» у подіях, пов’язаних з масовими стратами цивільного населення. Ми уникаємо відповідальності за збереження інформації про такі категорії загиблих як люди з інвалідністю, вадами психічного розвитку, представників іноетнічних груп та релігійних об’єднань. До таких належать і роми, які завжди відрізнялися від українського суспільства своїми етнічними особливостями та способом життя. У нашій державі немає єдиної державницької політики у вшануванні цих жертв масових вбивств з боку німецького окупаційного режиму. Причинами цього є, з однієї сторони, певна закритість ромської громади, спровокована побоюваннями нецільового використання їх свідчень про події війни. А з іншої – мала кількість документальних джерел в архівних сховищах України та за кордоном, незначна кількість публікацій з ромської тематики, що не дозволяє  науковцям і політикам знайти їм місце у формуванні історичної пам’яті українців  щодо вивчення Другої світової війни.

     Науковець звернула увагу на те, що усі групи цивільного населення, які були об’єктами нацистських переслідувань є невід’ємною частиною історії нашої країни. В нашій державі вже ведеться робота в цьому напрямку, але вона є недостатньо цілеспрямованою. На думку Оксани Сущук спільна історія – це шлях до суспільної єдності та взаєморозуміння в українському суспільстві. Спільне минуле, спільний розвиток сьогодні та бачення спільного майбутнього унеможливить дискримінацію за будь-якою ознакою.

Адвокат Юрій Колтонюк дав правову оцінку захисту прав національних меншин, доступу до правової допомоги та зупинився на розвитку толерантних міжнаціональних відносин у суспільстві.

   У форматі «живої бібліотеки» у присутніх була можливість поспілкуватися з активістами ромської громади, отримати відповіді на численні запитання та зробити для себе певні висновки: «Чи будемо ми надалі оцінювати книгу лише за її обкладинкою? Можливо, варто перед цим прочитати її історію...»