З’єднані серцем і землею: шлях України до Соборності

20 січня у просторі «Мистецький» відбулася історична година «З’єднані серцем і землею: шлях України до Соборності», присвячена одній із найвизначніших подій української історії — проголошенню Акта Злуки 22 січня 1919 року.

Захід став не лише нагодою згадати важливу дату, а й можливістю осмислити поняття соборності в сучасному контексті — як духовну, ціннісну й громадянську єдність українського народу. У вступному слові було наголошено: шлях до соборної держави був довгим і болісним, переписаним долями, боротьбою і жертовністю багатьох поколінь, але саме ця ідея дозволяла українцям зберігати себе навіть у часи бездержавності.

Учасники заходу простежили історичний шлях України до єдності — від визрівання ідеї соборності у ХІХ столітті до реального шансу на її втілення після розпаду імперій. Особливу увагу було приділено подіям 1917–1919 років: утворенню Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки, підписанню Передвступного договору й урочистому проголошенню Акта Злуки на Софійському майдані в Києві.

Відеоматеріали допомогли глибше відчути атмосферу історичних подій, а також побачити, як ідея єдності продовжувала жити впродовж десятиліть. Окремий емоційний акцент був зроблений на символічному «ланцюзі єдності», який наприкінці ХХ століття поєднав Івано-Франківськ (через Львів) і Київ та став яскравим свідченням прагнення народу бути разом — як у самій державі, так і далеко за її межами.

Поетичні рядки, що звучали під час заходу, наповнили розмову про соборність особливим змістом — як єдність родини, пам’яті, мрій, землі й відповідальності за майбутнє. Через слово і образ учасники ще раз переконалися: соборність — це не абстрактне поняття, а жива частина щоденного життя кожного українця.

Серед учасників заходу були й вчителі Луцького інституту розвитку людини Університету «Україна», чия присутність надала події особливої змістовної ваги. Саме вони щоденно працюють із молоддю, формують світогляд, навчають мислити, ставити запитання й шукати відповіді в історії та культурі власного народу. Їхня участь засвідчила живий інтерес освітянської спільноти до теми соборності як не лише історичного факту, а й актуальної цінності сучасної України.

Сьогодні, в умовах війни й нових випробувань, соборність набуває особливого значення. Вона проявляється у взаємній підтримці, відповідальності одне за одного, у вірі в державу й готовності діяти заради її майбутнього. Акт Злуки 1919 року залишається для нас духовним орієнтиром і нагадуванням про те, що сила України — в єдності її народу.

Учасники заходу мали змогу ознайомитися із книжковою виставкою "Соборна Україна: сила єдності крізь століття" присвячену присвячену Дню Соборності України — символу історичної єдності українських земель, спільної пам’яті, боротьби й відповідальності за майбутнє держави. Експозиція об’єднала історичні дослідження, документальні видання та художні твори, які розкривають шлях українського народу до соборності — від перших державницьких ідей до Акту Злуки 22 січня 1919 року та його значення для сьогодення.

Єдність не народжується з гасел. Вона виростає з пам’яті, знання і внутрішньої готовності триматися разом. Саме цьому й служить книга — тихо, наполегливо і переконливо.

242 дні незламності: пам’яті захисників Донецького аеропорту

 20 січня Україна вшановує пам’ять захисників Донецького аеропорту — воїнів, які стали символом незламності українського духу в перші, найтяжчі роки російсько-української війни.

Оборона Донецького аеропорту тривала 242 дні — з травня 2014 до січня 2015 року. За цей час сучасний аеропорт перетворився на руїну, а разом із ним народився новий образ українського воїна — витривалого, відповідального, здатного стояти до кінця.

Аеропорт не мав стратегічного значення наприкінці оборони. Він не приймав літаків і був майже повністю знищений. Але його утримання стало моральним фронтом війни. Захисники тримали позиції під безперервними артилерійськими, мінометними та танковими обстрілами, у напівзруйнованих терміналах, без належних укриттів, часто — без ротацій і нормального постачання.

Саме ворог назвав українських бійців «кіборгами» — людьми, яких неможливо зламати. Ця назва закріпилася як символ надлюдської витримки.

Найзапекліші бої точилися за новий термінал. Підриви перекриттів, ближній бій, обвали — усе це стало щоденною реальністю. У січні 2015 року після підриву конструкцій оборона стала фізично неможливою. Українські військові виконали наказ, зберігши головне — життя тих, хто ще міг вийти.

Ціна цієї оборони — сотні поранених і понад 200 загиблих українських воїнів. 

До Дня вшанування пам’яті захисників Донецького аеропорту у відділі читальних залів організовано книжкову виставку «Донецький аеропорт: фортеця мужності й честі».

На ній представлені документальні свідчення, спогади учасників оборони, журналістські матеріали та художні твори, що дозволяють побачити події не лише як військову хроніку, а як людську історію вибору, стійкості й самопожертви.

Запрошуємо відвідати виставку, доторкнутися до живої історії та вшанувати пам’ять тих, хто довів: свобода має ціну, але має і захисників.

Пам’ятаємо. Шануємо. Передаємо пам’ять далі.

Богдан Хмельницький: між шаблею і дипломатією

Цьогоріч минає 430 років від дня народження Богдана Хмельницького — однієї з наймасштабніших і водночас найскладніших постатей української історії. Полководець, дипломат, державний діяч, перший гетьман Української козацької держави — його ім’я нерозривно пов’язане з національно-визвольною боротьбою українського народу середини XVII століття.

Богдан Хмельницький увійшов в історію як провідник Визвольної війни 1648–1657 років, що докорінно змінила політичну карту Східної Європи. Під його проводом козацтво перетворилося з військової сили на основу державного устрою. Саме він заклав фундамент Української козацької держави — Гетьманщини, створивши власні органи влади, фінансову систему, дипломатичну службу та військо.

Особливої уваги заслуговує дипломатичний талант Хмельницького. Він вів складну політичну гру з Річчю Посполитою, Османською імперією, Кримським ханством, Московським царством, намагаючись забезпечити українській державі міжнародне визнання та безпеку. Його рішення були непростими, інколи суперечливими, але завжди продиктованими прагненням зберегти автономію та силу козацької України.

Постать Богдана Хмельницького не можна оцінювати однозначно. Він був людиною своєї епохи — жорсткої, непередбачуваної, сповненої політичних компромісів і воєнних викликів. Та беззаперечним залишається одне: саме він уперше в новітній історії вивів українське питання на рівень державності.

У відділі читальних залів Волинської ОУНБ імені Олени Пчілки організовано книжкову виставку «Богдан Хмельницький – творець козацької держави», яка знайомить читачів із науковими дослідженнями, історичними розвідками, документальними джерелами та художніми творами, присвяченими гетьману та добі Хмельниччини. Представлені видання допоможуть глибше осмислити роль Богдана Хмельницького в історії України, зрозуміти складність його політичних рішень і значення для формування української національної ідентичності.

Запрошуємо відвідати виставку та відкрити для себе постать гетьмана не лише як легенду, а як живу людину і державного діяча, чия спадщина продовжує впливати на наше сьогодення.

Права людини під час війни: боротьба, що триває

10 грудня світ відзначає Міжнародний день прав людини. Саме в цей день у 1948 році була прийнята Загальна декларація прав людини – фундаментальний документ, який проголошує невід’ємні права, притаманні кожній людині незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження. У 1950 році Генеральна Асамблея ООН проголосила 10 грудня Днем прав людини з метою залучення уваги людей в усьому світі до Загальної декларації прав людини як до загального ідеалу для всіх людей і народів. 

Протягом багатьох років міжнародна спільнота докладала чималих зусиль для зміцнення міжнародного права, вдосконалення механізмів захисту прав і свобод людини, а також протидії будь-яким формам дискримінації. Однак закріплення того чи іншого права в певних документах – це далеко не кінець довгої і важкої дороги. Важливо не просто задекларувати право, а й забезпечити його реалізацію. 

Розпочавши збройну агресію проти України, росія порушила фундаментальні норми й принципи міжнародного права, низку двосторонніх і багатосторонніх договорів та спричинила масові порушення прав і свобод людини. І сьогодні, в умовах війни, ми фактично виборюємо закріплені в багатьох міжнародних документах права. Саме тому для кожного з нас вони набувають особливого значення. Хто, як не українці, можуть краще розуміти справжню ціну прав і свобод, виборених крізь роки боротьби, випробувань та прагнення до гідного життя?!

В умовах воєнного стану забезпечення реалізації, гарантування та захист прав і свобод людини є не лише важливим, а й надскладним завданням для держави. Права людини – це не лише юридичні норми, але й фундамент для побудови справедливого, мирного та прогресивного суспільства, а дотримання принципів рівності та поваги до людської гідності є основою для безпечного майбутнього.

У відділі читальних залів організовано книжкову виставку «Права людини в умовах сучасних викликів і загроз».

 

Мужність та відвага крізь роки: живі голоси фронту у бібліотеці

У стінах нашої бібліотеки відбувся захід “Мужність та відвага крізь роки”, присвячений Дню Збройних сил України — святу, що нині звучить зовсім інакше, ніж у мирні часи. Колись воно було нагодою згадати про військову службу, вшанувати подвиги попередніх поколінь. Сьогодні ж це день, у якому зібрані кров, втрати, надія та щоденна боротьба. День, що промовляє до кожного: ми живі, бо вони стоять.

Це свято не має зайвого пафосу, бо пафос тьмяніє перед реальністю війни. Натомість воно має велич — ту, що народжується у людях, які не втекли, не схилилися й не зламалися.

Саме таких людей ми мали честь зустріти у залі: Ігор Підлісний, Михайло Бабенчук, Сергій Зиза, Максим Денисенко. Кожен із них — окрема книга, важка, правдива, виписана не чорнилом, а досвідом, який не побажаєш нікому. Вони говорили без прикрас — прямо, чесно, іноді з гірким усміхом, іноді з довгими паузами, у які вміщалося більше, ніж у слова. У цих історіях не було випадкових героїв — лише люди, що стали стіною, щоб ми могли жити й працювати.

У час війни підтримка військових — це не жест ввічливості. Це наш обов’язок. І не лише матеріальний. Найперше — моральний. Бо навіть найсильніший воїн потребує відчуття, що за його спиною стоїть народ, який тримає з ним один фронт.

Слова подяки, повага, елементарна людяність — інколи це важить більше, ніж здається. Наші захисники повинні знати, що їхнє місце в серці країни — непорушне.

Під час зустрічі багато прозвучало й про майбутнє. Не примарне, не вигадане — реальне, вистраждане. Майбутнє, яке вони бачать світлим не з наївності, а з переконання, що народ, який вистояв, збудує державу, сильнішу за всі рани. Їхні слова — це гордість за підростаюче покоління, що налаштоване захищати та підтримувати свою країну, наче стишений голос досвідченої людини, яка вже пройшла крізь бурю й точно знає: ми вийдемо з неї живими.

Захід завершився подяками, теплими рукостисканнями та хвилиною мовчання — тихою, як молитва, і водночас важкою, як камінь у серці. Ми вшанували тих, хто тримає небо над Україною сьогодні. І тих, хто вже не повернувся — але лишив у нашій свободі свій останній подих.

Ця зустріч стала нагадуванням, що Збройні сили України — це не абстрактна структура. Це конкретні люди. Зі своїми страхами, сміливістю, жартами, втомою, надією. І наша підтримка потрібна їм не “інколи” і не “коли буде час”. Вона потрібна зараз — щодня, щосили. Бо ми теж частина цієї боротьби.

Відділ читальних залів Волинської ОУНБ імені Олени Пчілки висловлює щиру вдячність  Луцькому педагогічному інституту (в особі Кравець Анатолія Івановича, Павлюк Надії Миколаївні), Волинському регіональному музею українського війська та військової техніки (в особі Ткачука Олега Миколайовича) в організації та проведенні заходу.