Народ, що пам’ятає своїх борців — незнищенний!

Ольга Чемерис (псевдо: «Дніпрова», «Вікторія», «Вогнезора») народилася 1925 року в селі Василиця, що нині є частиною міста Черкаси (мікрорайон Дахнівка). Її життєвий шлях — це приклад гідності, сміливості та жертовної любові до рідної землі.

Перед війною Ольга була звичайною радянською школяркою, комсомолкою, працювала чорноробом. Але саме війна відкрила їй очі на справжнє обличчя двох імперій, що нищили Україну — нацистської та радянської. У 1943 році Ольга разом із матір’ю опинилася на Прикарпатті, де долучилася до українського визвольного руху. Пройшовши курси пропагандистів, вона стала членом ОУН, працювала в підпіллі, писала й друкувала листівки, вела просвітницьку роботу серед місцевого населення.

У підпіллі вона зустріла своє кохання — поета, провідника, ідеаліста Михайла Дяченка («Гомін»), з яким розділила боротьбу і підземне життя, біль втрати та щастя материнства, що, на жаль, було недовгим — їхня донька померла немовлям.

Ольга двічі потрапляла до рук чекістів. Її катували, намагались використати як агентку. Але вона не зрадила. Навпаки — попередила побратимів про небезпеку і знову зникла в глибинах підпілля. Та 31 грудня 1949 року її знову заарештували. На допиті сказала: «Я не могла видати Михайла, бо покохала його».

29 вересня 1950 року її було засуджено до розстрілу. Вирок виконано 21 грудня 1950 року в Станіславі (нині Івано-Франківськ). Ользі Чемерис було лише 25 років.

Її провина? Те, що вона «усвідомила себе українкою і загинула за це». Її особисті речі, включно зі спогадами про Голодомор 1932–1933 років, були знищені як «антирадянська література». Цинізм радянської влади не мав меж: конфіскація майна молодої жінки-підпільниці та брехливі написи на пам’ятниках, де її смерть приписувалася... ОУН.

Але час розставив усе на свої місця. У 2022 році в Черкасах з’явилася вулиця Ольги Чемерис. У січні 2023 року вона була офіційно реабілітована рішенням Національної комісії з реабілітації. І нарешті її ім’я повертається з пітьми забуття.

Сьогодні ми вшановуємо Ольгу Чемерис — не тільки як жертву режиму, а як героїню, що боролася і жила заради ідеї незалежної України.

У відділі читальних залів Волинської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Олени Пчілки організовано викладку матеріалів «Ольга Чемерис – борець за незалежність України у ХХ столітті» до 100-річчя з дня народження.

Запрошуємо вас ознайомитися. Це — не просто сторінки історії. Це голос тих, хто віддав життя за наш сьогоднішній день.

Молодь творить завтра

 

День молоді — це свято тих, хто сміливо мріє, рішуче діє та вірить у світ без кордонів для власних ідей. Молодість — це час, коли серце б’ється швидше від натхнення, а кожен день відкриває нові можливості. Це період пошуку себе, творення власної історії та сміливих рішень, які здатні змінити світ.
Сьогодні саме молодь формує обличчя нашої держави: бере участь у суспільних ініціативах, розвиває науку та культуру, реалізує творчі проєкти, волонтерить і захищає Батьківщину. Їхні ідеї та енергія — рушійна сила майбутніх змін.

До Дня молоді у відділі читальних залів організовано онлайн-виставку “Молодь: енергія змін, сила майбутнього”. Вона презентує книги про натхненних та наполегливих юнаків і дівчат, біографії молодих лідерів, твори сучасних авторів, які говорять мовою покоління Z, а також видання про розвиток особистості та досягнення мети.

Запрошуємо усіх охочих ознайомитися з виставкою, адже кожна книга — це новий погляд, нова ідея та новий поштовх до дій. Молодість — це час діяти, тож надихаймося разом і творімо майбутнє вже сьогодні! 🌟

Кримські татари, караїми, кримчаки — корінні голоси України

Щороку 9 серпня світ відзначає Міжнародний день корінних народів — день, коли ми згадуємо про тих, чиї голоси часто залишаються на узбіччі історії, але без яких сама історія була б неповною. Це день шани, вдячності та уважного погляду до культур, які бережуть свою мову, пам’ять, землю й гідність попри виклики часу.

Для України ця дата особлива. Адже ми маємо своїх корінних народів — народів, які не мають іншої Батьківщини, окрім України. Саме ми є домом для трьох офіційно визнаних корінних народів: кримських татар, караїмів і кримчаків, чия історія тісно сплетена з долею Криму, а боротьба за права, мову й свободу триває й сьогодні.

До цієї дати у відділі читальних залів Волинської обласної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки представлено книжкову виставку «Народ, що не зник: кримські татари в колі корінних народів світу». Вона покликана не лише інформувати, а й пробудити повагу й розуміння до унікальних народів, культур та голосів, що формують мозаїку людства.

Ця виставка — не лише про минуле, а й про майбутнє. Про цінність різноманіття, про силу культури, яка, навіть під тиском, не зникає — а вкорінюється ще глибше.

Завітайте. Відкрийте для себе голоси, що звучать крізь століття.

📚 Липневі новинки у відділі читальних залів

    Літо — пора відкриттів, і наша бібліотека з радістю ділиться новими книжковими скарбами! У липні до фонду відділу читальних залів надійшла добірка свіжих видань, що охоплює різноманітні жанри й тематики — від психології до історичних досліджень, від сучасної української прози до актуальних публіцистичних видань.

   Запрошуємо вас завітати до відділу читальних залів, переглянути книжкову добірку та обрати те, що найбільше припаде до душі. Нехай кожна сторінка стане для вас кроком у світ знань, мрій та натхнення!

Поки пам’ятаємо — вони живі!

 

Сьогодні ми низько схиляємо голови перед усіма, хто загинув за Україну. У цей день ми вшановуємо пам’ять захисників і захисниць, добровольців, медиків, волонтерів, капеланів, журналістів, а також мирних людей, які були страчені, закатовані або загинули у полоні. Їхні імена — в серці народу, їхній подвиг — у фундаменті майбутньої перемоги.

Це — не просто дата в календарі. Це день, коли біль проростає у вдячність, а сльоза — у свідоме мовчання. У кожного загиблого була своя історія, свій дім, свої мрії. Але всі вони стали щитом для нас. Їх не зламала ні жорстокість війни, ні катування, ні темрява полону. І ми маємо зробити усе, щоб про них не забули.

📚 У читальному залі Волинської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки представлено книжкову виставку «Янголи-охоронці України».

Це — слова, написані серцем. Це історії про тих, хто тримав небо над нами, навіть коли воно падало. У книгах — спогади, розповіді, документи, листи. Тут оживає пам’ять і крізь кожну сторінку звучить: «Пам’ятай мене».

Запрошуємо до читального залу. Пам’ять — це не лише про сум, а й про силу. А сила — в єдності.

Андрей Шептицький — серце, що билося за Україну

    29 липня 1865 року в мальовничому селі Прилбичі, що на Львівщині, народився Роман Марія Александр граф Шептицький — людина, яка залишила глибокий духовний і культурний слід в історії України. Граф за походженням, але монах у душі — він добровільно відмовився від світських привілеїв, аби стати слугою Бога, народу та правди.

Його рід мав славетне ім’я, велику владу і чималі статки. Проте Роман обрав шлях аскези, служіння й просвітництва. Освіту здобував у кращих університетах Європи — студіював право, філософію й богослов’я. Його інтелектуальні горизонти вражали: понад десять мов, серед яких українська, польська, англійська, французька, німецька, латинська, гебрейська. Під час візитів до США, Канади, Бразилії та Аргентини він обходився без перекладачів — бо розумів не лише слова, а й людське серце.

Випробування супроводжували його ще з юнацьких років — тяжка недуга, що прогресувала з часів скарлатини, прикувала його до інвалідного візка. Та навіть фізична слабкість не змогла зламати духа Митрополита. У 1939 році Апостольська столиця дозволила йому правити службу сидячи, але жоден дозвіл не замінив йому особистої відданості — він залишався з народом до останнього подиху.

Він був світочем милосердя. Під час Голодомору надсилав вагони зерна на Наддніпрянщину, у часи Голокосту — рятував євреїв, ховаючи їх у монастирях, школах, криптах. Лише в серпні 1944 року вдалося врятувати дві тисячі єврейських дітей. Особисто він урятував щонайменше 150 осіб. На допомогу сиротам виділив колосальну суму — майже мільйон доларів, зібраних у діаспорі.

Йому довелося пережити вбивства своїх братів Леона та Олександра, на власні очі бачити жорстокість нацизму й тоталітарних режимів. І навіть коли його виводили під стіни собору Святого Юра для страти, він залишався незламним. Його дух не скорився.

Та Андрей Шептицький — це не лише милосердя й боротьба. Це також естетика, культура, освіта. Він створював художні школи, фінансував стипендії митцям, купував їхні твори на аукціонах Європи. Особливо дбав про іконопис — сам мав до цього хист, навчаючись у власної матері. У соборі Святого Юра організував Народну школу імені Грінченка для бідних дітей, заснував Народну лічницю, де лікували безкоштовно.

А ще він був книголюбом. Його приватна бібліотека налічувала понад 20 тисяч томів. Для пергаментних видань він замовляв полиці з Італії. Національний музей у Львові успадкував понад три тисячі книг із його зібрання. На жаль, більшість цієї безцінної колекції було знищено за радянських часів...

Сьогодні, у 160-ту річницю від дня народження Великого Митрополита, у відділі читальних залів Волинської обласної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки діє книжкова виставка «Світоч духу: Андрей Шептицький». Ми щиро запрошуємо усіх охочих віддати шану людині, яка світлом своєї віри, мужності та любові освітлює нашу національну пам’ять.

📚 Подарунок для бібліотеки

 Щиро дякуємо Неручку Василю, голові мистецько-спортивного клубу «Тризуб», за щедрий та змістовний дарунок для нашої бібліотеки — книги власного авторства:

Неручок В. П. Тернопілля – творчий край. Випуск 2-й / Василь Неручок. – Тернопіль : Осадца Ю. В., 2025. – 76 с.

"Тернопілля - творчий край" - черговий мистецький проект, що реалізується в рамках фестивалю духовної творчості Тернопілля "Волинські гостини" з метою підтримки самодіяльних літераторів Надзбручанського краю. Планується видання серії збірників, де будуть представлені кращі роботи аматорів художнього слова: актуальна аналітична публіцистика, громадянська поезія, прозові та драматичні твори малих форм.

До цього презентаційного випуску увійшли інформаційні матеріали, що висвітлюють віхи становлення фестивалю "Волинські гостини", вказують на ідейно-художні орієнтири духовної імпрези. В окремих розділах подано актуальні публіцистичні розвідки, що були опубліковані в обласній газеті "Свобода", а також поетичні добірки відомих на Лановеччині самодіяльних поетів: Богдани Політикіної, Володимира Довгалюка, Лесі Дідович-Закітнюк.

Голос правди і совісті незнищенної України або націозахисні висловлювання Олександра Мороза у контексті націоналістичної доктрини : (за сторінками щоденникових нотаток "Записки під час війни", повна версія на сайті: https//www.facebook.com/profile.php?id=100064933950055) / В. П. Неручок. – Черкаси ; Тернопіль : Осадца Ю. В., 2025. – 195 с.

 У збірнику представлено аналітичні роздуми видатного політичного і державного діяча сучасності Олександра Мороза, що дотичні до минулого, сьогодення та близької перспективи Української держави, яка виборює право на існування у запеклій боротьбі із войовничим російським імперіалізмом. Яскраві сторінки майбутньої книги мислителя "Записки під час війни" доповнено прозорливими передбаченнями ідеологів українського націоналізму – Дмитра Донцова, Симона Петлюри, Степана Бандери, Лева Ребета.., висловлюваннями видатних українців нової доби – Ліни Костенко, Вячеслава Чорновола, Ірини Фаріон...

На розгляд громадськості винесено примірний Статут громадської організації нового взірця, що може стати у пригоді прихильникам утвердження в Україні засад народної демократії.

Ці видання є глибоким осмисленням сучасних і історичних національних процесів, духовного поступу українців, а також свідченням любові до рідної землі та правди.

Книги вже поповнили фонд нашої бібліотеки і доступні всім охочим у читальній залі. Запрошуємо до ознайомлення!